Постанова № 41680776, 03.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа № 922/3194/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Новіковій Ю.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Басарт Л.А. (довіреність № 159/1, від 03.03.2014 року);

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№3596Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року у справі № 922/3194/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" м. Харків;

про стягнення 2468056,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення 2468056,44 грн. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 13/3142-ТЕ-32 купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012 року щодо оплати спожитого природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року у справі № 922/3194/14 (суддя Добреля Н.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" на користь ПАТ "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1908474,88 грн. суми основного боргу, 234184,68 грн. суми інфляційних витрат, 75754,77 грн. суми 3% річних, 24964,21 грн. пені та 49361,20 грн. витрат зі сплати судового збору.

В частині стягнення з відповідача пені в сумі 224677,89 грн. - відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального, права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року у справі № 922/3194/14 в частинні відмови в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення пені у сумі 224677,90 грн. скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", щодо стягнення пені 224677,90 грн., в задоволенні яких було відмовлено судом першої інстанції. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2014 року у справі №922/3194/14 залишити без змін.

Відповідач надав заперечення (вх. № 11158 від 25.11.2014 року) на апеляційну скаргу, в яких вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню, просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони належним чином повідомленні про час і місце слухання справи. Позивач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи 28 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" був укладений договір № 13/3142-ТЕ-32 на купівлю - продаж природного газу.

Відповідно до розділу 1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (надалі - газ), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсязі до 4130,0 тис. куб.м.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2013р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3823942,79 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2013 року за січень на суму 800478,93 грн., від 28.02.2013 року за лютий на суму 655913,13 грн., від 31.03.2013 року за березень на суму 676940,19 грн., від 30.04.2013 року на квітень на суму 130761,58 грн., від 31.10.2013 року за жовтень на суму 373093,20 грн., від 24.01.2014 року за листопад на суму 465453,34 грн., від 24.01.2014 року за грудень на суму 721302,42 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте відповідачем, всупереч умовам договору, не вчасно та не повному обсязі проводились розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1908474,88 грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення останнього до суду.

В зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 1908478,88 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 249642,10 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що прострочення платежу було допущене по незалежним від відповідача обставинам. Обсяг невідшкодованої різниці між тарифами та собівартістю за минулі роки в даний час складає 6285861,09 грн., що підтверджено протоколом уповноваженої комісії Харківської обласної державної адміністрації, та свідчить про те, що вини відповідача у виникненні заборгованості та судового спору немає. Велика різниця між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення та для бюджетних організацій в 2012-2013 роках стала причиною затримки остаточного розрахунку за газ. Підставою неповного розрахунку відповідача з позивачем було не вирішення на державному рівні питання про відшкодуванню різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство має дебіторську заборгованість за відпущену теплову енергію, враховуючи що предметом спору є природний газ, що постачається позивачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, зважаючи на те, що заборгованість відповідача виникла не з його вини, а внаслідок не покриття державою різниці між тарифами та собівартістю теплової енергії, задоволення клопотання відповідача є правомірним, щодо зменшення розміру пені на 90% та стягнути з відповідача 24964,21 грн. пені, в частині стягнення пені в сумі 224677,89грн. - суд першої інстанції обґрунтовано зменшив та відмовив в цій частині вимог.

Колегія суддів також бере до уваги, що сума основного боргу у розмірі 1908478,88 грн. на час розгляду справи в апеляційній інстанції погашена відповідачем. При цьому частина боргу погашена в день винесення рішення судом першої інстанції а саме 13.10.2014 року, у сумі 1500000,00 грн. за рахунок коштів субвенції з Державного бюджету України, а залишок сплачено також за рахунок вказаного джерела в сумі 408474,88 грн., 27.10.2014 року (тобто до подачі апеляційної скарги).

Дана правова позиція узгоджується із практикою розгляду аналогічних справ у Вищому господарському суді України по справам № 5023/1231/12, 5023/1235/12, 5023/3165/12, 5023/929/12, 5023/129/12, 922/3600/13, 922/4773/13, 922/712/14, 922/302/14.

В іншій частині рішення не оскаржувалося.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, тому рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року у справі №922/3194/14 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.

Повний текст постанови складено 03.12.14

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.