Ухвала суду № 41673180, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7898/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Мацедонської В.Е, Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просив визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України у зв'язку з невиконанням вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо об'єктивного і всебічного розгляду звернення та не надання відповіді по суті та зобов'язати Державну виконавчу службу України розглянути об'єктивно і всебічно заяву позивача від 25 березня 2014 року та повідомити його про результати перевірки заяви та суть прийнятого рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2014 року та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, оскільки зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Міністерства юстиції України із заявою від 25 березня 2014 року, в якій просив провести перевірку дій працівників Державної виконавчої служби України: старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Проц В.С., начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, директора Департаменту контролю за виконанням рішень, розгляду звернень громадян та юридичних осіб Державної виконавчої служби України Соломко О.В., заступника Голови Державної виконавчої служби України Миронюка І.В., заступника Голови Державної виконавчої служби України Герасимюка М.В. на предмет корупційних порушень при здійсненні зведеного виконавчого провадження № 33309876 та проведенні контролю і перевірок за дотриманням вимог закону при його здійсненні.

За результатами розгляду звернення позивача Державна виконавча служба України листом від 5 травня 2014 року № Б-5485/3.3; Б-5496/3.3 повідомила про те, що згідно інформації управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, на виконанні у відділі державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві перебуває зведене виконавче провадження (4 виконавчих документи) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" коштів у сумі 3 473 444,49 грн. на користь фізичних та юридичних осіб, до складу якого з 30 липня 2012 року входить наказ Господарського суду міста Києва від 26 липня 2012 року № 13/478 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" на користь ОСОБА_3 коштів у сумі 183 478,45 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 серпня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент", в зв'язку з чим 17 вересня 2012 року державним виконавцем, керуючись вимогами пункту 8 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. Тобто, примусові заходи про стягнення коштів у сумі 183 478,45 грн. відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" вживались вже після порушення провадження у справі про банкрутство, і виконавче провадження підлягало обов'язковому зупиненню. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва листом від 6 липня 2012 року № 19418-409 повідомлено, що боржником відкрито чотири рахунки в банківських установах в зв'язку з чим на них накладено арешт. В листі зазначено, що державним виконавцем Проц В.С. були зроблені запити до державної податкової інспекції з метою виявлення рахунків боржника 28 лютого 2012 року та 28 травня 2012 року, інформація про відкриті рахунки надійшла до відділу 10 липня 2012 року, після чого 26 липня 2012 року була винесена постанова про арешт коштів боржника на суму 3 288 819,04 грн. Крім того, державним виконавцем Лопатецькою Ю.В., у якої перебувало на виконанні виконавче провадження, 15 червня 2012 року та 7 липня 2012 року виносились постанови про накладення арешту на кошти боржника та зазначено, що з 7 серпня 2012 року по 16 вересня 2012 року державними виконавцями не виносились постанови про арешт коштів боржника у межах загальної суми боргу в розмірі 3 472 297,49 грн. та 183 478,45 грн.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходи з того, що Державною виконавчою службою України розглянуто звернення позивача від 25 березня 2014 року та надана йому обґрунтована відповідь по суті поставлених питань, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено альтернативний порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, який залежить від статусу суб'єкта оскарження у виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 86 Закону України «Про виконавче провадження» посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду поданої відповідно до частини сьомої статті 82 цього Закону скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Статтею 84 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що здійснювати перевірку законності виконавчого провадження має право, зокрема, директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 385/2011, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів. Державна виконавча служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра юстиції України.

Підпунктом 10 пункту 4 Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 385/2011, передбачено повноваження Державної виконавчої служби України щодо організації розгляду звернень громадян з питань, пов'язаних із діяльністю Державної виконавчої служби України, структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту України, що забезпечують реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Отже, відповідач в строк, передбачений чинним законодавством України, в межах компетенції розглянуто заяву позивача від 25 березня 2014 року та надана відповідь по суті поставлених питаннях листом від 5 травня 2014 року № Б-5485/3.3; Б-5496/3.3, тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 27.11.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді В.Е. Мацедонська

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Сорочко Є.О.