Рішення № 41684051, 24.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/11564/13 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 22-ц/780/4670/14 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 18 24.11.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами позики,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_4 у період з 2009 року по липень 2012 року укладались договори позики, згідно з якими він позичив ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 229 766 грн., а ОСОБА_4 - на загальну суму 575 280 грн., про що відповідачі написали розписки. Посилаючись на те, що відповідачі на його вимогу у травні 2013 року до теперішнього часу борг не повернули, позивач з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просив на підставі статей 1046, 1047, 1048 ЦК України стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики у сумі 861 660 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 26 439 грн. 97 коп., а з ОСОБА_4 просив стягнути заборгованість за договорами позики у розмірі 575 280 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 17 652 грн. 43 коп. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати у розмірі 3 555 грн. 71 коп.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2014 року в позові ОСОБА_2 відмовлено. Також судом скасовано заходи забезпечення позову у даній справі, що були вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2013 року та ухвалою цього ж суду від 04 квітня 2014 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» (далі - ТОВ «Норвік Україна»), яке не брало участі у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, просить рішення суду першої інстанції змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що ОСОБА_3 отримувала грошові кошти на загальну суму 2 196 003 грн., що належать ТОВ «Норвік Україна», про що оформлялись видаткові касові ордери, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу за видатковими касовими ордерами, суд першої інстанції виходив із того, що вказані ордери не є доказами передачі коштів в борг, оскільки в них чітко вказана підстава платежу, а позивач ОСОБА_2 зазначений як касир, що видав кошти. Крім того, в постанові слідчого СВ першого відділу міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві про закриття кримінальної справи від 03 січня 2014 року вказано, що ОСОБА_2 у якості свідка дав покази, що між ним та ТОВ «Норвік Україна» укладено договір доручення про проведення роботи по облагородженню території. ОСОБА_2 для виконання умов договору надавалось право здійснювати оплати по безготівковому рахунку, а також надавати готівку в борг ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, якими вони можуть користуватись на власний розсуд. У період часу з 2010 по 2012 роки ОСОБА_5 отримувала грошові кошти на загальну суму 2 196 003 грн., що належать ТОВ «Норвік Україна», про що оформлялись видаткові касові ордери, які підписувала ОСОБА_5 У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належність ОСОБА_2 грошових коштів та передачі їх саме в борг, а не на інших підставах.

Крім того, відмовляючи у задоволенні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_4 боргу по розписці від 29 березня 2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що текст вказаної розписки свідчить лише про отримання коштів у сумі 25 000 доларів США. У розписці не вказано на яких умовах та на який строк надано кошти, а відповідач заперечила отримання цих коштів в борг від позивача.

З вказаних підстав суд першої інстанції дійшов висновку також про необґрунтованість доводів позивача про стягнення коштів з ОСОБА_3 по розписці від 13 липня 2011 року на суму 68 000 грн.

Проте з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 на підтвердження укладення договорів позики з ОСОБА_3 надав суду видаткові касові ордери:

- від 26 квітня 2011 року на суму 3 000 грн., підстава платежу - геодезія бетонний забор пляж Горянка;

- від 04 травня 2011 року на суму 3 500 доларів США, підстава платежу - компенсація СФГ «Мрія» за пляж;

- від 11 жовтня 2011 року на суму 6 000 грн., підстава платежу - топографо-геодезичні роботи Дог.№18-11 від 05 квітня 2011 року;

- від 17 жовтня 2011 року на суму 1 000 грн., підстава платежу - договір №43230 викопіювання;

- від 10 листопада 2011 року на суму 4 000 грн., підстава платежу - електроенергія за жовтень 2011 року;

- від 10 листопада 2011 року на суму 10 000 грн., підстава платежу - з/п охоронникам;

- від 16 грудня 2011 року на суму 15 390 грн., підстава платежу - з/п охоронникам;

- від 06 грудня 2011 року на суму 5 000 грн., підстава платежу - електроенергія на 12.2011 року;

- від 06 грудня 2011 року на суму 10 000 грн., підстава платежу - з/п охоронникам за 11.11;

- від 20 жовтня 2011 року на суму 10 000 грн., підстава платежу - з/п охоронникам;

- від 10 липня 2012 року на суму 9 000 грн., підстава платежу - паспорт пляжа;

- від 10 лютого 2012 року на суму 15 500 грн., підстава платежу - з/п охоронникам;

- від 04 квітня 2012 року на суму 19 500 грн., підстава платежу - з/п охоронникам, електроенергія;

- від 10 жовтня 2011 року на суму 9 909 грн., підстава платежу - електроенергія за серпень - жовтень 2011 року;

- від 25 квітня 2012 року на суму 5 000 грн., підстава платежу - електроенергія;

- від 25 квітня 2012 року на суму 10 500 грн., підстава платежу - з/п охоронникам;

- від 04 травня 2012 року на суму 300 000 грн., підстава платежу - аванс на обладнання бара, музика, доплата за паркову, пісок;

- від 15 травня 2012 року на суму 331 894 грн., підстава платежу - комунікації по території на вулиці каналізації + доп. (т.1, а.с.11-26, 58-59)

Крім того, ОСОБА_2 на підтвердження укладення договору позики з ОСОБА_4 надав суду видатковий касовий ордер від 02 березня 2011 року на суму 2 000 доларів США, підстава платежу - електромережі Горянка (т.1, а.с.27).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Тобто, за договором позики позичальник отримує кошти з умовою їх повернення у визначений строк. Це є предметом договору позики. Підтвердженням умов договору позики є розписка позичальника або інший документ.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносини за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Відповідні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року (справа № 6-79цс14).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем видаткові касові ордери є підтвердженням лише факту отримання грошових коштів відповідачами. Зазначені ордери не є письмовими документами на підтвердження укладення сторонами саме договорів позики та їх умов у розумінні статті 207 та частини 2 статті 1047 ЦК України. До того ж з них не вбачається будь-яке зобов'язання відповідачів.

В той же час, матеріали справи не містять даних про те, що зазначені грошові кошти належать ТОВ «Норвік Україна». Постанова слідчого СВ першого відділу міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві про закриття кримінального провадження від 03 січня 2014 року, на яку посилається суд першої інстанції скасована ухвалою Шевченківського районного суду м.Кива від 06 лютого 2014 року (т.1, а.с.192-193). Тому доводи апеляційної скарги ТОВ «Норвік Україна» заслуговують на увагу.

Також, як видно з матеріалів справи, на підтвердження укладення договору позики з ОСОБА_3, ОСОБА_2 надав суду розписку від 13 липня 2011 року, згідно з якою ОСОБА_3 отримала 68 000 грн., а на підтвердження укладення договору позики з ОСОБА_4, ОСОБА_2 надав суду розписку від 29 березня 2010 року, згідно з якою додатково отримано 25 000 доларів США на тих же умовах (т.1, а.с.68, 207, 208).

Вказані розписки також є підтвердженням лише факту отримання відповідачами грошових коштів. Ці розписки не є письмовими документами на підтвердження укладення договорів позики та його умов у розумінні статті 207 та частини 2 статті 1047 ЦК України. Крім того, з них не вбачається право позивача вимагати від відповідачів виконання боргового зобов`язання, у зв'язку з чим вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 боргу за вказаним вище видатковими ордерами, розпискою ОСОБА_3 від 13 липня 2011 року та розпискою ОСОБА_4 від 29 березня 2010 року, задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині фактично зводяться до переоцінки доказів, є необґрунтованими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Разом з тим, по справі встановлено, що ОСОБА_2 на підтвердження укладення з ОСОБА_4 договору позики на суму 45 000 доларів США надав суду її розписку від 25 листопада 2009 року.

Відмовляючи у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 боргу за договором позики від 25 листопада 2009 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано оригіналу розписки на підтвердження укладення даного договору позики, а пояснення представника позивача, що оригінал розписки знаходиться у позивача, який перебуває за кордоном, суд оцінив критично, оскільки справа перебувала в провадженні суду з листопада 2013 року.

Проте суд першої інстанції на порушення вимог ч.4 ст.10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не попередив представника позивача про наслідки не вчинення ним процесуальних дій.

З наданої представником позивача апеляційному суду оригіналу письмової розписки вбачається, що ОСОБА_4 взяла в борг у ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 45 000 доларів США, які зобов`язалася повернути на його першу вимогу на протязі 60 днів (т.1, а.с.206).

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 у травні 2013 року звернувся до ОСОБА_4 з вимогою про повернення коштів за договором позики, однак вона позичені грошові кошти не повернула.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у відповідності до статей 1046, 1047 ЦК України між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виникли боргові зобов'язання, за яким позикодавцем є ОСОБА_2, а позичальником - ОСОБА_4, а тому висновки суду про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача в цій частині зроблені без повного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості.

На думку колегії суддів рішення суду не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 частково.

Колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_4 не виконала зобов'язання за договором позики від 25 листопада 2009 року та грошові кошти ОСОБА_2 не повернула, то з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 25 листопада 2009 року у розмірі 45 000 США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 05 червня 2014 року становить 529 211 грн. 70 коп.

Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за процентами на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 01 липня 2013 року ( з часу прострочення) по 16 грудня 2013 року (день звернення до суду з позовом).

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Правовий аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України у випадку, якщо договір не містить заборони їх стягнення.

При визначенні розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача, колегією суддів проведено наступний розрахунок:

- у період з 01 липня 2013 року по 12 серпня 2013 року облікова ставка НБУ становила 7% та в день складає (7% ч 365 днів) = 0,01917808219. Прострочений період становить 45 днів. Враховуючи, що розмір боргу за договором позики від 25 листопада 2009 року становить 45 000 доларів США, тому розмір процентів, визначених на рівні облікової ставки НБУ за період з 01 липня 2013 року по 12 серпня 2013 року складає (45 0000 Ч 0,01917808219 Ч 45) ч 100 = 388,35 доларів США;

- у період з 13 серпня 2013 року по 16 грудня 2013 року облікова ставка НБУ становила 6,5% та в день складає (6,5% ч 365 днів) = 0,01780821917. Прострочений період становить 126 днів. Враховуючи, що розмір боргу за договором позики від 25 листопада 2009 року становить 45 000 доларів США, тому розмір процентів, визначених на рівні облікової ставки НБУ за період з 13 серпня 2013 року по 16 грудня 2013 року становить (45 0000 Ч 0,01780821917 Ч 126) ч 100 = 1009,73 доларів США.

Таким чином розмір процентів, визначених на рівні облікової ставки НБУ за період з 01 липня 2013 року по 16 грудня 2013 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 становить (388,35 + 1009,73) = 1 398, 08 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05 червня 2014 року становить 16 441 грн. 78 коп.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 25 листопада 2009 року у розмірі 45 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05 червня 2014 року становить 529 211 грн. 70 коп., проценти на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 1 398,08 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05 червня 2014 року становить 16 441 грн. 78 коп., а всього 545 653 грн. 48 коп.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції сплатив судовий збір у загальному розмірі 3 795 грн. 13 коп., а при подачі апеляційної скарги - 1 827 грн. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і позов задовольняє частково, то понесені позивачем витрати присуджуються йому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 25 листопада 2009 року у розмірі 45 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України станом на 05 червня 2014 року становить 529 211 грн. 70 коп., проценти на рівні облікової ставки Національного банку України у розмірі 1 398,08 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України станом на 05 червня 2014 року становить 16 441 грн. 78 коп., а всього 545 653 (п'ятсот сорок п'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 48 коп.

У решті вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5 173 грн. 84 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді