Рішення № 41680634, 24.11.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2014 р.

Справа № 916/3867/14

За позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»;

до відповідача: Приватного підприємства «ВФ Промсервіс»;

про стягнення 6 025,60 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі – позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «ВФ Промсервіс» (надалі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача неустойку за порушення строків поставки продукції у розмірі 6 025,60 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ПП «ВФ Промсервіс» умов укладеного між сторонами по справі договору поставки №11-16-1-13-1936 від 01.08.2013р. в частині своєчасної поставки продукції, у зв’язку з чим відповідачу на підставі п. 7.2 договору нараховано пеню у розмірі 6 025,60 грн.

Крім того, позивач також зазначає, що 11.06.2014 року та 22.08.2014 року звертався до відповідача з письмовими вимогами вих. №5525/51 та вих. №7790/51, відповідно, про неналежне виконання взятих на себе зобов’язань за вищевказаним договором та сплату неустойки, однак вказана вимога залишилась без задоволення та відповіді.

Враховуючи вищевикладене, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2014р. було порушено провадження у справі № 916/3867/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 22.10.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні від 22.10.2014р. заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.10.2014 року, у зв’язку із нез’явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 24.11.2014 року.

24.11.2014 року у судове засідання представники сторін не з'явилися. Про місце та час судового засідання сторони повідомлялися належним чином, шляхом надсилання на їх адреси відповідних ухвал суду.

При цьому, відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги повернення ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.09.2014 року та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 22.10.2014 року, адресованих відповідачу, з відмітками пошти «фірма вибула» (а.с.40,54), суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Покупцем) та ПП «ВФ Промсервіс» (Постачальником) було укладено договір поставки № 11-16-1-13-1936 від 01.08.2013р. (а.с.16-20), згідно умов якого Постачальник зобов’язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити прокат круглий (далі - продукція) для ВП АЕМ ДП НАЕК «Енергоатом», а Покупець зобов’язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни і строки поставки зазначені в специфікації, яка є невідємною частиною договору.

Умовами п.п. 5.1, 5.2 договору встановлено, що строки поставки продукції, що поставляється, зазначені в специфікації. Поставка продукції згідно специфікації здійснюється транспортом Постачальника на умовах DDP – склад ВП «АЕМ» ДП НАЕК «Енергоатом» (далі – Вантажоодержувач) згідно Інкотермс 2000.

Положеннями п. 5.4 договору встановлено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад Вантажоодержувача.

Згідно із п. 5.10 договору право власності на продукцію переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який підтверджує виконання Постачальником свого зобов’язання щодо поставки продукції.

Відповідно до п.п.6.3.1 договору Постачальник зобов’язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

У відповідності до специфікації до договору № 11-16-1-13-1936 від 01.08.2013р.. предметом поставки є прокат круглий загальною вартістю 865 826,39 грн. (у т.ч. ПДВ – 20%) із датою поставки - протягом 60 календарних днів від дати укладання договору (а.с.21-24).

Отже, кінцевою датою поставки продукції є 30.09.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №11-16-1-13-1936 від 01.08.2013р. ПП «ВФ Промсервіс» поставило позивачу прокат круглий на загальну суму 376 601,84 грн., а позивач, в свою чергу, прийняв продукцію, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000066 від 16.10.2013р. (а.с.28 з оборотом) та актом приймання-передачі ТМЦ № 52 від 07.11.2013р. (а.с.26-27).

Таким чином, як встановлено судом, з урахуванням положень п. 5.4 договору, дати складання видаткової накладної № РН-0000066 - 16.10.2013р. та терміну поставки продукції визначеного у специфікації до договору поставки №11-16-1-13-1936 від 01.08.2013р., ПП «ВФ Промсервіс» було допущено прострочення поставки продукції за відповідною накладною, чим порушено умови укладеного договору.

Положеннями п. 7.2 договору, зокрема, передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором Постачальник зобов’язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 пунктом 3 ст. 231 ГК України встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, зазначений розмір пені застосовується у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 6 025,60 грн. встановив його помилковість, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені, а саме по 16.10.2013 року включно, у зв’язку з чим суд зазначає, що правомірним періодом нарахування пені є період з по 15.10.2013 року, так як 16.10.2013р. зобов’язання з поставки товару було виконано відповідачем. Отже, загальний термін прострочення відповідачем поставки товару за договором становить 15 календарних днів (з 01.10.2013р. по 15.10.2013р.).

Враховуючи, що при перевірці розрахунку пені були встановлені обставини щодо його помилковості судом, з урахуванням вищенаведеного зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким загальна сума пені за договором № 11-16-1-13-1936 від 01.08.2013р., яка підлягає стягненню, складає 5 649,03 грн. (376 601,84 х0,1%х15)

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи розмір позовних вимог, задоволених судом, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1 712,82 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ВФ Промсервіс» (65000, м. Одеса, Приморський район, вул. Єврейська, буд. 3; код ЄДРПОУ 36448175) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108; код ЄДРПОУ 26251923) пеню у розмірі 5 649 /п’ять тисяч шістсот сорок дев’ять/грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 1 712/одна тисяча сімсот дванадцять/грн. 82 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 грудня 2014 р.

Суддя Ю.М. Щавинська