Вирок № 41676124, 03.12.2014, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 187/805/14-к Провадження №1-кп/0187/106/14ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу №187/805/14-к (кримінальне провадження № 12014040520000433) за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження с. Зоря, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області; місце проживання АДРЕСА_1; громадянин України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статтею 122 Кримінального кодексу України,-

за участі сторін кримінального провадження: прокурора Усатого О.П., представника потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_2, потерпілого (цивільний позивач) ОСОБА_3, обвинуваченого (цивільний відповідач) ОСОБА_1;

Встановив:

В ніч з 21.05.2014 на 22.05.2014 року приблизно о 12 годині ночі ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні кафе-бару "Хуторок", який розташований по вул. Чапаєва 162"А" в с. Хутірське, Петриківського району, Дніпропетровської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків між ним та ОСОБА_3, маючи намір спрямований на умисне заподіяння останньому тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва, заподіявши тим самим йому тілесні ушкодження, у вигляді перелому нижньої щелепи в області лівого кута, забою, припухлості м'яких тканин в області нижньої щелепи зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше як 21 день.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, а також не визнав і пред'явлені цивільні позови. На свій захист пояснив, що дійсно в ніч з 21.05.2014 на 22.05.2014 року був в приміщенні кафе-бару "Хуторок", де відпочивав зі своїми знайомими, серед яких були зокрема ОСОБА_4, його дружина та потерпілий. Із спиртних напоїв він вживав тільки пиво близько 2 літрів. Під час відпочинку він випадково зачепив ОСОБА_5, дружину ОСОБА_4, у зв'язку з чим у нього виникла сварка з останнім, яка потім переросла у бійку. В цей час до них підійшов потерпілий, та плануючи вдарити ОСОБА_4, випадково вдарив потерпілого. Від чого той упав через лавочку. Також додав, що сам факт нанесення одного удару він не заперечує, однак цей удар є випадковим та не міг призвести до нанесення таких тілесних ушкоджень, в нанесенні яких його звинувачують.

Незважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його провина повністю підтверджується сукупністю досліджених та оцінених судом у судовому засіданні наступних доказів.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3, пояснив, що в ніч з 21.05.2014 року на 22.05.2014 року близько 12 години ночі він перебував у кафе-барі "Хуторок". Під час відпочинку, зокрема і вживання алкогольних напоїв, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, з якими він знаходився за одним столом, виникла сварка, яка переросла в бійку. Щоб не ускладнювати ситуацію вирішив їх розбороняти, шляхом відтягування ОСОБА_1. Однак в цей момент ОСОБА_1 повернувся до нього та наніс один удар кулаком в щелепу, від чого впав через лавочку спиною на підлогу. При цьому головою не забився. Від отриманого удару відчув біль та як пішла кров з рота. Однак значення цьому не придав, вважаючи, що пошкоджено зуб. Після бійки всі розійшлися по домам. До лікарні звернувся вже на наступний день, так як напухла щока.

Свідок ОСОБА_6, пояснила, що того дня сиділа компанія випивали за столом, серед них були обвинувачений, потерпілий та ОСОБА_4 Через деякий час, коли ОСОБА_4 спав за столом до нього почав чіплятися ОСОБА_1, щоб той прокидався. В результаті чого обвинувачений зачепив дружину ОСОБА_4, на ґрунті чого між ними виникла сварка, яка потім переросла в бійку. ОСОБА_3 почав їх розбороняти, і в цей час обвинувачений наніс йому один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва, від якого той упав під стіл.

Свідок ОСОБА_4, підтвердив покази свідка ОСОБА_6, однак як саме впав потерпілий не пам'ятає.

Винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення також повністю підтверджується долученими прокурором доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.05.2014 року, згідно яким ОСОБА_3 просив прийняти міри щодо ОСОБА_1, який в ніч з 21.05.2014 року на 22.05.2014 року в ході відпочинку в кафе-бар "Хуторок" близько 12 години ночі без будь-яких причин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наніс удар кулаком по обличчю, чим завдав тілесні ушкодження; висновком експерта №61-Е від 17.06.2014 року, згідно яким у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в області лівого кута, забою, припухлості м'яких тканин в області нижньої щелепи зліва, які могли утворитися від дії твердого тупого предмету зі значною силою (значною швидкістю дії), та які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше як 21 день. Давність їх виникнення може відповідати даті в ніч з 21.05.2014 року на 22.05.2014 року; протоколом проведення слідчого експерименту від 20.06.2014 року з фото таблицями до нього за участі потерпілого, згідно яким останній спочатку розповів, а потім за допомогою статиста показав, як обвинувачений, коли він його відтягував, розвернувся та наніс один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва, від якого він упав на підлогу на спину, при цьому головою не забився. Від удару відчув біль у щелепі та побачив кров. Однак подумав, що це болить зуб та особливого значення не надав; протоколом проведення слідчого експерименту від 20.06.2014 року з фото таблицями до нього за участі обвинуваченого, згідно яким останній спочатку розповів, а потім за допомогою статиста показав, як він в ході бійки з ОСОБА_4, відчув як ззаду його хтось відтягує, розвернувшись наніс кулаком правої руки в нижню ліву частину щелепи потерпілому, вважаючи, що це ОСОБА_4; протоколом проведення слідчого експерименту від 20.06.2014 року з фото таблицями до нього за участі свідка ОСОБА_6, згідно яким остання спочатку розповіла, а потім за допомогою статиста показала, як потерпілому, який розбороняв ОСОБА_4 та ОСОБА_1, останній розвернувшись, наніс один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва потерпілому, від якого той упав на підлогу на спину, при цьому головою не забився; протоколом проведення слідчого експерименту від 20.06.2014 року з фото таблицями до нього за участі свідка ОСОБА_4, згідно яким останній спочатку розповів, а потім за допомогою статиста показав, як обвинувачений наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва; висновком експерта №73-Е від 24.06.2014 року, згідно яким на питання чи могли виявлені у потерпілого тілесні ушкодження утворитися при взаєморозташуванні нападника і потерпілого при механізмі нанесення удару кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва, згідно того як зазначено у протоколі проведення слідчих експериментів відповідно за участю потерпілого, обвинуваченого, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - відповідь: дані отримані при проведенні судово-медичної експертизи обстежуваного ОСОБА_3, не суперечать даним, отриманих при проведенні слідчих експериментів відповідно за участю потерпілого, обвинуваченого, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Враховуючи повноту та не протиречивість всієї сукупності досліджених доказів, суд вважає за необхідним розцінити покази обвинуваченого ОСОБА_1 щодо невизнання своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 122 КК України, як спосіб захисту та бажання уникнути відповідальності за скоєння кримінального правопорушення та пов'язаних з цим цивільно-правових наслідків; та як такі, що спростовуються дослідженими судом доказами.

Доводи обвинуваченого, що він хотів вдарити ОСОБА_4, а наніс удар потерпілому по даному кримінальному провадженні, суд оцінює критично позаяк така помилка юридичного значення не має, оскільки всі безпосередні об'єкти охороняються кримінальним законом однаковою мірою і охорона їх не має ніяких особливостей. Тому нанесення тілесних ушкоджень іншій особі, ніж тієї, якій намагався нанести такі ушкодження, не змінює ні підстав кримінальної відповідальності, ні кваліфікації злочину, ні призначення міри покарання.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

В судових дебатах прокурор, якого підтримав потерпілий та його представник, просив призначити покарання у виді обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який свою вину не визнав, вчинив злочин, який в силу ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, не одружений, за місцем мешкання характеризується задовільно, не працює, за даними лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, військовозобов'язаний, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував.

Також суд враховує, хоча потерпілий і перебував в стані алкогольного сп'яніння, однак зі свідчень свідків, потерпілий вчиняв не агресивні дії й виключно щоб розборонити осіб, які билися.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним призначити покарання в межах санкції статті закону, встановленої Особливою частиною КК України за вчинений злочини у виді обмеження волі реально. Призначити покарання у виді виправних робіт не вбачається доцільним з огляду на те, що обвинувачений офіційно не працює. Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті, чи звільнення обвинуваченого від покарання, чи його відбування, судом не встановлено.

Суд зауважує, що хоча ст. 75 КК України передбачає можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням при призначенні основного покарання як обмеження волі за умови визначення його на строк не більше п'яти років, однак призначення такого покарання саме по собі не вирішує питання про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Як зазначено вище, достатніх для цього підстав судовим розглядом не встановлено.

Розглядаючи заявлені по справі цивільні позови, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Окрім цього виходячи з положень ст. 23 ч.1 цього Кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зміст моральної шкоди розкривається зокрема в частині другій вказаної статті.

З огляду на обставини справи, доведеність вини обвинуваченого, суд приходить до висновку про часткове задоволення пред'явлених вимог цивільним позивачем.

Вирішуючи питання обґрунтованості вимог про стягнення завданої матеріальної шкоди за лікування потерпілого на користь лікарні, в обґрунтування заявлених вимог зазначено, що закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого витрачено 1 751,70 грн., та в підтвердження чого надано довідку калькуляцію.

Між тим, суду не надано доказів в обґрунтування необхідності включення до вказаного розрахунку витрат пов'язаних із заробітною платою, нарахування на заробітну плату, утримання бюджетної організації, комунальних платежів (тепло, вода, електроенергія). Так зокрема відсутні відомості про залучення додаткового персоналу, чи закріплення окремих працівників за потерпілим, відповідні розрахунки заробітної плати та супутних платежів пов'язаних з її нарахуванням, не обґрунтовано витрати за кодом 2210 (предмети, матеріали, обладнання та інвентар, у тому числі мякий інвентар та обмундирування) саме в розмірі 12,70 грн., а також не вказано як пов'язано лікування потерпілого з витратами (у визначеному розмірі) на утримання будівель та споруд, комунальних платежів.

У зв'язку з чим, виходячи з принципу диспозитивності кримінального судочинства, а також вимог статей 11, 60 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме щодо необхідності стягнення з відповідача сум за медикаменти та перев'язувальний матеріал, продукти харчування, а всього на суму 321,70 грн.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, судом встановлено, що потерпілому була пошкоджена щелепа, у зв'язку з чим у потерпілого виникли труднощі із задоволенням біологічної потреби харчуватися. Для прийому їжі, потерпілим додатково було придбано блендер, щоб подрібнювати їжу та полегшити її вживання. Для харчування використовувалася рідка їжа. Окрім того у зв'язку з отриманою травмою змінився звичний спосіб та порядок життя. Також через отриману травму він не міг відвідувати свій учбовий заклад.

Допитана у якості свідка ОСОБА_7, мати потерпілого пояснила, що лікування було тривалим, та пов'язане з додатковими витратами у зв'язку з відвідуванням лікарів, купівлею спеціального харчування. Також для можливості кормити свого сина додатково було придбано блендер для подрібнення їжі. Побут також був змінений, син через отриману травму погано розмовляв, що інколи створювало відповідні труднощі пов'язані з передачею вербальною інформацією. За наслідками отриманої травми додатково виникли проблеми з нормальним станом ротової порожнини, та зокрема естетичний вид зубів.

В підтвердження своїх вимог позивачем надано фотографії, на яких зображено його вигляд під час лікування щелепи.

За таких обставин, вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд вважає обґрунтованою.

Між тим, визначений розмір матеріальної шкоди не є переконливим. Так, в позові зазначено, що ним здійснено витрати на придбання лікарських засобів в розмірі 4 500 грн., на проїзд до лікарні в розмірі 500 грн., а також на придбання блендеру в розмірі 635 грн. Вказані суми перевищують загальну суму визначену позивачем. Доказів в обґрунтування понесених витрат на придбання ліків та лікарських засобів позивачем не надано. Окрім того необґрунтовано необхідність стягнення витрат на проїзд, а надано лише чеки на придбання палива, без зазначення скільки витрачено палива щоб доїхати до лікарні, дні відвідання лікарні тощо. Без чого не можливо вірно визначити дійсні витрати на проїзд.

Суд вважає доведеними витрати підтверджені квитанціями на придбання "рідкої їжі" та блендеру всього на суму 847,24 грн. В іншій частині позову про стягнення матеріальної шкоди з урахуванням статей 11, 60 ЦПК України слід відмовити за необґрунтованістю.

Речові докази по справі відсутні.

З урахуванням ч.1 ст. 124 КПК України, витрати потерпілого на правову допомогу в розмірі 1 500 грн., які підтверджені документально, а саме квитанцією до прибуткового касового ордеру №109 від 16.10.2014 року підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись статтями 124, 368-370 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з направленням до виправного центру.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Цивільний позов прокурора прокуратури Петриківського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі КЗ Дніпропетровської клінічної лікарні ім. І.І. Мечнікова до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) на користь КЗ Дніпропетровської клінічної лікарні ім. І.І. Мечнікова (ОКПО 01985423) 321 (триста двадцять одну) грн. 70 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_3 від кримінального правопорушення.

В іншій частині цивільного позову прокурора прокуратури Петриківського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі КЗ Дніпропетровської клінічної лікарні ім. І.І. Мечнікова - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_2) завдану майнову шкоду у розмірі 847 (вісімсот сорок сім) грн. 24 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 (десяти тисяч) грн.

В іншій частині цивільного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_2) витрати пов'язані з оплатою правової допомоги представника потерпілого у розмірі 1 500 (тисяча п'ятсот) грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя І. М. Соловйов