Ухвала суду № 41679038, 01.12.2014, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/9191/13-ц

пр. № 6/336/576/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Жупанової І.Б., при секретарі Помазан Г.Ю., з участю державного виконавця Гавриленко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про обмеження права виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобовязання, покладені на них судовими рішеннями,

В С Т А Н О В И В:

Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ звернувся до суду з вищезазначеним поданням, в якому зазначено, що на виконанні Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ знаходиться виконавче провадження № 706/12 з примусового виконання виконавчого документа: судовий наказ № 336/9191/13-ц, виданий 12.12.2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь МКП «Основаніє» заборгованості в розмірі 29771,12 грн.

18.03.2014 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа.

Боржник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, що мешкає АДРЕСА_1, неодноразово викликалася до ВДВС для надання державному виконавцю необхідних документів щодо погашення існуючого боргу, проте нею рішення суду та законні вимоги державного виконавця не виконуються.

У зв'язку з невиконанням боржником виконавчих документів у добровільному порядку, державним виконавцем здійснюються заходи з виявлення майна боржника та його подальшої примусової реалізації.

На підставі викладеного державний виконавець звернувся до суду із поданням, погодженим з начальником Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ, в якому просить прийняти рішення щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, оскільки наявність в особи невиконаних зобовязань, покладених на неї судовим рішенням є підставою для обмеження її у праві виїзду за кордон.

В судовому засіданні державний виконавець Гавриленко О.М. підтримала дане подання, просить суду обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон до виконання нею зобовязань за судовим рішенням, суду пояснила, що до Шевченківського ВДВС приходи чоловік боржника та усно пояснив, що ОСОБА_1 виїхала за кордон, погашати заборгованість буде він. У травні та червні 2014 року оплатив суму заборгованості в розмірі 3000,00 грн. Надати будь-які докази, які б свідчили про обізнаність боржника про наявність відносно нього виконавчого провадження, не може.

Вислухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню.

Порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за поданням державного виконавця врегульовано ст. 377-1 ЦПК України, відповідно до якої питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, а також п. 18 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно ч.2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Із подання державного виконавця вбачається, що воно обґрунтоване тим, що боржником ігноруються виклики до ВДВС з посиланням на ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду та вїзд в Україну громадян України», ст. ст. 19, 20 ЗУ «Про державну прикордонну службу», ст. 5, 11 ЗУ «Про виконавче провадження».

Між тим, зазначені норми права не врегульовують питання щодо повноважень державного виконавця на звернення до суду під час примусового виконання рішення суду з поданням про обмеження боржників у праві виїзду за межі України і порядок вирішення такого подання.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судом рішенням.

Згідно з п. 18 ч.3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Інші підстави звернення державного виконавця з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України під час примусового виконання рішення суду законом не передбачені.

Звертаючись же із поданням до суду ДВС зазначено, що підставою такого звернення є наявність в особи невиконаних зобовязань, покладених на неї судовим рішенням.

Однак законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобовязань, а за ухилення від їх виконання.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Державним виконавцем констатовано лише факт наявності у боржника заборгованості. У матеріалах справи відсутні докази того, що він вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

У ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» є припис, за яким копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Проте, в матеріалах справи відсутні дані про те, що боржник був повідомлений про вчинення виконавчих дій та викликався до виконавчої служби і ухилився від сплати боргу.

Згідно п. 11.1.5 Інструкції «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» N 512/5 від 02.04.2012 року про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника. Проте доказів на підтвердження зазначеного ДВС суду не надано.

За наявності викладеного, не доведено ухилення боржника від сплати боргу, а також і те, що його викликали до ДВС, тому подання є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 208, 377-1 ЦПК України, ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя