Постанова № 41672560, 27.11.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року справа № 823/3125/14

16 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Паламара П.Г.,

суддів - Гаврилюка В.О., Тимошенко В.П.

при секретарі - Овсієнко О.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача Авраменко Є.В. - за довіреністю, представника третьої особи Авраменко Є.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління юстиції у Черкаській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра юстиції України від 23.09.2014 №2097/к "Про припинення державної служби ОСОБА_3 та звільнення його із займаної посади за порушення Присяги державного службовця на підставі п. 6 частини першої ст. 30 Закону України "Про державну службу";

- поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління юстиції у Черкаській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно наказу Міністерства юстиції України від 26.03.2013 № 356/к перебував на посаді начальника Головного управління юстиції у Черкаській області.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 11.09.2014 № 1976/к «Про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_3» у період з 15.09.2014 по 17.09.2014 комісією Міністерства юстиції України проведено службове розслідування стосовно начальника Головного управління юстиції у Черкаській області за наслідками якого Міністром юстиції України прийнято наказ від 23.09.2014 № 2097/к «Про припинення державної служби ОСОБА_3» за порушення Присяги державного службовця на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Позивач вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, а також непропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, так як виявлені порушення можливо усунути без припинення державної служби позивача та звільнення його із займаної посади.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов та просила задовольнити його у повному обсязі, зазначаючи, що позивачем не допущено порушення присяги державного службовця, так як порушення присяги і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних засад проходження публічної служби, які позивач не порушував.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову, надала заперечення на нього, а також зазначила, що наказ Міністерства юстиції України від 23.09.2014 № 2097/к прийнятий на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник третьої особи погодилась із доводами відповідача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази, приходить до наступного.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.03.2013 № 356/к ОСОБА_3 призначений на посаду начальника Головного управління юстиції у Черкаській області. Присяга державного службовця прийнята 01.09.2003, є державним службовцем 9 рангу.

Голова Черкаської обласної державної адміністрації Ю. Ткаченко звернувся 20.06.2014 із зверненням за вих. № 661/01/01-45 до Міністра юстиції України щодо розгляду питання відповідності займаній посаді ОСОБА_3 - начальника Головного управління юстиції у Черкаській області.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950, а також звернення від 20.06.2014 № 661/01-01-45 голови Черкаської обласної державної адміністрації Ю. Ткаченка міністром юстиції України прийнятий наказ від 11.09.2014 № 1976-к про проведення комісією Міністерства юстиції України службового розслідування стосовно ОСОБА_3 у період з 15.09.2014 по 17.09.2014.

На виконання наказу Міністерства юстиції України від 11.09.2014 № 1976/к проведено службове розслідування та 17 вересня 2014 року складений акт стосовно ОСОБА_3, в якому зазначений висновок про те, що начальником Головного управління юстиції ОСОБА_3 допущені порушення вимог ст. 10 Закону України «Про державну службу», положень Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», п. 11 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року №1707/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497, що, в свою чергу є порушенням Присяги державного службовця, передбаченої ст.17 Закону України «Про державну службу».

Наказом Міністерства юстиції України від 23.09.2014 № 2097/к припинено державну службу ОСОБА_3, начальника Головного управління юстиції у Черкаській області та звільнено його із займаної посади за порушення Присяги державного службовця на підставі п.6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

16 жовтня 2014 року Міністерством юстиції України прийнятий наказ № 1890/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2014 № 2097/к «Про припинення державної служби ОСОБА_3».

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року. Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням).

До таких законодавчих актів належать, зокрема:

- Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII;

- Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07 квітня 2011 року №3206-VI;

- Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року №1707/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497 (далі - Положення);

- Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджений постановою КМ України, від 13.06.2000, № 950 (далі - Порядок).

Пунктом 8 Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань).

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до п. 9 Порядку акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.

Пунктом 7 Порядку визначено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; 3)звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5)звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент перевірки ОСОБА_3 знаходився на лікуванні в закладах МОЗ України, що підтверджується листками непрацездатності № 437804 від 02.09.2014 та № 439985 від 15.09.2014, а отже всупереч вимогам п. 7 Порядку позивач не був ознайомлений ані з наказом про проведенення службового розслідування, ані з його результатами.

Згідно Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожна людина має природнене від'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Відповідно до статті 3 даного Закону заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності. Так, у пунктах 1.1 та 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 року N 455, зазначено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених Інструкцією.

Суд зазначає, що 26 вересня 2014 року позивач повідомив Головне управління юстиції у Черкаській області про те, що постановою ЦВК України № 1187 від 26.09.2014 його зареєстровано кандитатом у народні депутати України включеного до виборчого списку Ліберальної партії України у загальнодержавному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України, які відбудуться 26.10.2014, що дає право на звільнення на період передвиборчої агітації від виконання службових обов'язків за місцем роботи.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем прийнятий оскаржуваний наказ про припинення державної служби та звільнено з посади позивача за порушення Присяги, у зв'язку із порушенням проходження державної служби, які викладені у акті службового розслідування і полягають: 1) у неправомірному розподілі обов'язків керівником та заступниками; 2) у неналежній організації роботи по напрямам діяльності Головного управління юстиції за координацію та організацію роботи яких відповідає ОСОБА_3 або вони виконуються його заступником ОСОБА_6; 3) у знаходженні на незадовільному рівні стану дотримання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»; 4) у забезпеченні взаємодії Головного управління юстиції з Черкаською обласною державною адміністрацією ОСОБА_6

Щодо неправомірного розподілу обов'язків між своїми заступниками, а також необхідності покращення роботи по напрямам діяльності Головного управління юстиції за координацію та організацію роботи яких відповідає ОСОБА_3 або вони виконуються його заступником ОСОБА_6, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Головні управління юстиції начальник Головного управління юстиції здійснює керівництво діяльністю управління та відповідно до п. 11.17 Положення розподіляє обов'язки між своїми заступниками.

Наказом від 06.09.2013 № 392/03 начальника Головного управління юстиції у Черкаській області розподілено обов'язки між начальником, першим заступником та заступником начальника ГУЮ у Черкаській області, а також установлено, що за відсутності начальника Головного управління юстиції його обов'язки виконує перший заступник начальника, у разі відсутності першого заступника начальника, обов'язки начальника ГУЮ виконує заступник начальника.

Судом встановлено, що за період з вересня 2013 року до вересня 2014 року зауважень щодо належного розподілу службових обов'язків між позивачем та його заступниками не було.

Крім того, позивачем вживались заходи щодо покращення організації роботи в Головному управлінні юстиції у Черкаській області.

Зокрема, направлялось Міністру юстиції України подання щодо проходження стажування ОСОБА_6 на посаду першого заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області, а також список осіб, зарахованих до кадрового резерву на 2014 рік для державної служби на посади Головного управління юстиції у Черкаській області. Заступник начальника ГУЮ у Черкаській області ОСОБА_6 виконувала обов'язки начальника ГУЮ у Черкаській області лише за відсутності останнього, із-за перебуванні на лікуванні чи у відрядженнях.

Щодо висновків в акті перевірки від 17.09.2014 в частині знаходження на незадовільному рівні стану дотримання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», то колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на встановлення факту порушень з боку позивача.

У акті зазначено, про формальне проведення службових перевірок за поданнями правоохоронних органів, проте не зазначено ким конкретно допущено порушення і до яких негативних наслідків призвело.

Також відповідачем не вказно осіб, якими порушено вимоги Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та Порядку здійснення логічного і арифметичного контролю декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів та Міністерства юстиції України від 20.05.2014 року № 586/784/5 щодо здійснення фінансового контролю та логічного і арифметичного контролю декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру і до яких негативних наслідків зазначені порушення призвели.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не виконувалось доручення Міністра юстиції від 29.08.2014 щодо обов'язку брати участь у засіданнях колегій, які проводяться місцевими державними адміністраціями. У той же час вказано, що у 2014 році проведено 1 колегію Черкаської ОДА участь у якій приймав позивач. Відповідачем не надано обгрунтування щодо обов'язкової участі начальника Головного управління юстиції у Черкаській області у кординаційних нарадах Черкаської ОДА. Суд зазначає, що участь у засіданнях кординаційних нарад приймала заступник начальника ОСОБА_6, оскільки позивач знаходився у відрядженнях та на лікуванні, що підтверджується відповідними наказами, а також листками-непрацездатності.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Таким чином, законом передбачено інші підстави для припинення державної служби яні визначені у Кодексі законів про працю України, проте порядок звільнення визначається саме Кодексом законів про працю України.

Наказ № 2097/к про звільнення із займаної посади ОСОБА_3 відповідачем прийнятий 23.09.2014 у період тимчасової непрацездатності позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40 заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 2401 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Зазначена позиція узгоджується із постановою Верховного суду України від 21.05.2014 року по справі № 6-33цс14.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже судом встановлено наявність підстав для скасування наказу від 23.09.2014 №2097/к «Про припинення державної служби ОСОБА_3», а тому відповідно підлягає задоволенню вимога щодо поновлення позивача на попередній посаді.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Представником третьої особи надано довідку ГУЮ у Черкаській області, відповідно до якої заробітна плата позивача у липні 2014 року становила - 9 858 грн. 83 коп., у серпні 2014 року становила 9 956 грн. 66 коп.

Відповідно до частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби .

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника управління юстиції у Черкаській області та в частині стягнення з ГУЮ в Черкаській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено твердження про порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу» щодо порушення Присяги державного службовця, а викладені в позовній заяві доводи позивача обґрунтовані матеріалами справи, а відтак вимоги позову підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23.09.2014р. № 2097/к «Про припинення державної служби ОСОБА_3».

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління юстиції у Черкаській області з 24 вересня 2014 року.

Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_3 та виплати йому середньомісячного заробітку за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя П.Г. Паламар

Судді В.О. Гаврилюк

В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлений 02 грудня 2014 року.