Постанова № 41672644, 27.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10609/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Алви-Металл» - Минайлюк Тетяни Володимирівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Алви-Металл» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Полігран» про скасування припису та постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Алви-Металл» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Полігран» про скасування припису та постанови. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає спірні припис та постанову протиправними та такими, що прийняті безпідставно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Алви-Металл» - Минайлюк Тетяна Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було 20.06.2014 року проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Полігран» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За наслідками перевірки складено акт від 20.06.2014 року, за змістом якого перевіркою встановлено допущене ПП ВКФ «Алви-Металл» порушення пункту 1.17 ДБН А.3.1.5 - 2009, а саме: відсутність виконавчої документації на монтаж навісу.

Пункт 1.17 ДБН А.3.1.5 - 2009 передбачає, що на кожному об'єкті будівництва належить оформляти виконавчу документацію - комплект робочих креслень із написами, зробленими особами, відповідальними за виконання будівельно-монтажних робіт, про відповідність виконаних у натурі робіт цим кресленням або змінам у них, внесеним за погодженням із замовником та проектувальником.

На підставі обставин встановлених актом перевірки відповідачем було винесено припис № с-2006/5, яким зобов'язано позивача усунути порушення пункту 1.17 ДБН А.3.1.5 - 2009 щодо оформлення виконавчої документації на монтаж навісу.

Окрім того, відповідачем винесено постанову № 3-0807/7-7/10-35/0807/09/02 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 21924 грн., а саме: відсутність виконавчої документації на монтаж навісу.

Не погоджуючись з такими приписом та постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що за змістом акта перевірки та фотоматеріалів перевірки, договору з ТОВ «ВКФ «Полігран» про виконання робіт та поставку товарів від 28 квітня 2014 року № 06/04/14, заявки до нього, навіс технологічний є конструкцією, яка змонтована з різних металевих елементів на відповідному місці силами і засобами позивача, а отже не є товаром, який може розцінюватись як самостійний будівельний матеріал або елемент.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, вищевказаною нормою встановлено, що накладати штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності має право лише центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (керівник або уповноважена ним посадова особа центрального органу виконавчої влади), тобто Держархбудінспекції України.

Колегією суддів зі змісту спірної постанови відповідача встановлено, що вона прийнята виконуючим обов'язки начальника Інспекції ДАБК в Київській області Кудрявцевим О.В., який не є визначеною ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» особою - посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами. Накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів мають право керівник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, керівники територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та їх заступники.

Тобто, право керівників територіальних органів накладати штраф прямо передбачено Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а тому керівники територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, які не є посадовими особами центрального органу виконавчої влади (Державна архітектурно-будівельна інспекція України), не мають повноважень накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Право начальника Інспекції та його заступника на прийняття постанови про накладення штрафу, яке передбачене Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 553 від 23.05.2011 року, не приймається до уваги, оскільки цей Порядок затверджений підзаконним нормативним актом, і оскільки він суперечить Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а тому застосуванню до даних правовідносин підлягає Закон, який має вищу юридичну силу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що приймаючи спірну постанову Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області вийшла за межі своїх повноважень.

Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що предметом договору, укладеного позивачем з TOB «ВКФ «Полігран» про виконання робіт та поставку товарів від 28 квітня 2014 року № 06/04/14, є виконання робіт з виготовлення металоконструкцій або поставки товару; згідно заявки № 1 до вказаного договору TOB «ВКФ «Полігран» просить позивача виготовити навіс технологічний металевий згідно технічного завдання, оскільки відповідно до змісту фотоматеріалів перевірки, вказаного вище договору та заявки до нього навіс технологічний є конструкцією, яка змонтована з різних металевих елементів на відповідному місці силами і засобами позивача, а, отже, не є товаром, який може розцінюватись як самостійний будівельний матеріал або елемент.

При цьому колегія суддів зауважує, що додані до протоколу відповідача фотознімки об'єкту будівництва не містять інформації ні про час їх здійснення, ні про місце, в якому приводилась фотозйомка. Тому колегія суддів вважає таку інформацію, що міститься в даних фотознімках, такою, що не може бути прийнята судом до ваги.

Водночас, враховуючи визначення п. 3.5. ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації для будівництва» результатом виконання будівельних робіт являється створення споруд, що виконані з будівельних матеріалів та пов'язані з землею.

Зважаючи на інформацію, зазначену в акті перевірки, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил роботи по монтажу навісу виконувались без влаштування фундаментів, що передбачені проектом «Будівництва ділянки із знешкодження промислових та побутових відходів...», тобто, фактично виконувались не будівельні роботи по створенню споруди, а роботи по контрольному складанню будівельного матеріалу (напівфабрикату) - металевого навісу.

Згідно актів засвідчення прихованих робіт, будівельні роботи з влаштування основ та фундаментів для споруди металевого навісу виконувались з 16.07.2014 року по 20.07.2014 року станом на 20.06.2014 року навіс, поставлений ПП "Альві-Метал" згідно умов Договору, не міг бути змонтований в проектне положення, в зв'язку з відсутністю фундаменту для його монтажу, а роботи по доставці та складуванню будівельних матеріалів відносяться до підготовчих робіт та не потребують реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт.

Колегія суддів приходить о висновку, що такі висновки спростовують висновки відповідача, що викладені в акті перевірки, а також в спірних приписі та постанові відповідача.

Також колегією суддів встановлено, що позивачем декларації на будівництво не подавались, оскільки позивач не виступає суб'єктом будівництва. Позивач виготовив та відпустив згідно договору на користь замовника - TOB «ВКФ «Полігран» металоконструкцію навісу технологічного, тобто виготовлення навісу технологічного та його комплектуючих відбувалося на виробничій території ПП «ВКФ «АЛВИ-МЕТАЛЛ».

При передачі навісу технологічного замовнику - TOB «ВКФ «Полфгран», для перевірки відповідності і наявності всіх деталей конструкції погодженої з ним, та для прийняття навісу Замовником, було зроблено контрольну збірку цього навісу.

Будівельні роботи на території замовника Приватним підприємством «ВКФ «АЛВИ -МЕТАЛЛ» не здійснювалось. Роботи по облаштуванню фундаментів не проводилися.

Також колегія суддів вважає, що не відповідає дійсності інформація наведена протоколі, на підставі якого винесено спірні припис та постанову, щодо здійснення будівництва ПП «ВКФ «АЛВИ-МЕТАЛЛ», оскільки договорів на виконання будь-яких підрядних робіт між ПП «ВКФ «АЛВИ-МЕТАЛЛ» та TOB «ВКФ «Полігран» не укладалось.

Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема пункту 1.17 ДБН А.3.1.5 - 2009 -

про порушення якого позивачем вказує відповідач, обов'язок щодо ведення виконавчої документації на об'єкті будівництва покладається на генпідрядника.

В даному випадку ПП «ВКФ «АЛВИ-МЕТАЛЛ» не виконувало підрядних робіт.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що ПП «ВКФ «АЛВИ-МЕТАЛЛ» не може бути суб'єктом правопорушень, зазначених в акті перевірки та спірних приписі та постанові. Перевірка здійснювалась щодо діяльності TOB «ВКФ «Полігран», суб'єкта будівництва, що подав декларацію про початок виконання будівельних робіт будівництва - дільниці із знешкодження промислових та побутових відходів, розташованого за адресою: Київська область м. Славутич, с. Лісне, вул. Індустріальна, 1, при цьому підрядником будівництва даної ділянки виступає інше підприємство.

Отже, колегія суддів вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Алви-Металл» - Минайлюк Тетяни Володимирівни - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Алви-Металл» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Полігран» про скасування припису та постанови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати припис № с-2006/5 від 20 червня 2014 року про усунення Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Алви-Металл» порушень та постанову № 3-0807/7-7/10-35/0807/09/02 від 08 липня 2014 року про накладення штрафу на Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Алви-Металл» за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.