Рішення № 41673530, 27.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18978/14

27.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс»

до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення 54 617,20 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі-відповідач) про стягнення 54 617,20 грн., з яких: 44 361,00 грн. – основний борг, 4 079,54 грн. – 3% річних, 6 176,66 грн. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 2606/12 від 26.06.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.10.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 03.11.2014 р.

03.11.2014 р. судове засідання не відбулося у зв’язку із перебування судді Бондарчук В.В. у відпустці з 03.11.2014 р. по 10.11.2014 р. включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 р. розгляд справи призначено на 27.11.2014 р.

У дане судове засідання представники сторін не з’явилися, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що сторони повідомлялися ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи, що нез’явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.11.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Валтекс» та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Києво-Святошинське ДЕУ» укладено договір поставки №2606/12, умовами якого передбачено, що позивач зобов’язується поставляти та передавати у власність відповідача, а відповідач зобов’язується прийняти і оплатити товар вказаний у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору зазначається у видаткових накладних та специфікаціях.

Згідно п. 3.1. договору, загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії договору, відповідно до видаткових накладних, специфікацій та інших документів, доданих до договору та в будь-якому випадку не може перевищувати 99 999 грн.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар проводяться у гривні шляхом перерахування вартості товару, що підлягає поставці після отримання відповідачем від позивача рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених у п. 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку після отримання відповідачем повного розрахунку від Служби автомобільних доріг у Київській області на відповідні цілі.

Відповідно до п. 4.3. договору сторони свідчать, що відповідач зобов’язується розрахуватися з позивачем за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від позивача документів, зазначених в п. 4.1., 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Служби автомобільних доріг у Київській області.

У п. 9.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2011 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, позивачем на підставі договору поставки № 2606/12 було поставлено відповідачеві товару на суму 99 693,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1407 від 23.07.2012 р.

Крім того, позивачем було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-0000147 від 23.07.2012 р. на суму 99 693,00 грн. та податкову накладну.

Однак відповідач лише частково оплатив вартість поставленого товару на суму 55 332,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача (призначення платежу – згідно рах. СФ-0000147 від 23.07.2012 р. за черевики робочі/частково).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов’язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки № 2606/12 від 26.06.2012 р., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 44 361,00 грн. Крім того, позивачем нараховано 3% річних у сумі 4 079,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 176,66 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №2606/12 від 26.06.2012 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, поставив відповідачеві товар на суму 99 693,00 грн. а відповідач оплати за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, чим порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 44 361,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, пункт 4.3. договору має відкладальну умову оплати поставленого позивачем товару, зокрема відповідач зобов’язується розрахуватися з позивачем за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від позивача документів, зазначених в п. 4.1., 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Служби автомобільних доріг у Київській області, з приводу чого суд відзначає наступне.

Фактично договір поставки №2606/12 від 26.06.2012 р. містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати поставленого товару пов'язано з діями особи, яка не є стороною такого договору, враховуючи, що позивач не поставляв товарів Службі автомобільних доріг у Київській області, для того, щоб отримати відповідний розрахунок за поставлений товару від відповідача.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, за приписами частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом вище, відповідач прийняв поставлений позивачем товар без жодних зауважень, а тому обов'язок оплатити його є безумовним.

Тому суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений товар на суму 44 361,00 грн. у межах строків, визначених пунктом 4.3. договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 44 361, 00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у межах даної справи позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4 079,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 176,66 грн. за період з 22.09.2012 р. по 15.08.2014 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність проведення розрахунку штрафних санкцій та встановлено, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому судом визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 079,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 176,66 грн. за період з 22.09.2012 р. по 15.08.2014 р.

Витрати по оплаті судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 2, код ЄДРПОУ 32393877) 44 361 (сорок чотири тисячі триста шістдесят одну) грн. 00 коп. - боргу, 4 079 (чотири тисячі сімдесят дев’ять) грн. 54 коп. - 3% річних, 6 176 (шість тисяч сто сімдесят шість) грн. 66 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 01.12.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.