Рішення № 4168133, 09.06.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2009 р.

Справа № 12/79-09-1805

Позивач: Відкрите акціонерне товариство „Металобаза”

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Аналітік”

про визнання векселів такими, що не мають вексельної сили.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Гідулянов К.В. –довіреність від 22.10.2008р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Металобаза”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аналітік” (далі –Відповідач) про визнання векселів такими, що не мають вексельної сили.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні 15.05.2009р. представник позивача надав суду доповнення до позовної заяви згідно яких уточнив підстави для визнання векселів такими що не мають вексельної сили..

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме за його юридичною адресою, підтвердженою листом Головного управління статистики в Одеській області № 01-02-116-1596 від 02.06.2009р. та даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.06.2009р. наданими суду представником позивача, але у судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

30 травня 2000 р. між ВАТ „Металобаза” та ТОВ „Аналітік” було укладено договір № 30\05\2000\1 (далі –Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Відповідач повинен був провести маркетингові вишукування з метою інвестування функціонально-перевалочних комплексів металобрухту, металоконструкцій, будівельних матеріалів та ін., а також забезпечити пошук сировини та укладання договорів на поставку металобрухту, металоконструкцій, будівельних матеріалів для їх подальшої переробки.

Згідно п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору, оплата за надані послуги та виконані роботи, здійснюється векселями, наповнення яких визначалося згідно контирування цінних паперів.

Сторони гарантують, що данні векселя мають легітимне походження, не заставлені та не знаходяться під арештом. Емітовані векселі випускаються без права пред’явлення третім особам або по узгодженню сторін згідно доповнень до даного договору.

Емітовані векселі не враховують будівлі, виробничі площі, статутний фонд підприємства та інші матеріальні цінності, що знаходяться на балансі підприємства. Емітенту векселі можуть бути пред’явлені тільки по закінченню строку погашення та тільки векселеотримувачем, пролонгації (продовженню строку погашення) не підлягають.

На виконання умов договору Позивачем були емітовані на користь Відповідача прості векселі № 753287046471, № 753287046473, № 753287046474, № 753287046475, № 753287046476, № 753287046477, № 753287046478, № 753287046479, № 753287046480, № 753287046482, № 753287046483, № 753287046484, № 753287046485, № 753287046486, № 753287046487, № 753287046489 від 30.12.2000 р., зі строком платежу 30.12.2005 р. на загальну суму 8 000 000 грн.

Позивач вважає, що векселі були видані з порушенням норм чинного законодавства та повинні бути визнані такими, що не мають вексельної сили. Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що послуги за Договором надані не були, акти виконаних робіт сторонами не підписувались і дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку ВАТ „Металобаза” перед ТОВ „Аналітік” відсутня, так як і була відсутня вона на момент видачі векселів. Крім того, ВАТ „Металобаза” не придбала бланки векселів, а видані векселі не значились на балансі підприємства.

В підтвердження вищезазначених обставин Позивач посилається на пояснювальну записку головного бухгалтера ВАТ „Металобаза” на ім’я начальника РВ ФДМУ по Одеській області, а також лист директора ТОВ „Аналітік” від 05.08.2000р.

Факт безтоварності вищезазначеного договору № 30\05\2000\1 від 30 травня 2000 р. встановлений рішенням господарського суду Одеської області по справі № 25/166-06-4462 від 19.07.2006р.

У зв’язку з чим, Позивач вважає, що оспорюванні векселі є безтоварними, так як, всупереч законодавству України були виданні не для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконанні роботи, наданні послуги.

Також Позивач вказує, що на емітованих ним векселях підписи директора та головного бухгалтера ВАТ „Металобаза” скріплені печаткою підприємства, яка навіть візуально не схожа с дійсною печаткою ВАТ „Металобаза”. На справжній печаті ВАТ „Металобаза” відсутнє словосполучення „Суворовський район”, яке, в свою чергу, містяться на відбитках печаток, що розташовані на векселях. Крім того, на справжній печаті міститься відображене словосполучення «ідент. код №», яке відсутнє на відбитках печаток, що розташовані на векселях. Також, на печатках по різному розташовані словосполучення „Відкрите акціонерне товариство” та використанні різні шрифти. ВАТ „Металобаза” має тільки одну круглу печатку, з чого випливає, що на оспорюваних векселях містяться відбитки не справжньої печатки ВАТ „Металобаза”.

Проте ці зауваження позивача судом до уваги не приймаються з урахуванням тог, що за час існування ВАТ „Металобаза” печатка могла бути змінена самим позивачем, про що новому керівництву невідомо. Іншого позивачем суду не доведено.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою КМУ і НБУ № 528 від 10.09.1992 р., вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Крім того, Позивач посилається на статтю 75 Уніфікованого закону про переказний та простий вексель, згідно якої простий вексель повинен містити, зокрема, назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений. Позивач відзначає, що бланки спірних векселів заповнені російською мовою, разом з тим останні не містять назви «простой вексель», яка б була включена до тексту векселів, а даний реквізит викладений українською мовою.

Позивач вказує, що у зв’язку з відсутності зазначених реквізитів оспорюванні векселя були видані з дефектом форми і як слідство не мають вексельної сили.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”, вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселеутримувачу).

Вищевказана норма встановлює обов'язкові реквізити векселів. Зокрема, простий вексель повинен містити:

- найменування - "вексель";

- просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

- зазначення строку платежу;

- зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж;

- найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

- дату і місце складання векселя;

- підпис того, хто видає документ (векселедавця).

При цьому, документ, у якому відсутній будь-який з зазначених реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, визначених ч. 5 ст. 21 вищезгаданого Закону.

Зазначений перелік реквізитів, що має містити простий вексель, аналогічний переліку, визначеному ст. 75 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі.

Так, Уніфікований закон про переказні та прості векселі запроваджено Женевською конвенцією 1930 року, яка в силу Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі»набрала чинності для України 06.01.2000 р.

Статтею 75 Уніфікованого закону визначено, що простий вексель повинен містити, зокрема, назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений. Відповідно до ст. 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній який-небудь з реквізитів, вказаних у ст. 75 Уніфікованого закону, не має сили простого векселя, за винятком випадків, визначених цією нормою.

Отже, ст. ст. 75, 76 Уніфікованого закону, як і ст. 21 Закону „Про цінні папери та фондову біржу” вказують на відсутність реквізиту як на підставу, відповідно до якої документ втрачає силу векселя.

Як встановлено судом, бланки спірних векселів заповнено російської мовою, разом з тим останні не містять назви „простой вексель”, яка б була включена до тексту векселів.

Відсутність зазначеного реквізиту на спірних векселях позбавляє їх вексельної сили.

Відповідно до пункту 2 статті 196 Цивільного кодексу України документ, що не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів та не відповідає формі, установленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу ІІ „Правил виготовлення і використання вексельних бланків”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 р. за № 528, (які діяли під час виникнення спірних відносин до затвердження Порядку випуску та обігу векселів) використання вексельних бланків здійснюється відповідно до Положення про переказний та простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341, з урахуванням таких особливостей –векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України.

Аналогічні положення містяться і у п.1. ст.4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” відповідно до якої видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно до п.5 ст.24 Закону України „Про підприємства в Україні” (в редакції, яка діяла під час виникнення спірних відносин), підприємство може поставляти продукцію, виконувати роботи, надавати послуги в кредит із сплатою покупцями (споживачами) процентів за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод підприємство може застосовувати в господарському обороті векселі.

Як встановлено судом 30.05.2000р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 30/05/200/1. Відповідно до п.2.3. зазначеного Договору оплата за надані послуги, роботи, здійснюється векселями, наповнення яких визначається згідно котирування цінних паперів.

Відповідно до п.1.1. Договору ТОВ „Аналітік” зобов’язалось провести маркетингові вишукування з метою інвестування функціонально-перевалочних комплексів металобрухту, металоконструкцій, будівельних матеріалів та ін., а також забезпечити пошук сировини та укладання договорів на поставку металобрухту, металоконструкцій, будівельних матеріалів для їх подальшої переробки; провести роботу по забезпеченню ринку збуту зазначеною продукцією; проводити роботи пов’язанні з основною діяльністю ВАТ „Металобаза”.

Відповідно до п.2.2. Договору роботи, які проводяться сторонами оформляються додатковими угодами, які мають рівнозначну юридичну силу та актами виконаних робіт.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи, зазначені послуги надані не були, акти виконаних робіт сторонами не підписувались, дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку ВАТ «Металобаза»перед ТОВ „Аналітік” відсутня.

Листом від 05.08.2000 р. директор ТОВ „Аналітік” повідомив Позивача про втрату підписаних бланків простих векселів з печаткою ВАТ „Металобаза” та зобов’язався у короткий термін виконати всі необхідні процедури стосовно їх ліквідації з повідомленням у всі відповідні інстанції, згідно вексельного законодавства, а також зобов’язався, у випадку виявлення бланків векселів, передати їх ВАТ „Металобаза” для знищення у зв’язку з тим, що послуги, які були підставою підписання бланків векселів, не надавались.

06.07.1999 р. Україна приєдналась до Женевської конвенції від 7 червня 1930 року, якою був введений в дію Уніфікований закон про переказні та прості векселя.

Україна приєдналась до даної Конвенції з урахуванням застережень, зазначених у Додатку ІІ до Конвенції. Особливості застосування даного Закону, визначені державами-учасниками, містяться у Женевській конвенції про врегулювання деяких колізій законів про прості та переказні векселі від 07.06.1930 р., до якої Україна також приєдналась 07.07.1999 р.

Згідно ч.1 ст.2 Конвенції про врегулювання колізій, здатність особи бути зобов’язаною за переказним та простим векселем визначається його національним законом. Таким законом в Україні є Закон „Про обіг векселів в Україні”, ст.4 якого визначає, що переказні та прості векселі на Україні можуть бути видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У відповідності з ст. 16 Уніфікованого закону про перевідні векселі та прості векселі, питання правовідносин, на підставі яких був виданий вексель, залишається поза сферою дій цього закону, тобто регулюється національним законодавством.

Як встановлено судом спірні векселі є безтоварними, боргів у Позивача перед Відповідачем на день їх видачі не було, договір від 30.05.2000 р. № 30\05\2000\1 Відповідачем не виконувався, надання послуг не відбулось.

Отже вимоги Позивача ґрунтуються на відсутності правових підстав для видачі ним (емітуванні) спірних векселів згідно законодавства.

Виникнення вексельних прав і обов'язків відповідно з зазначеним вище законодавством ставиться в залежність і повинні застосовуватись тільки на взаємних правах і обов'язках між відповідними суб'єктами вексельного обігу, що були відсутні в даному випадку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прості векселі № 753287046471, № 753287046473, № 753287046474, № 753287046475, № 753287046476, № 753287046477, № 753287046478, № 753287046479, № 753287046480, № 753287046482, № 753287046483, № 753287046484, № 753287046485, № 753287046486, № 753287046487, № 753287046489 від 30.12.2000р. зі строком платежу 30.12.2005 р. на загальну суму 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень, були видані з порушенням діючого законодавства України, мають дефект форми, тому повинні бути визнанні такими, що не мають вексельної сили.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є повністю обґрунтованими, законними та підтвердженими матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід віднести за рахунок Відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати прості векселя:

№ 753287046471 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046473 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046474 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046475 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046476 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046477 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046478 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046479 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046480 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046482 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046483 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046484 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046485 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046486 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046487 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

№ 753287046489 від 03.07.2000р. на суму 500 000 грн.

зі строком платежу 30.12.2005 р. на загальну суму 8 000 000 грн. що видані Відкритим акціонерним товариством „Металобаза” такими, що не мають вексельної сили з моменту їх видачі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аналітік” (65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеши,10, код ЄДРПОУ 225426102, п\р 26002409 ОФ АППБ „АВАЛЬ”, МФО 328351) на користь Відкритого акціонерного товариства „Металобаза” (65111,м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 24769573, п\р 260002752 АППБ АВАЛЬ МФО 328531) - 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку, передбаченому ст.116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.