Постанова № 41672849, 06.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 листопада 2014 року (14 год. 30 хв.) Справа № 808/6648/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представників:

позивача - Петровського Є.Л.,

відповідача - Гончаренка А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

07.10.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Державної фіскальної України (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000412201/16078 від 17.09.2014, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 485286 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 242643 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ПК «Корн» за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2014 №677/22-01-34657789 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000412201/16078 від 17.09.2014. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 09.10.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 23.10.2014.

У судове засідання 23.10.2014 представник відповідача не прибув, через що розгляд справи було відкладено на 06.11.2014.

23.10.2014 від представника позивача до суду надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, згідно яких позивач виклав позовні вимоги наступним чином: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000412201/16078 від 17.09.2014 відповідача, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 485286,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 242643,00 грн.; присудити з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 4872,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що позивачем були надані всі необхідні первинні документи, що повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПК «Корн» щодо поставки вугілля та є підставою для належного формування складу податкового кредиту. Зазначив, що правочин між позивачем та ТОВ «ПК «Корн» не визнаний недійсним у судовому порядку, а тому висновки про відсутність у позивача права на податковий кредит не відповідають вимогам податкового законодавства України. Зазначив, що позивач не може відповідати за дії третіх осіб. Зазначив, що право платника податку не поставлено в залежність від проведення зустрічних звірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, як і не передбачено такої підстави для включення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за результатами відпрацювання АІС «Податковий блок». Зазначив, що позивач та ТОВ «ПК «Корн» зареєстровані платниками податку на додану вартість. Крім того, зазначив, що позивачем були надані документи, що підтверджують рух придбаного вугілля у позивача та використання придбаного вугілля у виробництві теплової енергії в 2014 році. З наведених підстав, вважає складене податкове повідомлення-рішення неправомірним, а отже таким, що підлягає скасуванню. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про нереальність угоди між позивачем та ТОВ «ПК «Корн». Зазначив, що до відповідача надійшов Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПК «Корн», яким встановлено відсутність підприємства за адресою місцезнаходження підприємства. Крім того, у ТОВ «ПК «Корн» відсутні складські приміщення, рухоме та не рухоме майно, автомобільний транспорт, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Наголосив, що правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства та не підтверджує реального здійснення господарської операції. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.11.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 20.08.2014 №650 відповідачем, у період з 20.08.2014 по 27.08.2014, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ПК «Корн» за березень 2014 року.

За результатами перевірки 03.09.2014 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у березні 2014 року в сумі 485285,57 грн.

На підставі Акту перевірки 17.09.2014 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000412201/16078, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 727929,50 грн. з яких 485286,00 грн. за основним платежем, 242643,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог

п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість за березень 2014 року всього у сумі 485285,57 грн. по господарських операціях з ТОВ «ПК «Корн».

20.01.2014 між позивачем та ТОВ «ПК «Корн» було укладено договір поставки №26/12К, за умовами якого останній зобов'язався поставити позивачу визначений договором товар (вугілля кам'яне марки АШ (0-6) збаг.), а позивач прийняти та сплатити його вартість. Поставка здійснюється постачальником на умовах DDP (ст. Краматорськ Донецької залізниці), при цьому позивач відшкодовує вартість послуг з транспортування за залізничними тарифами та вартість експедиційних послуг від станції вантажовідправника до ст. Краматорськ Донецької області.

На виконання зазначеного договору ТОВ «ПК «Корн» на загальну суму 2911713,42 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 485285,57 грн. виписано податкові накладні від 25.02.2014 №31, від 27.02.2014 №41, від 28.02.2014 №42, від 28.02.2014 №40, від 28.02.2014 №43.

На виконання вимог укладеного договору ТОВ «ПК «Корн» до грошових зобов'язань позивача було включено вартість послуг з транспортування продукції за залізничними тарифами, що відображено в зазначених вище податкових накладних. Крім того, між сторонами договору 03.03.2014 було підписано Акт №2/14-1 з відшкодування провізної плати, згідно якого загальна вартість послуг склала 24108,28 грн.

На підтвердження факту транспортування вугільної продукції залізничним транспортом у березні 2014 року позивачем були надані залізнично-дорожні накладні від 25.02.2014 №49582844, №49582752, від 28.02.2014 №49734858, №49734890, від 27.02.2014 №49700149, №49700156, №49715824, від 28.02.2014 №49737281, №49737299.

Факт отримання позивачем придбаного товару підтверджується Актами прийому-передачі партії вугільної продукції від 02.03.2014 №02/03-1, від 02.03.2014 №02/03-3, від 03.03.2014 №03/03-1, від 02.03.2014 №02/03-2. До зазначених Актів прийому-передачі партії вугільної продукції складалися розрахунки вартості вугілля, відвантаженого від відправника ТОВ «Актив Груп».

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «ПК «Корн», згідно платіжних доручень №2217 від 21.03.2014, №2103 від 17.03.2014, №2091 від 14.03.2014.

ТОВ «ПК «Корн» були складені Акти звіряння за кількістю та якістю вугілля, відвантаженого ТОВ «Актив Груп» на адресу позивача за договором укладеним з ТОВ «ПК «Корн» від 02.03.2014 №02/03-1, від 02.03.2014 №02/03-2, від 02.03.2014 №02/03-3, від 03.03.2014 №03/03-1.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «ПК «Корн».

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Також, до суду були надані посвідчення про якість вугілля марки А сорту АШ об. Класу (0-6) мм та результати хімічного аналізу.

Судом встановлено, що придбану у ТОВ «ПК «Корн» вугільну продукцію позивач використовував у господарській діяльності для виробництва електричної та теплової енергії.

На підтвердження зазначених доводів позивачем були надані Акт про списання і залишки палива від 31.03.2014, довідку про витрати твердого палива за березень 2014 року, звіт про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за березень 2014 та звітність про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії за березень 2014 року

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «ПК «Корн» листами від 25.02.2014 №215/02-2, від 28.02.2014 №29/02-2, від 27.02.2014 №27/02-2, від 28.02.2014 №28/02-3 повідомляв позивача про те, що вугілля кам'яне відвантажено на адресу позивача в вагонах, згідно вказаних реквізитів.

Відповідач в Акті перевірки посилається на акт ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 29.04.2014 №296/05-62-22-01/39027014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПК «Корн» з питань взаємовідносин з позивачем за період лютий 2014 року, яким встановлено, відсутність об'єктів оподаткування при визначені доходів та витрат (послуг) за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, які підпадають під визначення ст. 134, ст. 138 ПК України. Встановлено, відсутність об'єктів оподаткування при продажу та придбанні товарів (послуг) за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 ПК України. Встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з постачальником ТОВ «КГ України» по взаємовідносинам із ТОВ «ПК «Корн» та покупцем - позивачем за лютий 2014 року.

Також, відповідач посилається на те, що згідно отриманої інформації з адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Донецькій області директор ТОВ «ПК «Корн» Залазаєв В.В. у Донецькій області не зареєстрований, мешкає у Луганській області. Крім того, встановлено, що у ТОВ «ПК «Корн» відсутні складські приміщення, відсутнє рухоме та нерухоме майно.

Серед іншого, відповідач зазначає, що згідно Листа ДП «Донецька залізниця» від 13.08.2014 №в.о.11-01/2, згідно якого інформація про обсяг та хронологію перевезення вугілля на адресу ТОВ «ПК «Корн» та ТОВ «ТБ «Алькор» за період січень-лютий 2014 року в базі даних ІОЦ - відсутня.

З цього приводу суд зазначає, що на залізничних накладних, долучених до матеріалів позовної заяви міститься заява відправника (графа 7) про поставку вугілля у власність позивача згідно договору із ТОВ «ПК «Корн», а ТОВ «ПК «Корн» набуло зазначене вугілля у власність згідно договору з ТОВ «Контурглобал Україна».

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «ПК «Корн».

Також, суд зазначає, що за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судових рішень, які б спростовували факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «ПК «Корн» в перевіряємий період мало статус платника податку на додану вартість, а відтак мало право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товару, який надавався цим підприємством.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ «ПК «Корн» господарської операції з поставки товару.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 23.09.2014 №6673 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 4872,00 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000412201/16078 від 17.09.2014, прийняте Державною податковою інспекцією у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 727929,50 грн., з яких за основним платежем - 485286,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 242643,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 34657789, місцезнаходження: 84305, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5) суму судового збору у розмірі 4872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль