Рішення № 4167699, 03.07.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2009 р.

Справа № 8/659

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив", м. Київ

до відкритого акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод", с.Копистин Хмельницького району Хмельницької області

про розірвання договору №234-06 від 30.11.2006р. та стягнення 53392 грн. авансу

Суддя Смаровоз М.В.

Представники сторін:

позивача: Лазарєв М. О. –за довіреністю від 15.07.2008 р.;

відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні 03.07.2009р. за погодженням з представником позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. Повний текст рішення підготовлено та підписано 06.07.2009р.

Позивач просить суд розірвати договір №234-06 від 30 листопада 2006 р., укладений між ТОВ „Хімлаборреактив” та ВАТ „Хмельницький цукровий завод”; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, сплачені позивачем в якості авансу, у сумі 53392,00 грн. Крім того, у позовній заяві вказується, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами розірвати договір. В судовому засіданні повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи, відзив на позов не подав, позовні вимоги за суттю та розміром не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні 03.07.2009р. не направив, що не перешкоджає вирішенню спору згідно зі ст. 75 ГПК України.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

Між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) 30.11.06р. укладено договір № 234-06 (далі –договір), згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність, а покупець –прийняти і оплатити на умовах даного договору мелясу бурякову виробництва ВАТ "Хмельницький цукровий завод". Загальний обсяг продукції, що постачається за даним договором, орієнтовно становить 1500 (одну тисячу п'ятсот) тонн (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору вартість 1 (однієї) тонни продукції становить 347,00 грн., в т.ч. ПДВ. Орієнтовна сума договору становить 520500,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 2.2. договору покупець проводить попередню оплату вартості кожної партії продукції, згідно виставлених рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов договору позивач, згідно виставленого рахунку перерахував відповідачу 100000 грн. згідно платіжного доручення №7219 від 20.12.2006 р., та 100000 грн. згідно платіжного доручення №7331 від 27.12.2006 р. Таким чином, згідно умов договору позивачем було перераховано відповідачу 200000,00 грн. передоплати (авансу).

Відповідачем згідно видаткових накладних №10 від 10.01.2007 р., №11 від 10.01.2007 р., №16 від 11.01.2007 р., №17 від 11.01.2007 р., №61 від 17.01.2007 р., №62 від 17.01.2007 р., №5196 від 21.12.2006 р., №5197 від 21.12.2006 р., №5205 від 22.12.2006 р., №5206 від 22.12.2006 р., №5209 від 25.12.2006 р., №5210 від 25.12.2006 р., №5212 від 25.12.2006 р., №5216 від 25.12.2006 р., №5225 від 26.12.2006 р., №5227 від 26.12.2006 р., №5465 від 28.12.2006 р., №5460 від 28.12.2006 р., №5464 від 28.12.2006 р., №5563 від 29.12.2006 р. відпущено позивачу патоку.

У зв’язку з неналежним виконання умов договору позивач надіслав відповідачу вимогу №881 від 20.11.2008 р. з вимогою поставити недопоставлену продукцію на суму 53392 грн. згідно укладеного договору. Позивачем також надано суду копію вимоги позивача від 03.06.2008р. Зазначені вимоги залишено відповідачем без задоволення.

Оскільки виконання договору в натурі для позивача втратило інтерес, позивач вимагає повернення сплачених авансом грошових коштів у сумі 53392,00 грн. та розірвання договору №234-06 від 30.11.2006р.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи наведені вище норми законодавства та встановлені судом факти, зважаючи на те, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання останнім умов договору щодо передачі передбаченої договором продукції, позивачем правомірно ставиться вимога про повернення відповідачем коштів, сплачених позивачем в якості авансу, у сумі 53392,00 грн. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

При цьому, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Спір на вирішення суду передається у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.

Позивачем на вимогу ухвали суду в даній справі від 01.06.2009р. не надано доказів, які свідчать про надсилання відповідачеві пропозиції щодо розірвання договору №234-06 від 30.11.2006р. в порядку, передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України. Таким чином, посилання позивача у позовній заяві на те, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогами розірвати договір, не підтверджено матеріалами справи.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про розірвання спірного договору у судовому порядку, тому в цій частині у позові слід відмовити.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" (Хмельницька область, Хмельницький район, с.Копистин, вул.Леніна, 78, код 00373400) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (м.Київ, Печерський район, вул.Червоноармійська, 57/3, код 23522853) 53392 грн. (п’ятдесят три тисячі триста дев’яносто дві гривні 00 копійок) авансу, 533,92 грн. (п’ятсот тридцять три гривні дев’яносто дві копійки) відшкодування державного мита та 59 грн. (п’ятдесят дев’ять гривень 00 копійок) відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Суддя М.В. Смаровоз

Повний текст рішення підготовлено та підписано 06.07.2009р.

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.