Ухвала суду № 41673175, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17346/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Мацедонської В.Е., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду міста Києва про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення відшкодування,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Апеляційного суду міста Києва, в якому просив суд: визнати протиправними дії та бездіяльність службових осіб Апеляційного суду м. Києва щодо невидачі та відмові у видачі ОСОБА_2 (податковий номер: НОМЕР_1) копії рішення (ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року у справі № 761/3679/13 - ц); стягнути з Апеляційного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 02894757) на користь ОСОБА_2 (податковий номер: НОМЕР_1) суму коштів у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди; стягнути з Апеляційного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 02894757) на користь ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) суму коштів у розмірі 200 (двісті) грн. 10 (десять) коп. на відшкодування матеріальних збитків; стягнути з Апеляційного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 02894757) на користь ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) кошти у розмірі 177 (сто сімдесят сім) гривні 64 коп., в якості компенсації сплаченого судового збору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що в провадженні Апеляційного суду міста Києва перебувала справа №22-ц/796/9444/13 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року, за позовом ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, зацікавлена сторона - ОСОБА_5, інша особа ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове входження до житла.

В судовому засіданні 09 жовтня 2013 року Апеляційним судом міста Києва було проголошено вступну та резолютивну частину Ухвали апеляційного суду міста Києва.

ОСОБА_2 11 жовтня 2013 року (вх. №74 від 11.10.2013 року), через канцелярію, звернувся до Апеляційного суду міста Києва з клопотанням про видачу належно завірених копій Ухвали апеляційного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року у справі « 22-ц/796/9444/13 та Ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року.

Позивач зазначає, що службові особи канцелярії Апеляційного загального суду відмовились видати копії зазначених вище документів, оскільки, як вони повідомили ОСОБА_2, зазначені, документі ще не було підготовлено та відмовились видати вступну та резолютивну частини Ухвали апеляційного суду міста Києва, оскільки вступна та резолютивні частини також не були готові.

ОСОБА_2 14 жовтня 2013 року повторно звернувся до канцелярії Апеляційного загального суду з усним клопотанням про отримання зазначених вище документів, однак, йому знову відмовили.

Позивач зазначає, що 14 жовтня 2013 року йому стало відома про те, що ОСОБА_6 (представник ОСОБА_5, який є заінтересованою особою у справі № 22-ц/796/9444/13) також звернулась до суду із клопотанням про видачу 6 копій Ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року та Ухвали апеляційного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року і також не змогла їх отримати.

Так, 16 жовтня 2013 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Апеляційного суду міста Києва, проте, йому видали лише копію Ухвали апеляційного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року, а у виданні Ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року відмовили без жодних пояснень.

Позивач наголошує, що ОСОБА_6 (представник ОСОБА_5) також не змогла отримати Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року, проте 16 жовтня 2013 року ОСОБА_6 (представник ОСОБА_5) видали Ухвалу апеляційного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року у кількості 6 екземплярів, які вона теж запрошувала.

ОСОБА_2 17 жовтня 2013 року повторно звернувся з клопотанням (вх.. № 238 від 17 жовтня 2013 року) до канцелярії Апеляційного загального суду із клопотанням про отримання копії Ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року, але йому було відмовлено, пояснюючи це тим, що матеріали справи ще 11 жовтня 2013 року було направлено до суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК проголошується усе рішення повністю або лише його вступна та резолютивна частини. Це питання вирішується на розсуд суду залежно від того, складає він повний текст рішення одразу, чи відкладає це на певний строк (не більше 5 днів).

Позивач в позовній заяві зазначає, що він 11 жовтня 2013 року та 14 жовтня 2013 року звертався усно до канцелярії Апеляційного суду міста Києва про надання йому копій рішень, проте йому було відмовлено в отримані рішень суду усно.

Відповідно до ст.3-4 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Таким чином, Позивач мав право звернутися до Голови Апеляційного суду міста Києва зі скаргою (заявою) на посадових осіб щодо не надання копій рішень за заявою від 11 жовтня 2013 року (вх. №74 від 11.10.2013 року). Однак, скарг не було подано зі сторони Позивача до Голови Апеляційного суду міста Києва на дії посадових осіб, також, в матеріалах справи в період з 11 жовтня 2013 року по 16 жовтня 2013 року відсутні письмові заяви позивача до Голови Апеляційного суду міста Києва про надання пояснень відносно не надання копій рішень суду.

В свою чергу, в матеріалах справи міститься лист Апеляційного суду міста Києва вих. №22-ц/796/9444/2013 від 22.10.2013 на вх. 35014, 35015 від 17.10.2013 р., який адресований Голові Шевченківського районного суду м. Києва Мєлєшак Олені Вікторівні та (копія) ОСОБА_5, в якому зазначено наступне: « 11 жовтня 2013 року справу було передано до канцелярії Апеляційного суду м. Києва та після закінчення апеляційного провадження направлено до Шевченківського районного суду м. Києва. 14 жовтня 2013 року Апеляційним судом м. Києва було отримано клопотання представника заінтересованої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про видачу 6-ти копій ухвали Апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2013 року та 6-ти копій ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року. Зазначене клопотання було розглянуто Апеляційним судом м. Києва та виготовлено копії ухвали Апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2013 року шляхом роздрукування електронної копії судового рішення, що міститься в автоматизованій системі, та засвідчення її належним чином. Згідно відомостей журналу реєстрації прийому громадян Апеляційного суду м. Києва, а саме, запису №305 від 16 жовтня 2013 року, шість копій ухвали Апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2013 року були отримані представником ОСОБА_5- ОСОБА_6 особисто. Оскільки станом на 11 жовтня 2013 року справу №22-ц/796/9444/2013 передано до канцелярії для відправки до районного суду, зазначену заяву про отримання копій за супровідним листом №22-ц/796/9444/2013 від 17.10.2013 направлено на адресу Шевченківського районного суду м. Києва для вирішення питання в частині видачі копій ухвали суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, заяву ОСОБА_5 про видачу 6-ти копій ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року було направлено за належністю до суду першої інстанції. Для отримання копій процесуальних документів по вищевказаній справі Вам необхідно звернутися до Шевченківського районного суду м. Києва».

В позовній заяві позивач наголошує, що заяву ОСОБА_6 (представник ОСОБА_5) від 14 жовтня 2013 року частково задоволено і видано 6 копій Ухвали апеляційного загального суду, - станом на 14 жовтня 2013 року - матеріали справи знаходились в Апеляційному загальному суді, а таким чином Апеляційний суд міста Києва не правомірно відмовив в видачі копій рішень Шевченківського районного суду міста Києва.

Однак, посилання Позивача на те, що матеріали справи станом на 14 жовтня перебували в Апеляційному суді міста Києва є безпідставними, оскільки, з Листа Апеляційного суду міста Києва ви. №22-ц/796/9444/2013 від 22.10.2013 на вх.. 35014, 35015 від 17.10.2013 р. вбачається, що 11 жовтня 2013 року справу №22-ц/796/9444/2013 передано до канцелярії для відправки до районного суду, а Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2013 року була роздрукована електронна копія судового рішення, що міститься в автоматизованій системі. Як вбачається з матеріалів справи позивачу було видано 16 жовтня саме Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року, що свідчить про те, що в Листі Апеляційного суду міста Києва ви. №22-ц/796/9444/2013 від 22.10.2013 на вх. 35014, 35015 від 17.10.2013 р. міститься достовірна інформація проте, що Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року було видано шляхом роздрукування електронної копії судового рішення, що міститься в автоматизованій системі.

В частині щодо витребування у Апеляційного суду м. Києва журналу видачі копій судових рішень за 2013 рік, журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 2013 рік та розносної книги для місцевої кореспонденції за 2013 рік, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться заперечення на апеляційну скаргу від 19.12.2013 р. за підписом Заступника Голови Апеляційного суду міста Києва Г.В. Крижанівської, в яких зазначено, що відповідно до п. 5 наказу Голови Апеляційного суду м. Києва від 7 серпня 2013 року № 18-ОД "Про перелік відомостей, що становлять службову інформацію, та які можуть міститися в документах з організації діяльності Апеляційного суду міста Києва", журнал видачі копій судових рішень, журнал реєстрації вихідної кореспонденції та розносна книга для місцевої кореспонденції є обліковими документами, які містять службову інформацію, а тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" така інформація не підлягає розголошенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до загальних підстав правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак, позивачем не зазначено з чого він виходить при визначенні розміру моральної шкоди у грошовій сумі 2 000 грн. та не надано жодних доказів на підтвердження правомірності позовних вимог в цій частині.

Більш того, колегія суддів зазначає про відсутність вини відповідача в неотриманні позивачем Ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року, оскільки Позивач не був позбавлений права отримати дане рішення в Шевченківському районному суді міста Києва безпосередньо та відсутність причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та негативних наслідків для позивача.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (статті 126 і 129 Конституції України). Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2008 року (справа №21-319 во 07).

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн. та стягнення 200,10 грн. відшкодування матеріальних збитків - безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають та документально не підтверджені.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 27.11.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді В.Е. Мацедонська

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Сорочко Є.О.