Рішення № 4168140, 06.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/192

06.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манатол»

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Евротек-СК”

про стягнення 252 849,54 грн. грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Руденко М.В (довіреність № б/н від 17.02.2009 р.)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Манатол»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евротек-Ск» (відповідач) про стягнення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу № 4 від 03.12.2008 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 223 360,80грн., пені в розмірі 17 477,22 грн., інфляційних збитків в розмірі 9827,87 грн., трьох відсотків річних в розмірі 2183,65 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.04.2009 р. порушено провадження у справі № 39/192 та призначено справу до розгляду на 18.05.2009 р. о 09:30 год.

Ухвалою суду від 18.05.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 01.06.2009 р. об 15:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.06.2009 р., подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 01.06.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.07.2009 р. о 15:50 год.

Позивач 22.06.2009 р. через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій, яка обґрунтована тим, що за період з 16.04.2009 р. по 15.06.2009 р. позивач додатково донарахував пеню, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.

Відповідач у судові засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/192 від 13.04.2009 р., 18.05.2009 р. та від 01.06.2009 р. направлені відповідачу - за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/192 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 18.05.2009 р., 01.06.2009 р. та 06.07.2009 р. від останннього до суду не надходило.

В судовому засіданні, призначеному на 06.07.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манатол»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евротек-СК»(відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 4, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов’язаний передати у власність відповідача продукцію технічного призначення (товар), а відповідач зобов’язаний оплатити і прийняти товар, в асортименті і в строки.

03.12.2008 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору та додаткову угоду № 2 від 03.12.2008 р., на підставі якої позивач мав поставити на адресу відповідача товар - трубу ПЕ-100 280*16,5 у кількості 812 м. на загальну суму 223 360,80 грн. (за додатковою угодою № 1 на суму 47 778,60 грн. та за додатковою угодою № 2 на суму 175 582,80 грн.).

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті поставки продукції та ґрунтуються на договорі купівлі-продажу № 20/08 “ПР” від 01.12.2007р.

На виконання зобов’язань по договору позивач поставив відповідачу товар - труба ПЕ-100 280*16,5 у кількості 812 м. на загальну суму 223 360,80 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: видатковою накладною № М0000000037 від 03.12.2008 р. позивач поставив відповідачу товар у кількості 612 м. на суму 175 582,80 грн., на підставі довіреності на отримання товару № 536611 від 01.12.2008 р. та видатковою накладною № М0000000038 від 03.12.2008 р. позивач поставив відповідачу товар у кількості 200 м. на суму 47 778,00 грн., на підставі довіреності на отримання товару № 536611 від 01.12.2008 р.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 до договору, відповідач повинен був оплатити поставлений товар на умовах 100% оплати в розмірі 47 778,00 грн. не пізніше 17.12.2008 р.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 2 до договору, відповідач повинен був оплатити поставлений товар на умовах 100% оплати в розмірі 175 582,80 грн. не пізніше 17.12.2008 р.

Проте, в порушення взятих на себе зобов’язань за договором, зобов‘язання по оплаті поставленого позивачем товару відповідач не виконав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав продукцію, але зобов‘язання по оплаті поставленої продукції не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 223 360,80 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

23.06.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манатол»(первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (новий кредитор) уклали договір № 2306/2009-УТ про відступлення права вимоги (договір).

Частиною 3 статті 656 передбачено, що до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.1. договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги боргу, належне первісному кредитору у відповідності із договором купівлі-продажу № 4 від 03.12.2008 р. (основний договір), укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евротек0СК» (боржник).

В пункті 1.2. договору зазначено, що новий кредитор одержує право, замість первісного кредитора, вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі 223 360,80 грн.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що право вимоги сплати штрафних санкції, трьох відсотків річних та індексу інфляції, нарахованих на суму боргу по основному договору на день укладання цього договору, залишається за первісним кредитором.

23.06.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт»(новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манатол»(первісний кредитор) було складено та підписано акт приймання-передачі документів, відповідно до п. 1 якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінали наступних документів:

- договір купівлі-продажу № 4 від 03.12.2008 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манатол»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евротек-СК»;

- додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 4 від 03.12.2008 р.;

- додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу № 4 від 03.12.2008 р.;

- видаткову накладну № М0000000037 від 03.12.2008 р.;

- видаткову накладну № М0000000038 від 03.12.2008 р.;

- довіреність на отримання товару № 536611 від 01.12.2008 р.

Наведене свідчить, що на час розгляду спору по суді у позивача відсутнє право на стягнення з відповідача суми заборгованості в сумі 223 360,80 грн., в зв’язку з тим, що позивач відступив зазначене право іншій особі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 223 360,80 грн.

Відповідно до ч. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 26 436,13 грн., інфляційних збитків в розмірі 16 081,97 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 3303,00 грн.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 8.3. договору купівлі-продажу № 4 від 03.12.2008 р. передбачено, що у випадку прострочення оплати за отриману по цьому договору продукцію покупець зобов‘язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення у відповідності з діючим законодавством України.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 26 436,13 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 16 081,97 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 3303,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 410,79 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 18,77 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі № 39/192 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 223 360,80 грн., у зв’язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Евротек-СК” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 68, к. 1; код ЄДРПОУ № 3241778; рахунки відсутні), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манатол»(61000, м. Харків, пр. Л. Свободи, 35, кВ. 136; код ЄДРПОУ № 35974706; п/р № 26008750911 в ВАТ «МТБ»у м. Іллічівськ, МФО 328168) 26 436,13 грн. (двадцять шість тисяч чотириста тридцять шість гривень 13 коп.) пені, 16 081,97 грн. (шістнадцять тисяч вісімдесят одну гривню 97 коп.) інфляційних збитків, 3303,00 грн. (три тисячі триста три гривні 00 коп.) три відсотки річних, 410 (чотириста десять) грн. 79 коп. держмита та 18 (вісімнадцять) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.