Рішення № 41673528, 27.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22583/14 27.11.14

За позовом Державного українського об'єднання «Політехмед»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛАТАНМЕД»

Про стягнення 1 147 488,04 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Кравець І.В. - по дов. № 01-47/940 від 12.12.2013

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного українського об'єднання «Політехмед» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛАТАНМЕД» про стягнення 1 147 488,04 грн. заборгованості, з яких: 845 290,00 грн. основного боргу, 167 727,16 грн. пені, 120 876,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 13 007,94 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг № 187-П від 18.11.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 порушено провадження у справі № 910/22583/14 та призначено справу до розгляду на 04.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22583/14 від 04.11.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 21.10.2014, розгляд справи був відкладений на 27.11.2014.

Позивачем 27.11.2014 до відділу діловодства суду подано пояснення по справі.

Відповідач у поданому 27.11.2014 до відділу діловодства суду відзиві зазначає наступне. Видаткові накладні №№: СФ-00002 від 07.02.2014, СФ-00003 від 04.03.2012, СФ-00004 від 13.03.2014, СФ-00005 від 14.03.2014, СФ-00006 від 21.03.2014, СФ-00007 від 25.03.2014 містять відомості та підтверджуються відвантаження відповідачем автомобілів швидкої допомоги на виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 187Т/327/21-24, однак вони не являються первинними документами, що містять відомості про надання послуг з організації приймання товару на умовах поставки DDP - Київ (у значенні міжнародних правил Інкотермс 2000), відповідно до договору поставки на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 25-27, і не підтверджують надання таких послуг. Первинними документами, що містять відомості про виконання позивачем вимог п. 2.1.1. договору та підтверджують їх падання є акти здачі - прийомки виконаних робіт № 6709 від 24.02.2014 та № 6821 від 05.06.2014. Отже, позивач невірно провів розрахунок пені, втрат від інфляції та 3 % річних, оскільки невірно визначив дати з яких наступає обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги, визначені в п. 2.1.1. договору. Керуючись викладеним та враховуючи умови договору відповідач мав сплатити позивачу вартість наданих послуг в розмірі 845 290,00 грн. у термін 3-х банківських днів з дати підписання акту здачі - прийомки виконаних робіт № 6821 від 05.06.2014, тобто 11.06.2014. За послуги надані позивачем відповідно до акту здачі-прийомки виконаних робіт № 6709 від 24.02.2014, відповідач розрахувався вчасно і в повному обсязі, оскільки перерахував грошові кошти в розмірі 6 490,00 грн. на рахунок позивача в день підписання акту - 24.02.2014.

Позивач в судовому засіданні 27.11.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 27.11.2014 не з'явився.

В судовому засіданні 27.11.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.11.2013 між Міністерством охорони здоров'я України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛАТАНМЕД» (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 187Т/327/21-24, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити автомобілі швидкої медичної допомоги та їх устаткування уповноваженому підприємству замовника - Державному українському об'єднанню «Політехмед».

18.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛАТАНМЕД» (замовник) та Державним українським об'єднанням «Політехмед» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 187-П (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник зобов'язався належним чином оплатити, а виконавець виконати роботи з супроводження договору поставки № 187Т/327/21-24 від 18.11.2013 автомобілів швидкої медичної допомоги та їх устаткування, зазначеної в специфікації (додаток № 1) (далі - товар).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість послуг виконаних за договором, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 6.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору виконавець надає наступні послуги:

2.1.1. організація приймання товару на умовах поставки DDR-Київ (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) відповідно до договору поставки на склад виконавця за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 25-27.

2.1.2. визначення конкретних закладів охорони здоров'я відповідно до розподілу МОЗ України;

2.1.3. приймання-передача товару відповідно до товаросупровідних документів;

2.1.4. перевірка якості та комплектності товару відповідно до вимог, зазначених у розділах 2 та 5 договору поставки;

2.1.5. приймання документів, передбачених п. 2.2. договору поставки, накладних, а також всіх необхідних документів для поставки товару на облік в органах ДАІ;

2.1.6. контроль за введенням в експлуатацію медичного устаткування, яким комплектується автомобіль;

2.1.7. контроль за роботою обладнання у гарантійний та післягарантійний період;

2.1.8. оформлення накладних на передачу товару, трьохсторонніх актів вводу в експлуатацію та інших необхідних документів;

2.1.9. надання замовнику інформації, необхідної для виконання ним умов договору поставки.

Відповідно до п. 3.2. договору загальна вартість послуг за цим договором встановлюється у розмірі 1% від загальної вартості договору поставки.

Згідно з п. 3.1. договору № 187Т/327/21-24 від 18.11.2013 сума цього договору становить 97 350 000,00 грн.

В матеріалах справи наявні складені між сторонами на виконання договору про закупівлю товарів № 187Т/327/21-24 від 18.11.2013 наступні видаткові накладні:

№ СФ-00002 від 07.02.2014 на суму 649 000,00 грн.,

№ СФ-00003 від 04.03.2012 на суму 14 927 000,00 грн.,

№ СФ-00004 від 13.03.2014 на суму 649 000,00 грн.,

№ СФ-00005 від 14.03.2014 на суму 1 298 000,00 грн.,

№ СФ-00006 від 21.03.2014 на суму 1 298 000,00 грн.,

№ СФ-00007 від 25.03.2014 на суму 78 529 000,00 грн.

Згідно з п. 3.3. договору замовник здійснює оплату вартості послуг у термін 3-х банківських днів з дня виконання виконавцем вимог п. 2.1.1. договору.

Умовами п. 4.1.3. та 4.2.2. договору визначено, що виконавець зобов'язаний складати та передавати замовнику акти про надання послуг, а замовник в свою чергу зобов'язаний після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, підписувати ці акти в 5-ти денний термін з моменту одержання.

Відповідачем подано акти здачі-приймання виконаних робіт, складених сторонами на виконання договору № 187-П від 18.11.2013:

№ 6709 від 24.02.2014 на суму 6 490,00 грн.

№ 6821 від 05.06.2014 на суму 967 010,00 грн.

Отже, даними актами сторонами підтверджено надання послуг за договором № 187-П від 18.11.2013 на загальну суму 973 500,00 грн., що становить 1% від вартості договору № 187Т/327/21-24 від 18.11.2013.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість виконаних послуг не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно обґрунтованого розрахунку позивача, що не оспорений відповідачем становить 845 290,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 845 290,00 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що за недотримання строків оплати вказаних в п. 3.3. договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Крім цього, з наявного здійсненого позивачем розрахунку пені, збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних вбачається, що позивач обчислює період прострочення з моменту підписання видаткових накладних, що складені на виконання договору № 187Т/327/21-24 від 18.11.2013, тоді як надання послуг за договором № 187-П від 18.11.2013 підтверджується актами.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.2.2. договору, розмір якої за розрахунками суду становить 55 594,23 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 55 594,23 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині нарахування розміру пені в сумі 112 132,93 грн. в позові слід відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем порушено норми чинного законодавства України.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 120 876,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 13 007,94 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 40 673,89 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 7 228,97 грн. - 3% річних (за розрахунками суду).

В частині нарахування збитків від зміни індексу інфляції в сумі 80 202,58 грн. та 3% річних в сумі 5 778,97 грн. в позові слід відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем порушено норми чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Державного українського об'єднання «Політехмед» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛАТАНМЕД» (м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корп. 5, офіс 716, код ЄДРПОУ 34494612) на користь Державного українського об'єднання «Політехмед» (м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, код ЄДРПОУ 14282255) 845 290 (вісімсот сорок п'ять тисяч двісті дев'яносто) грн. 00 коп. основного боргу, 55 594 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 23 коп. пені, 40 673 (сорок тисяч шістсот сімдесят три) грн. 89 коп. збитків від зміни індексу інфляції та 7 228 (сім тисяч двісті двадцять вісім) грн. 97 коп. - 3% річних, 18 975 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.12.2014.

СуддяВ.В. Сівакова