Рішення № 4167951, 10.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.09 Справа№ 21/54

За позовом: Концерн “Військторгсервіс”, м.Київ

до відповідача: Військова частина А0284, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

КЕВ м.Львова, м.Львів

про усунення перешкод у здійсненні торгівельної діяльності та стягнення 45745 грн. збитки

За зустрічним позовом: Військова частина А0284, м.Львів

до відповідача: Концерн “Військторгсервіс”, м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

КЕВ м.Львова, м.Львів

про зобов’язання до вчинення дій, стягнення 7416,72 грн. збитків та 99482,99 грн. заборгованості за комунальні послуги

Cуддя Масловська Л.З.

Представники:

від позивача - Смолинець М.М. - представник

від відповідача - Свідерський Р.О.

від третьої особи - н/з

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Концерн “Військторгсервіс”, м.Київ до Військової частини А0284, м.Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог вимог на предмет спору КЕВ м.Львова, м.Львів про усунення перешкод у здійсненні торгівельної діяльності та стягнення 45745 грн. збитків та зустрічний позов заявлено Військовою частиною А0284, м.Львів до Концерну “Військторгсервіс”, м.Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог вимог на предмет спору КЕВ м.Львова, м.Львів про зобов’язання до вчинення дій, стягнення 7416,72 грн. збитків та 99482,99 грн. заборгованості за комунальні послуги.

Ухвалою господарського суду від 10.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.05.2009 року.

Для всебічного, повного та об’єктивного вирішення спору по суті розгляд справи відкладався ухвалами суду від 22.05.2009 року та від 09.06.2009 року та в судових засіданнях оголошувалися перерви.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, подав заяву про зміну позовних вимог №555 від 24.06.2009 року, просить зобов’язати Військову частину А0284 укласти договори оренди нежитлових приміщень, що розташовані на території Військової частини А0284 по вул.Стрийській,88 у м.Львові. Суд не приймає до розгляду дану заяву, оскільки у відповідності до ст.22 ГПК України допускається лише зміна предмету або підстави позову. В даному випадку позивач змінив і предмет і підстави позову. Позивач за первісним позовом просить первісний позов задоволити, а в задоволенні зустрічного відмовити, оскільки вважає, що Військова частини А0284 не є власником спірних приміщень і не може ставити вимоги щодо повернення спірних об’єктів.

Відповідач в судове засідання з’явився, проти первісного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, а саме, вважає, що у позивача відсутнє нормативно-провове підгрунтя позовних вимог (договір, закон, рішення). В судове засідання подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме відмовився в частині стягнення збитків в сумі 7416,72 грн. збитків та 99482,99 грн. заборгованості за комунальні послуги, просить зобов’язати Концерн “Військторгсервіс” в особі філії “Управління торгівлі Західного оперативного командування” звільнити приміщення, які займають об’єкти концерну на території військової чатисни А0284 (військове містечко №135).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору КЕВ м.Львова усно проти первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, суд встановив.

На території військової частини А 0284, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 88 розміщені заклади торгівлі та ресторанного господарства філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування»Концерну «Військторгсервіс», а саме: солдатська чайна № 21 (будівля № 65); солдатська чайна № 22 (будівля № 27); військовий магазин № 8. (будівля № 27).

Позивач стверджує, що з січня 2009 року та на день подання позову командир військової частини А 0284 безпідставно не допускає автомобілі позивача, які здійснюють постачання товарів до закладів торгівлі та ресторанного господарства на територію військової частини мотивуючи тим, що Концерном «Військторгсерві»та Квартирно - експлуатаційним відділом м. Львова не укладено договорів оренди військового майна, що використовується позивачем для здійснення торгівельної діяльності.

Вищезазначені приміщення використовувалися госпрозрахунковими підприємствами Міністерства оборони України з 1997 року на підставі Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, що затверджене наказом Міністра оборони України № 300 від 16.07.1997р., яке передбачало використання приміщень військових частин, закладів та установ для розміщення солдатських чайних та військових магазинів на безоплатній основі (пункт 5.17.5. даного Положення).

Наказом Міністра оборони України № 183 від 10.04.2006р внесено зміни до даного Положення, а саме п. 5.17.5. викладено в новій редакції наступного змісту: «Військова частина (з'єднання) встановленому законодавством порядку передає в оренду державним підприємствам військової торгівлі, а також іншим суб'єктам господарювання, що здійснюють торговельно-побутове забезпечення військових частин (з'єднань), індивідуально визначене нерухоме та рухоме військове майно".

27.11.2007р. КЕВ м. Львова направив на адресу філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування»Концерну «Військторгсервіс»перелік військового майна, яке може бути передано в оренду відповідно до вимог чинного законодавства України (лист № 2915 від 29.11.2007р.).

У зв'язку з цим філією «Управління торгівлі Західного оперативного командування»Концерну «Військторгсервіс»на адресу КЕВ м. Львова направлено листи (вих. № 143,144 від 13.12.2007р.) з пропозиціями укласти договори оренди нерухомого військового майна, що знаходиться на території військової частини А 0284 і в яких розміщені солдатські чайні та військовий магазин філії.

Однак, 24 грудня 2007 року набрало чинності Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання розпорядження об'єктами державної власності»№ 1231, яким накладено заборону укладати нові договори оренди державного майна, в тому числі і військового.

На сьогодні договори оренди нежитлових приміщень в яких розміщені заклади торгівлі та ресторанного господарства позивача не укладено.

Відповідно до ст.391 ЦК України лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Позивач доказів належності йому спірного майна на праві власності суду не подав.

Відповідно до вимог ст.395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Статею 398 ЦК України визначено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідач у своїх поясненнях зазначає, що на виконання розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України командування військової частини А0284 передало будівлю солдатського комбінату побутового обслуговування Львівському ордена Червоної Зірки інституту Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівське політехніка». Для вирішення питання подальшого функціонування служб було вирішене розмістити речову ремонтну майстерню, склад білизни, склад майна 2-ї категорії, перукарню та інші об'єкти, що знаходились в приміщенні комбінату в будівлі №135/65. Таке рішення командування частини прийнято для відновлення повного циклу побутового обслуговування особового складу. Про прийняте рішення та необхідність звільнити приміщення керівництво філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування»концерну «Військторгсервіс»було повідомлене 13.11.08 року листом №1380, а також листами №187 від 24.02.09 року та №224 від 05.03.09 року. Отже, відповідач мав намір використовувати спірні приміщення для власних потреб. А відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Отже, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлено обов’язку особи, то вона не може бути примушена до його виконання. В даному випадку між сторонами договірних відносин не існує та законодавством не покладено на відповідача обов’язок укласти такий договір.

Крім того, позивач стверджує, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо неукладення договорів оренди протягом січня - березня 2009 року у нього відсутня можливість поповнення товарного асортименту в торгівельних закладах, суттєво зменшився товарообіг та асортимент товарів, а з 01.04.2009р. асортимент товару вичерпався, відповідно позивач не отримує прибутку, який міг би отримати, як би його право не було порушене (упущена вигода) на суму 45745 грн.

Однак, враховуючи, що позивач без будь-яких правових підстав перебуває у спірних приміщеннях (доказів зворотнього суду не надано) відповідно і підстави для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 45745 грн. у нього відсутні.

Щодо вимог по зустрічному позову Військової частини А0284 про звільнення приміщень, які займають об’єкти концерну на території Військової частини А0284 (військове містечко №135) (в частині стягнення збитків позивач по зустрічному позову відмовився), то відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»військове майно—це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі — військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Стаття 3 цього Закону визначає, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна.

Статею 400 ЦК України визначено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України). Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (1213 ЦК України).

Позивач по зустрічному позову неодноразово звертався до Концерну «Військторгсервіс»в особі філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування»щодо повернення спірних приміщень (листи від 13.11.2008 року №1380, від 24.02.2009 року №187, від 05.03.2009 року №244), на що останній не відреагував.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задоволити повністю відповідно до заяви про уточнення зустрічних позовних вимог.

Судові витрати по первісному позову залишити за позивачем, судові витрати по зустрічному позову покласти на відповідача у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст. 137 ГК України, ст.ст. 14, 395, 398, 400, 1212, 1213 ЦК України, ст. 33, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задоволити повністю.

3. Зобов’язати Концерн «Військторгсервіс»в особі філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування», м.Львів, вул.Шевченка,78 (ЄДРПОУ 35123552) повернути приміщення Військової частини А0284 (військове містечко №135, м.Львів, вул.Стрийська,88) (ЄДРПОУ 08474967), які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Стрийська,88.

4. Стягнути з Концерн «Військторгсервіс»в особі філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування», м.Львів, вул.Шевченка,78 (ЄДРПОУ 35123552) в дохід державного бюджету –85 грн. державного мита.

5. Стягнути з Концерн «Військторгсервіс»в особі філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування», м.Львів, вул.Шевченка,78 (ЄДРПОУ 35123552) в дохід місцевого бюджету Личаківського р-ну м.Львова –118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати.

Суддя Масловська Л.З.