Ухвала суду № 41682756, 02.12.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/935/14-ц Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З.

Категорія 30 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2014 року,-

встановила:

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в сумі 2 215 грн., моральну шкоду в сумі 5 000 грн., 248,60 грн. судових витрат та 250 грн. витрат на юридичні послуги, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. 24 квітня 2014 року з вини відповідача було затоплено її квартиру, внаслідок чого зіпсовано стелю. Пошкодженням майна їй завдано матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 215 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди, судовий збір в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини справи та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Судом не було встановлено дати та причин залиття квартири позивачки, а висновок щодо вчинення відповідачем неправомірних дій ґрунтується лише на припущеннях.

Представник апелянта підтримала апеляційну скаргу і визнала, що відповідач є власником квартири, яка знаходиться поверхом вище над квартирою потерпілої, однак вважає, що позивач не довела його винних дій у затопленні.

Позивач заперечила у задоволенні скарги і пояснила, що вказані затоплення були вже неодноразово у зв'язку із облаштуванням опалення під підлогою. Під час затоплення ОСОБА_2 був в її квартирі і побачивши це, сказав, що піде зривати підлогу та перекривати воду. Вона чула, як він зривав настил підлоги і наскільки їй стало відомо через кілька днів він переробив опалення в цій кімнаті. Кімната, де пошкоджено стелю знаходиться за 4 м від стояків, проривів яких не було.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 314 від 22 липня 1993 року є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.4). В квітні 2014 року відбулося залиття цієї квартири.

Представник відповідача визнала, що відповідач є власником квартири № 35, яка знаходиться поверхом вище.

Актом огляду №358 від 14.05.2014 року складеного депутатом Коростишівської міської ради встановлено факт підтоплення квартири ОСОБА_3 29.04.2014 року (а.с.5), в результаті якого була пошкоджена стеля в кімнаті та спальні позивача. Причиною підтоплення визначено витікання рідини з квартири №35 цього ж будинку, де проживає сім'я ОСОБА_2.

В додаткову акті від 14.05.2014 року, затвердженому головою правління ОСББ «Альянс-2011», причиною підтоплення зазначено пошкодження системи опалення у квартирі ОСОБА_2, яка у порушення вимог законодавства влаштована під підлогою (а.с.40).

Локальним кошторисом встановлено розмір коштів необхідних для ремонту в сумі 2215 грн. (а.с.8-9).

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачу заподіяно матеріальну та моральну шкоду у зв'язку із пошкодженням майна, але в меншому розмірі ніж зазначено позивачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом зазначеної норми закону у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди. Обов'язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність його вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.

Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті .

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.3 ч.2 ст.23 ЦК України).

Згідно п..2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (с.57 ЦПК України).

Згідно із ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Акти від 14.05.2014 року, якими встановлено протікання води з квартири відповідача внаслідок неправильного облаштування системи опалення, є відповідними письмовими доказами. Невідповідність їх форми та змісту вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року, не є підставою для визнання їх неналежними доказами.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт затікання води з сторони квартири, що знаходиться поверхом вище.

Пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на які посилається апелянт, про те, що вони були в його квартирі і не бачили протікань, не спростовують доводи позивача та зміст актів, оскільки останні проводили огляд поверхнево і про наявність прихованої системи опалення їм не було відомо.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував наявність його вини у залитті квартири позивачки.

Розмір матеріальних збитків визначено в сумі 2215 грн. локальним кошторисом , що складений працівником Міжгосподарського управління капітального будівництва у Коростишевському районі Житомирської області (а.с.8-9) на підставі дефектного акту (а.с.7) та огляду помешкання позивача (а.с.10-11).

Посилання відповідача на обов'язковість висновку експерта для визначення розміру шкоди є безпідставним, з огляду на вимоги ст.145 ЦПК України, яка встановлює підстави для обов'язкового призначення експертизи.

Відповідач та його представник клопотання про призначення такої експертизи не заявляли.

На спростування розміру шкоди доказів відповідачем не надано, а тому суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України на підставі наданих сторонами доказів і вірно вважав локальний кошторис належним доказом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що пошкодженням майна позивачу заподіяна моральна шкода. При визначенні її розміру суд першої інстанції врахував обсяг порушення звичайних життєвих зв'язків ОСОБА_1 та її хвилювання, ступінь моральних страждань і вірно визначив її розмір в сумі 1000 грн..

Суд повно, всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та зібраним у справі доказам дав належну оцінку. Будь-яких процесуальних порушень чи порушень норм матеріального права, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційний суд не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: