Ухвала суду № 41671636, 26.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14106/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Транссервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Альянс Транссервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 29 квітня 2014 року № 60226552209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Альянс Транссервіс» (ідентифікаційний код 38238804) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Тітус Трейд» (ідентифікаційний код 38005005) за листопад-грудень 2013 року, за результатами якої складений Акт від 08.04.2014р. № 312/26-55-22-09/38238804 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Альянс Транссервіс» і ТОВ «Тітус Трейд» (ідентифікаційний код 38005005), а саме: договір підряду від 19.11.2013р. № 19-11/13, за умовами якого Підрядник (ТОВ «Тітус Трейд») зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним Договором строки підрядні роботи з будівництва (монтажу) та вводу в експлуатацію під'їзної дороги та благоустрій прилеглої території (внутрішні бетоновані площадки) до бази технічного обслуговування на землях Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі договору підряду від 19.11.2013р. № 19-11/13, та виписаних ТОВ «Тітус Трейд» податкових накладних від 28.11.2013р. № 109, від 25.12.2013р. № 87, від 27.12.2013р. № 88, ТОВ «Альянс Транссервіс» віднесло до складу податкового кредиту за листопад-грудень 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 388 757,20 грн.

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів відповідач прийшов до висновку, що такі документи, а саме: локальний кошторис, довідка про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в та податкові накладні, хоч і містять перелік виконаних робіт та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність.

Також відповідачем були враховані висновки та відомості викладені у актах ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.12.2013р. № 843/26-54-22-02-10/38005005 та від 06.03.2014р. № 218/26-54-22-02-10/38005005 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тітус Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013р. по 31.12.2013р., відповідно до змісту яких встановлено, що у ТОВ «Тітус Трейд» відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, в ЄДР наявний запис про відсутність підтвердження відомостей щодо ТОВ «Тітус Трейд», свідоцтво платника податків скасовано 18.02.2014р.

З урахуванням вищевикладеного відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Альянс Транссервіс» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Тітус Трейд» за наслідками нереальних господарських операцій.

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 08.04.2014р. № 312/26-55-22-09/38238804 відповідач встановив порушення ТОВ «Альянс Транссервіс» наступних норм законодавства України: ст. 185, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України(далі - ПК України), що призвело до завищення цим підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2013 року у сумі 263757 грн., за грудень 2013 року у сумі 125000 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач звернувся до ДПІ з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ «Альянс Транссервіс» - без задоволення.

29 квітня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 08.04.2014р. № 312/26-55-22-09/38238804 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 60226552209, яким зменшило ТОВ «Альянс Транссервіс» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 388 757,20 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

У листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2013р. між ТОВ «Альянс Транссервіс» (Замовник), в особі директора Щербини С.А., та ТОВ «Тітус Трейд» (Підрядник), в особі директора Загасайло А.М., був укладений договір підряду за № 19-11/13, за умовами якого Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним Договором строки підрядні роботи з будівництва (монтажу) та вводу в експлуатацію під'їзної дороги та благоустрій прилеглої території (внутрішні бетоновані площадки) до бази технічного обслуговування на землях Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області. Загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів відповідно з даним Договором визначається згідно Договірної ціни та становить 2293870,26 грн., ПДВ становить 458774,05 грн.

На підтвердження факту виконання ТОВ «Тітус Трейд» умов спірного договору на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- договірну ціну, локальний кошторис, довідку про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в;

- податкові накладні від 28.11.2013р. № 109, від 25.12.2013р. № 87, від 27.12.2013р. № 88, виписані ТОВ «Тітус Трейд» на користь ТОВ «Альянс Транссервіс», які підписані директором Загасайло А.М. і скріплені печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 2332543,20 грн., в тому числі ПДВ - 388 757,20 грн.;

- виписками з банку по рахунку позивача на загальну суму у розмірі 2332543,20 грн., в тому числі ПДВ - 388 757,20 грн.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Альянс Транссервіс» надало суду копії наступних документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту; державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 240392; декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.12.2012р. № КС08312517666.

Також на підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано суду ліцензію ТОВ «Тітус Трейд» від 19.07.2013р. серії АЕ № 262397, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на будівельні та монтажні роботи, які підтверджують наявність у ТОВ «Тітус Трейд» передбачених чинних законодавством вимог, в тому числі наявність необхідного персоналу та техніки, для виконання господарської діяльності, в тому числі укладення та виконання відповідного договору; договір оренди нежитлових приміщень бази технічного обслуговування від 01.08.2014р. № 01/08/14-ТЛ з ТОВ «Транс-Логістик», актом-прийому-передачі до нього.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстрований платниками податку на додану вартість, тому був зобов'язаний нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин встановлено не було.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Печерському районі податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2014 року № 60226552209.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 01.12.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.