Ухвала суду № 41672931, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 755/17645/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Чех Н.А Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Мацедонської В.Е., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дніпровської районної у м. Києві Державної адміністрації, Дитячої школи мистецтв №6 імені Г.Л. Жуковського про зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Дніпровської районної у м. Києві Державної адміністрації, Дитячої школи мистецтв №6 імені Г.Л. Жуковського, в якому просить: постановити рішення, яким визнати дії директора дитячої школи мистецтв № 6 ім. Г.Л.Жуковського Кутняхова Миколи Івановича про її звільнення з роботи незаконними; зобов'язати директора дитячої школи мистецтв № 6 ім. Г.Л.Жуковського Кутняхова Миколу Івановича скасувати наказ № 76 - К від 29.05.2013 р. про її звільнення з роботи скасувати та поновити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Києва, українку на роботу з 31 травня 2013 року на займану посаду; стягнути на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та компенсацію за невикористану відпустку.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу згідно її заяви до Дитячої школи мистецтв №6 імені ГЛ.Жуковського на посаду педагога по класу фортепіано та концертмейстера на термін з 01.10.2009 року по 01.10.2010 року за контрактом від 24.09.2009 року, про що було видано наказ №76 від 01.10.2009 року. Термін дії контракту був продовжений на період з 01.10.2010 року по 31.08.2012 року, за погодженням сторін. Після закінчення терміну - 31.08.2012 року відповідачем було видано наказ №65-К від 27.08.2012 року про звільнення позивача з 31.08.2012 року у зв'язку з закінченням контракту. З даним наказом позивач - ОСОБА_2 була ознайомлена під розпис, що остання не заперечила в судовому засіданні. В подальшому позивач ОСОБА_2 подала відповідачу заяву, датовану 30.08.2012 року, в якій просила прийняти її на роботу на посаду викладача по класу фортепіано з 04.09.2012 року по 31 травня 2013 року. Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що вказану заяву писала вона, підпис її. На підставі цієї заяви відповідачем було видано наказ №76-К від 04.09.2012 року про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаду викладача по класу фортепіано за строковою угодою з 04.09.2012 року до 31.05.2013 року. Відповідно до Наказу відповідача №52-К від 29.05.2013 року позивач - ОСОБА_2 звільнена з роботи з 31.05.2013 року у зв'язку з закінченням строкової угоди та зазначено про компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку, яку має бути сплачено за період з 04.09.2012 року по 31.05.2013 року. З довідки відповідача від 16.10.2012 року № 38/733 слідує, що при звільненні позивачу була виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку в сумі 724 грн. 88 коп. за 42 календарних дня (період роботи з 04.09.2012 року по 31.05.2013 року).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_2 до Дніпровської районної у м. Києві Державної адміністрації, Дитячої школи мистецтв №6 імені Г.Л. Жуковського є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Працівник, що уклав строковий трудовий договір, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню. Звільнення здійснюється без його заяви за наказом власника. Наказ про звільнення може бути виданий в останній день дії строкового трудового договору або до цього із зазначенням дати звільнення, що обумовлено строком трудового договору.

Відповідно до ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Враховуючи зазначені вимоги законодавства та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач працювала у відповідача за контрактом від 24.09.2009 року, термін якого продовжувався за згодою сторін до 31.08.2012 року.

Трудові відносини позивача у відповідача за контрактом були закінчені 31.08.2012 року, про що свідчить наказ №65-К від 27.08.2012 року про звільнення позивача з 31.08.2012 року у зв'язку з закінченням контракту.

Після цього позивач написала заяву про прийняття її знову на роботу до відповідача на визначений строк, тобто між сторонами існували вже інші трудові відносини (строковий договір), оформлені на підставі заяви позивача та наказу відповідача, і які діяли в межах визначеного строковою угодою строку - з 04.09.2012 року до 31.05.2013 року. Дане свідчить про те, що звільнення позивача з 31.05.2013 року у зв'язку з закінченням строкової угоди, є законним, порушень не встановлено.

Посилання апелянта на те, що її звільнення 31.05.2013 року є незаконним, оскільки мав місце трудовий договір, який укладався в 2009 році, потім переукладався, що у відповідності до ст.39-1 ч.2 КЗпП України вважається таким, що укладений на невизначений термін є безпідставними, оскільки по даній справі відносини між сторонами за трудовим договором, а саме контрактом, були припинені в травні 2012 року, що підтверджено наказом про звільнення позивача, з яким остання була ознайомлена, не оскаржувала даний наказ, позовів не подавала до суду, та після чого подала відповідачу нову заяву про прийняття її на роботу за строковою угодою (з визначеним строком роботи), що і було відповідачем зроблено - видано наказ про її прийняття на роботу на визначений позивачем, погоджений сторонами, строк - до 31.05.2013 року.

Тобто, трудові відносини між сторонами існували двічі, перші - за контрактом і закінчилися в травня 2012 року за згодою сторін, що не дає підстав для застосування ст.39-1 ч.2 КЗпП України, а другі трудові відносини існували певний строк, визначений сторонами на підставі заяви позивача про прийняття на роботу та наказу про її звільнення за закінченням строку, вказаного позивачем в заяві про прийняття на роботі (строкова угода).

Також, колегія судді не бере до уваги посилання апелянта на вимоги Положення про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників з закладів освіти, що є у державній власності, оскільки вказані в позові пункти даного Положення стосуються порядку укладення, розірвання контракту у зв'язку з невиконанням обов'язків, передбачених контрактом, що не стосується предмету спору, так як в даному випадку позивача звільняли як особу, прийняту на роботу за строковою угодою, а не за контрактом. Продовження строкової угоди, оформленої заявою про прийняття на роботу, не передбачає можливості її продовження після спливу визначеного працівником в заяві строку, можливість далі працювати є лише оформлення нових трудових відносин за згодою працівника та роботодавця, як за трудовим договором, так і за контрактом, строковій угоді.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст.83 КЗпП України позивачу була виплачена при звільненні компенсація невикористаної відпустки, що підтверджено довідкою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач була звільнена відповідачем з роботи з 31.05.2013 року у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому даний позов не підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 27.11.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді В.Е. Мацедонська

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Сорочко Є.О.