Ухвала суду № 41672432, 25.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/383/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, у справі за позовом Дочірнього підприємства «Торжок» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року позов ДП «Торжок» - задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28.01.2014 р. №0000102201, №0000112201, №0000082201, №0000092201 в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток, у сумі 7148832,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході проведення перевірки встановлено порушення податкового законодавства, а саме господарська операція позивача з ТОВ «Таврія -В» щодо передачі майна в оренду позбавлена розумних економічних причин.

Крім того, господарські операції позивача з ТОВ «Ман Строй» та ППФ «Процес Йде», якими надавались послуги, не мають реального характеру, що підтверджується результатами перевірки податкового органу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., за наслідком якої складено акт № 12/14-04-22-01/32143382 від 10 січня 2014 р., в ході якої встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 9559310,00 грн.;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого

занижено податок на прибуток на суму 882553,00 грн.;

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, п.п. 4.6.1 п.п. 4.6.8 п. 4.6

"Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість",

затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 р. № 1492, в

результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2011 р., на суму 22175,00 грн.;

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, п.п. 4.6.1 п.п. 4.6.8 п. 4.6

"Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість",

затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 р. № 1492, в

результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 42811,00 грн.

Порушення ґрунтується на господарських операціях позивача з ТОВ «Таврія -В» щодо передачі майна в оренду та з ТОВ «Ман Строй», ППФ «Процес Йде» по наданню послуг.

В результаті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000092201 на суму 9559310,00 грн., яке позивачем оскаржується в частині

7148832,00 грн.; №0000102201 на суму 53513,75 грн.; № 0000112201 на суму 22175,00 грн.; № 0000082201 на суму 1004009,25 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушень податкового законодавства з боку позивача, так як господарська операція з ТОВ «Таврія -В» щодо передачі майна в оренду здійснено в рамках законодавства з урахуванням розумних економічних причин, а операції з ТОВ «Ман Строй», ППФ «Процес Йде» носять реальний характер, з наступних підстав.

Згідно п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 цієї статті передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також п.137.1 ст.137 Кодексу, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У відповідності до п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138 Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 цієї статті встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.4 Кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Судовою колегією встановлено, що між позивачем та ТОВ "Таврія-В" укладено договір оренди нерухомого майна від 30 листопада 2010 р. , предметом якого є строкове платне користування частиною приміщення, площею 3868,4 кв. м., у торгівельному центрі по вул. Мала Морська, 108/5 м. Миколаєва. Сторони домовились, що орендна плата протягом перших 12 місяців оренди складає 0,44 грн., за 1 кв. м., та поступово збільшується: протягом другого року оренди - 10 грн. за 1 кв. м., протягом третього року оренди - 20 грн. за 1 кв. м.

Факт порушення ґрунтується на тому, що іншим орендарям позивач надає приміщення в оренду за 130 грн. і 300 грн., за 1 кв. м., таким чином, середня вартість орендної плати складає 215 грн., за 1 кв. м., а тому основний орендар сплачує значно меншу орендну плату по відношенню до інших орендарів, що вказує на відсутність мети одержання прибутку та перевищення собівартості наданих послуг доходу від реалізації послуг. Виходячи з середньої вартості орендної плати, відповідач здійснив перерахунок доходу від надання послуг і встановив його заниження на 13161765,06грн.

З пояснень представника позивача вбачається, що такі дії обумовлено зацікавленістю останнього в укладенні довгострокового договору оренди більшої частини власного приміщення, так як ТОВ "Таврія-В" орендує більше половини приміщення, решта орендарів користується значно меншими площами: 2-6 кв. м. Поступове збільшення орендної плати є маркетинговим ходом для створення сприятливих умов основному орендарю.

Колегія вважає, що у відповідності до вищезазначених норм податковим органом в ході перевірки та судом в ході розгляду справи не добуто належних доказів щодо економічної необґрунтованості господарського договору, так як останнім врегульовано питання оренди приміщення, які відповідають меті ті цілям господарської діяльності позивача та направлені на отримання прибутку. З боку податкового органу не встановлено конкретних даних, які вказували б на наявність невідповідності прибутку позивача його витратам, або наявності інших арифметичних розрахунків.

В свою чергу колегія вважає, що застосування податковим органом порівняльного методу між умовами оренди укладеними з ТОВ "Таврія-В", як основним орендарем більшої частини приміщення, та іншими орендарями, які здійснюють діяльність на малих площах, є безпідставним, так як економічно обґрунтованим вважається укладення саме довгострокового договору більшої частини орендованого приміщення на умовах хоч і меншої оплати, однак з подальшим підняттям тарифу, а тому такі умови є найвигідніші для отримання прибутку.

Крім того, податковим органом встановлено порушення вищезазначених норм, які на думку колегії є загальними нормами податкового законодавства без зазначення конкретизації.

Відносно факту господарських операцій з ТОВ «Ман Строй», ППФ «Процес Йде» судова колегія зазначає.

Так, у відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 даної норми встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Складання первинних документів за наслідком господарських операцій визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Ман Строй" укладеного договори підряду від 8 липня 2011 р., 11 липня 2011 р., 10 жовтня 2011 р. і 24 жовтня 2011 р., предметом яких є виконання будівельних робіт (облаштування трамвайної зупинки, ремонт офісу тощо).

Факт виконання умов договору підтверджується: податковими накладними; технічними завданнями; локальними сметами; графіками виконання робіт; доказами оплати робіт; актами приймання виконаних робіт та іншими.

Основним видом діяльності ТОВ "Ман Строй" є будівництво будівель, що узгоджується з наданими позивачу послугами, та останній мав ліцензію на будівельну діяльність і реєстрацію платника ПДВ.

Також, між позивачем та ППФ "Процес Йде" укладено договір підряду від 3 вересня 2012 р., предметом якого є виконання робіт з ремонту трансформатора.

Факт виконання договору підтверджується: договорною ціною; локальною сметою; графіком виконання робіт; рішенням про укладання угоди; податковими накладними, актами та іншими.

ППФ "Процес Йде" має ліцензію та дозвіл на вид робіт, виконаних для позивача.

Наявність порушення з боку позивача ґрунтується на неможливості податкового органу здійснити перевірку зазначених контрагентів, що вбачається з актів ДПІ у

Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС № 54/22-200/34651169 від 10 квітня 2012р. та ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 114/22-100/33250984 від 11 січня 2013 р.

За наслідком господарських операцій суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, факт придбання товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства, та вказують на реальність проведеної операції, а саме наявність операції та надання послуг, яка узгоджується з метою діяльності товариства .

В даному випадку при проведенні перевірки податковим органом не виявлено будь-яких порушень податкового законодавства або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача, а фактично встановлено порушення з боку контрагента.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів, після набрання нею законною сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло