Рішення № 4167962, 03.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.09 Справа № 11/118

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Металургічний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь Донецької області

до Відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів”, м. Стаханов Луганської області

про стягнення 2099 грн. 10 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача –Данілова С.О., дов. № 09-18/1486 від 02.01.2009;

від відповідача –Сердюкова С.О., дов. № 01/49 від 06.01.2009,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків, спричинених неналежним виконанням умов укладеного сторонами у справі договору № 3925/1-157 від 11.01.2006, в сумі 2099 грн. 10 коп.

В судовому засіданні 23.06.2009 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.07.2009, 10 годин 30 хвилин.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем фактом невиконання відповідачем у повному обсязі зобов’язань за укладеним сторонами у справі договором № 3925/1-157 від 11.01.2006 поставки феросплавів, а саме недопоставкою відповідачем обумовленої договором та попередньо оплаченої позивачем продукції на загальну суму 2099 грн. 10 коп. та спричиненням позивачеві збитків на цю суму Вказану грошову суму позивач просить стягнути з відповідача як збитки від недостачі.

Письмовою заявою № 09-3/7 від 14.05.2009 позивач збільшив позовні вимоги та заявив до стягнення з відповідача збитки у розмірі 2518 грн. 92 коп.

Заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята господарським судом до розгляду.

Письмовим відзивом № 02/1966 від 26.05.2009 на позовну заяву (а.с. 58-59) відповідач проти позову заперечив з таких підстав:

- приймання позивачем відвантаженої відповідачем продукції було здійснено до 30.03.2006, позовна заява позивачем була подана 30.03.2009, тобто при зверненні до господарського суду з позовом про стягнення суми збитків від недостачі позивачем пропущений строк позовної давності;

- з наданих позивачем документів вбачається, що при переважуванні продукції за брутто недостача відсутня, недостача продукції виникла після переважування тари;

- у позовній заяві серед інших позивачем зазначений вагон № 66567850, проте у залізничних квитанціях № 52977938 та № 52953493 такий вагон не зазначений;

- Додаток № 1 до договору позивачем відповідачеві не надсилався, тому відповідач не може достовірно знати, які само норми надлишків та недостач були застосовані позивачем;

- акти приймання –передачі продукції за кількістю у відповідача відсутні, оскільки складення таких актів укладеним сторонами у справі договором не передбачене.

Встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши присутнього в судових засіданнях під час судового розгляду справи представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

11.01.2006 між сторонами у даній справі був укладений договір № 3925/1-157 на поставку феросплавів (далі за текстом –договір) із протоколом врегулювання розбіжностей (а.с. 14), у відповідності з умовами пункту 1.1. якого Покупець (позивач у справі) зобов’язався оплатити та прийняти, а Постачальник (відповідач у справі) –поставити на умовах договору продукцію (товар), а саме феросиліцій, феросилікомарганець та феромарганець. Обсяги, ціни та номенклатура продукції відповідно з умовами договору узгоджуються сторонами щомісячно та зазначаються у додатках до договору, які є його невід’ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.7 договору фактична кількість поставленого товару підтверджується такими документами, оформленими у п’яти примірниках:

- актами комісійної перевірки маси вантажу за брутто, складеними за участю представників Покупця та представників Постачальника, що здійснюють охорону товару та діють на підставі довіреності Постачальника;

- актами комісійної перевірки мас вантажу та тари вагонів у Покупця, складеними за участю представників Покупця та представника Постачальника.

Якщо протягом 60 годин з моменту приймання товару Покупцем за вагою брутто Покупець не здійснює переважування вагонів після звільнення їх від товару, то вага тари вагонів приймається згідно товаросупровідних документів (залізничної накладної).

Згідно із додатковою угодою № 2 до договору (а.с. 15) відповідач зобов’язався поставити позивачеві феросилікомарганець у загальній кількості 782 т на загальну суму 2695397 грн. 60 коп.

Виставлені відповідачем рахунки № 14629 від 24.03.2006, № 14551 від 15.03.2006 відповідачем були сплачені у повному обсязі, що не спростовано відповідачем у справі.

На виконання умов укладеного з позивачем договору відповідачем за накладною № 52953493 (вагони № 67870188, № 67873414, № 67571513, № 65704868) та накладною № 52977938 (вагони № 65692501, № 63325526, № 67656744) був поставлений обумовлений договором товар (а.с. 16-19).

У вказаних залізничних накладних вантажовідправником –відповідачем у справі, було зазначено таку масу вантажу у вагонах:

- накладна № 52953493: вагон № 67870188 – 63420 кг, вагон № 67873414 – 69000 кг, вагон № 67571513 –63640 кг, вагон № 65704868 –63150 кг;

- накладна № 52977938: вагон № 65692501 –69000 кг, вагон № 63325526 – 69000 кг, вагон № 67656744 –69000 кг.

Після прибуття вагонів за вказаними накладними на станцію призначення - Сартана Донецької залізниці, повноважними представниками сторін договору було складені акти про приймання продукції за кількістю.

Так, згідно з Актом № 229 від 17.03.2006 про приймання продукції за кількістю (а.с. 23) було визначено масу нетто кожного з вагонів за накладною № 52953493: вагон № 67870188 – 63100 кг, вагон № 67873414 –68750 кг, вагон № 67571513 –62800 кг, вагон № 65704868 –63000 кг.

Відповідно до Акту № 255 від 26.03.2006 про приймання продукції за кількістю (а.с. 31) було визначено таку масу нетто кожного з вагонів за накладною накладна № 52977938: вагон № 65692501 –67800 кг, вагон № 63325526 –68500 кг, вагон № 67656744 – 68450 кг.

Вказані акти складені та підписані представниками сторін договору, зокрема, з боку відповідача як Постачальника –Єрмоленко Ю.Л. та Пономаренко Є.Д., що діяли на підставі відповідних посвідчень № 92 від 14.03.2006 та № 94 від 23.03.2006 (а.с. 22-23). Вказані особи є працівниками ТОВ «Безпека. Охорона. Гарантія.», що зафіксовано у посвідченнях.

Факт видачі вказаних посвідчень відповідач під час судового розгляду справи не спростував, надавши суду відповідний журнал реєстрації посвідчень.

Крім того, представниками залізниці та Постачальника були складені Акти про вагу тари (а.с. 24-30), а також відповідні Акти про фактичну наявність продукції (а.с. 33-34), в яких зафіксовані відомості щодо недостачі, виявленої під час переважування відправленого відповідачем вантажу.

Відповідно до умов пункту 2.7 договору розрахунок розміру та вартості недостачі продукції здійснюється в базовій вазі на обсяг продукції, поставленої протягом місяця, відповідно до додатку № 1 до договору.

Розмір недостачі з урахуванням норм надлишків та недостач, визначених у договорі (норма недостачі у розмірі 0,74%, норма надлишків у розмірі 0,2% від ваги нетто у вагоні), склав 609 кг.

За розрахунком позивача вартість недопоставленої відповідачем продукції склала 2518 грн. 92 коп. (0,609 тон ч 4136 грн. 16 коп./тон –вартість 1 тони феросилікомарганцю з урахуванням ПДВ згідно додаткової угоди № 2 до договору).

Розрахунко суми позовних вимог, наданий позивачем, відповідає умовам договору, не суперечить приписам чинного законодавства та є обґрунтованим.

Контррозрахунку розміру недостачі відповідачем під час судового розгляду справи надано не було.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частини 3 статті 216 Господарського кодексу України господарсько –правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи зазначено про це в угоді.

Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько –правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань, якщо не доведе, що ним прийняті усі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб’єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов’язання іншою стороною.

Таким чином, вартість оплаченої, але неотриманої позивачем продукції за своєю правовою природою є збитками. Вказані збитки позивач вимушений був понести саме з вини відповідача у справі, який порушив зобов’язання за договором сторін та не поставив продукцію в обумовленому договором обсязі.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом не відповідають фактичним обставинам справи та судом до уваги не приймаються з таких підстав.

Відповідно до приписів ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Умовами пункту 2.7 договору його сторони встановили, що розрахунок розміру та вартості недостачі або надлишків продукції здійснюється Покупцем в базовій вазі на весь обсяг продукції, поставленої протягом місяця, відповідно з додатком № 1, при цьому взаємний залік надлишків та недостач в результаті переважування отриманих вагонів здійснюється стосовно товару однакового найменування та в ідентичній кількості, які утворилися за один і той же місяць.

З урахуванням того, що поставки за вказаними вище накладними відбувалися у березні 2006 року, кінцевим строком для визнання розміру недостачі за березень 2006 року є 31.03.2006. Таким чином, початком строку позовної давності для вимог про стягнення вартості недостачі є 01.04.2006.

Встановлений законом трьохрічний строк позовної давності для звернення до суду з даними вимогами є 01.04.2009.

З позовом про стягнення з відповідача вартості недопоставленої продукції позивач звернувся 30.03.2009 (згідно поштового штемпеля на поштовому конверті –а.с. 38).

Таким чином, звернення позивача до суду з даним позовом мало місце в межах встановленого законом строку позовної давності.

Доводи відповідача стосовно того, що у нього відсутній додаток №1 до договору, а тому чітко визначити норми надлишків та недостач неможливо, судом до уваги не приймаються як такі, що не підтверджені матеріалами справи та її фактичними обставинами та такі, що не спростовують доводів позивача у справі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про доведеність матеріалами справи, її фактичними обставинами наявності недостачі за результатами поставки відповідачем обумовленої договором продукції у розмірі 609 кг.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 2518 грн. 92 коп. збитків від недостачі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», Луганська область, м. Стаханов, код 00186513 , на користь вікритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Леп орського, буд. 1, код 00191158, збитки від недостачі у розмірі 2518 грн. 92 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –08.07.2009.

Суддя М.О. Москаленко