Рішення № 4167153, 23.06.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2009 р. Справа № 15/245/09

За первісним позовом: Одеської залізниці, 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01072148;

До відповідача: Приватного підприємства “Макс-Р”, 54000, м. Миколаїв, вул. В.Морська, 11;

про: стягнення 37 402,35 грн.

За зустрічним позовом: Приватного підприємства «Макс-Р», 54000, м. Миколаїв, вул. В.Морська, 11;

До відповідача: Одеської залізниці, 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01072148;

про: визнання недійсним договору та стягнення 205 147,97 грн.

Суддя Ржепецький В.О.

Представники:

Від залізниці: Мишак Е.А. довіреність № 157 від 08.01.2009р.

Від ПП «Макс-Р»: Поросолов К.В., довіреність від 23.04.2009р.

Одеською залізницею 25.05.2009р. подано позовну заяву до Приватного підприємства «Макс-Р»про стягнення 37400,61грн. заборгованості за договором, 374,00грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем позов не визнано, на підтвердження чого надано письмовий відзив (а.с. 29-30), в якому з посиланням на фактичну відсутність експлуатаційних витрат та ст.ст. 525, 1212 ЦК України, він просить відмовити в задоволенні позову.

В процесі розгляду справи Приватним підприємством «Макс-Р» подано зустрічний позов до Одеської залізниці (з урахуванням заяви про зміну предмету зустрічної позовної заяви) про визнання недійсною експлуатаційної угоди №ОД/БМЕС-06-689д-ню від 14.08.2006р. та зобов’язання повернути безпідставно набуті кошти у розмірі 205147,97грн.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2009р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Одеською залізницею зустрічний позов не визнано з посиланням на ст. 6, 627 ЦК України, ст. 12 Статуту залізниць України, ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

В судове засідання з’явились представники сторін. Вимоги ухвали господарського суду від 17.06.2009р. виконали.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Одеською залізницею 25.05.2009р. подано позовну заяву до Приватного підприємства «Макс-Р»про стягнення 37400,61грн. заборгованості за договором, 374,00грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позов обґрунтовано наступним.

Між Одеською залізницею та приватним підприємством "Макс-Р" укладено експлуатаційну угоду на тимчасове використання асфальтованого майданчика станції Миколаїв-Вантажний в місті Миколаєві площею 2755,5 м/кв для вантажно-розвантажувальних робіт.

Експлуатаційну угоду укладено на строк з 01 липня 2006 року до 01 липня 2007 року.

Згідно з умовами експлуатаційної угоди відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно відшкодовувати компенсацію експлуатаційних витрат.

Пунктом 3.1. експлуатаційної угоди встановлено, що "Користувач" відшкодовує "Дорозі" витрати по утриманню об"єкта експлуатації в розмірі 2242 (дві тисячі двісті сорок дві) грн. 57 коп. в місяць, в тому числі ПДВ 341 (триста сорок одна) грн. 62 коп.

01 серпня 2007 р. укладено додаткову угоду № 01-07 про зміну пунктів 1.1., 3.1., 3.2. угоди. З 01 серпня 2007 р. плата за користування майданчиком складає 11179 (одинадцять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 58 коп. з урахуванням ПДВ 20 %. Одеська залізниця дозволяє Користувачу тимчасово експлуатувати асфальтований майданчик площею 3979 кв.м. та частину дороги площею 500 кв.м. на ст.Миколаїв-Вантажний. Оплата за користування майданчиком повинна бути перерахована на рахунок Дороги в строк, не пізніше 10 числа поточного місяця. Термін дії угоди продовжено з 01 серпня 2007 р. по 01 серпня 2008 р.

01 липня 2008 р. укладено додаткову угоду № 01-08 про зміну пункту 3.1. угоди. З 01 липня 2008 р. плата за користування майданчиком стала складати 12138 (одинадцять тисяч сто сімдесят дев"ять) грн.58 коп. з урахуванням ГІДВ 20 %, а також відшкодовуються витрати Залізниці по сплаті земельного податку в сумі 328 (триста двадцять вісім) грн. 87 кой. в місяць.

01 серпня 2008 р. сторонами укладено додаткову угоду про продовження терміну дії угоди до 01 серпня 2009 р.

Сторони угоди домовились, що встановлена плата сплачується "Користувачем" незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності (пункт 3.5. угоди).

Розрахунки між сторонами відбуваються шляхом обов"язкової передплати не пізніше десятого числа поточного місяця (пункт 3.2. угоди).

В порушення умов угоди відповідач не сплатив кошти за грудень 2008 року в сумі 12467 грн. 45 коп., за січень 2009 р. - 12467 грн. 45 коп., за лютий 2009 р. - 12467 грн. 45 коп. На день подання позовної заяви загальна сума боргу складає 37402 (тридцять сім тисяч чотириста дві) грн. 35 коп.

У відповідності з вимогами ч.І ст.193 ГК України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань (ч.7 ст.193 ГК України).

В процесі розгляду справи Приватним підприємством «Макс-Р» подано зустрічний позов до Одеської залізниці (з урахуванням заяви про зміну предмету зустрічної позовної заяви) про визнання недійсною експлуатаційної угоди №ОД/БМЕС-06-689д-ню від 14.08.2008р. та зобов’язання повернути безпідставно набуті кошти у розмірі 205147,97грн.

Зустрічний позов обґрунтовано наступним.

Починаючи з 25.05.2001 року Одеською залізницею було передано в строкове платне користування (тобто оренду) ПП «Макс Р.»майданчик з асфальтовим покриттям, який належить Державі та знаходиться на балансі Одеської залізниці, розташований на території ст. Миколаїв-Вантажний площею 2255,0 кв.м. за адресою: 54020, м. Миколаїв, Привокзальна площа, 1 (надалі за текстом - майданчик) на підставі відповідних договорів оренди державного майна для здійснення господарської діяльності користувача.

Здійснюючи господарську діяльність ПП «Макс Р.»за погодженням Одеської залізниці - 2002 році встановила автомобільну вагову, якою користується до наступного часу, та інші споруди.

У 2004 році Одеська залізниця зобов'язала ПП «Макс Р.»укласти замість договору оренди державного майна, експлуатаційну угоду на тимчасове використання вищезазначеного майданчика, але із збереженням всіх основних положень раніше укладеного договору оренди

Таким чином, вище вказаний договір оренди фактично не був розірваний, що підтверджується матеріалами Подання Миколаївської транспортної прокуратури від 27.05.2009р. за вих. №752.

14.08.2006р. між Одеською залізницею та ПП «Макс Р.»було укладено експлуатаційну угоду, відповідно до п.1.1 якої користувач отримав майданчик у тимчасову експлуатацію, а саме, у платне використання. При цьому Користувачем продовжувалось ведення його раніше зазначеної господарської діяльності.

Відповідно до ст. 6, ст. 9 Статуту залізниць України на при колійних складах, майданчиках та в інших пунктах, які надані залізницею на підставі договору (в т.ч. експлуатаційної угоди) підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності виконуються виключно вантажні операції, а саме, навантаження вантажу на залізничний рухомий склад, вивантаження вантажу із залізничного рухомого складу, сортування дрібних відправок та контейнерів, перевантаження, перевалка на транспортні засоби іншого виду транспорту.

Відмінною умовою таких договорів є не виключення об'єкту з володіння залізниці, наявність права залізниці використовувати об'єкти по укладених договорах у власних цілях без згоди контрагентів, стороною за договором (угодою) може виступати лише учасник перевізного процесу, зокрема, відправник, одержувач або експедитор.

Так, зміст Статуту залізниць України не передбачає право залізниці на самостійне укладання договорів щодо передачі в тимчасове використання будь-якого майна, що їй належить.

Зміст укладеної 14.08.2006р. експлуатаційної угоди повністю відповідає змісту орендних відносин між Одеською залізницею та ПП «Макс Р.», які раніше були оформлені договором оренди державного майна та передбачає передачу майна у строкове платне користування, зокрема, в п.1.1. угоди зазначено про передачу в тимчасову експлуатацію (використання) Майна, в п.3.1. угоди встановлена оплата за користування Майном, з чим погоджується і сама Одеська залізниця, зазначаючи ці факти в своїй позовній заяві.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Враховуючи те, що вищезазначений майданчик належить Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку в господарському віданні Одеської залізниці та відноситься до державної форми власності на підставі свідоцтва про право власності від 28.12.2007р., організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств їх структурних підрозділів регулюються законом України «Про оренду державного та комунального майна»(надалі за текстом - Закон про оренду).

Так, стаття 2 Закону про оренду передбачає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Отже, відмінністю договору оренди, в т.ч. оренди державного майна, є виключення переданого в оренду майна з фактичного володіння орендодателя (що відповідає умовам експлуатаційного угоди), а також те, що орендодавцем щодо нерухомого майна, яке є державною власністю, виступає є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Таким чином, всупереч вимогам Закону про оренду, договірні відносини щодо користування Майном було оформлено експлуатаційною угодою по користуванню нерухомим майном, а не відповідними договорами оренди.

Крім цього, в порушення ст. 5 Закону про оренду дозвіл регіонального відділення Фонду державного майна України на передачу в строкове платне користування не надавався, що підтверджується Довідкою відділу контролю у сфері державної власності КРУ в Херсонській області від 24.12.2008р.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в строкове платне користування (оренду) майна державних підприємств, їх структурних підрозділів, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна ".

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої зокрема частиною 1 ст. 203 ЦК України, є, відповідно до ч. 1 ст. 215 цього Кодексу, підставою недійсності правочину.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахування наведеного, на договір, предметом оренди за якими є державне майно, розповсюджується дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а відтак оспорювана експлуатаційна угода щодо строкового платного користування Майном суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсною.

Правові наслідки недійсності правочину, передбачено ст. 216 ЦК України, частиною 1 якої зокрема визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Так, згідно з умовами експлуатаційної угоди ПП «Макс Р.»взяв на себе обов'язок своєчасно відшкодовувати компенсацію експлуатаційних витрат за майданчик.

Замовчуючи фактичні данні по відсутності експлуатаційних витрат та надаючи неправдиву інформацію щодо експлуатаційних витрат, відповідач отримав від ПП «Макс Р.»за період з дня укладання угоди - 205147,97 грн.

Згідно висновкам акту ревізії, кошти перераховані ПП «Макс Р.», відповідачем використані.

Згідно частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються зокрема до повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно статті 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 № 22 кошти грошові - це грошова одиниця України, яка виконує функцію засобу платежу та обліковується на рахунках у банках.

Оскільки позивач перерахував відповідачу 205147,97 грн., перерахована сума є безпідставно набутими відповідачем грошовими коштами, які підлягають поверненню позивачу.

Дослідивши зазначені в позовах обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову з огляду на таке.

Між сторонами у справі 14.08.2006р. укладено експлуатаційну угоду №ОД/БМЕС-06-689д-ню, відповідно до п.1.1. якої Дорога (позивач за первісним позовом) дозволяє Користувачу (позивач за зустрічним позовом) тимчасово експлуатувати асфальтований майданчик ст.Миколаїв-Вантажний площею 2755,5 м/кВ., розташованої за адресою: м.Миколаїв, ст. Миколаїв-Вантажний, яка знаходиться на балансі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4 Одеської залізної дороги та передається для завантажувально-розвантажувальних робіт.

Згідно з додатковою угодою №01-08 від 14.08.2006р. експлуатаційна угода діє до 01.08.2009р.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з вимогами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Можливість укладення експлуатаційних угод між суб’єктами підприємницької діяльності та залізницею передбачено ст. 9 Статуту залізниць України, відповідно до якої, вантажні операції виконуються як на станційних складах і майданчиках, що перебувають у віданні залізниць (місця загального користування), так і на приколійних складах, майданчиках та в інших пунктах, які належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або надані їм залізницею на підставі договору (місця незагального користування).

Відповідно до зазначеної норми Статуту залізниць України, станційні склади, майданчики та інші пункти надаються суб’єктам підприємницької діяльності для виконання вантажних операцій. Стаття 9 Статут залізниць України не передбачає можливості передання зазначених у ній об’єктів у користування.

Враховуючи обставини, зазначені позивачем за зустрічним позовом та наведене вище, господарський суд доходить висновку про те, що зміст укладеної між сторонами у справі експлуатаційної угоди протирічить вимогам чинного законодавства, зокрема, Статуту залізниць України.

Так, не відповідають закону положення: п.1.2, абз. 1 п.2.2. угоди, якими встановлено правомочності ПП «Макс-Р»стосовно користування об’єктом експлуатації; абз. 3 п.2.2. угоди, яким визначено зобов’язання користувача встановлювати на об’єкті експлуатації додаткове устаткування та механізми; п.3.1. угоди в редакції додаткової угоди №01-08 від 01.07.2008р., якою встановлено плату за користування майданчиком.

Крім того, недотримання сторонами у справі при укладення експлуатаційної угоди вимог закону підтверджується обставинами, викладеними в поданні Миколаївського транспортного прокурора №752 від 27.05.2009р., доданому позивачем до заяви про зміну предмету зустрічного позову.

Поданням прокурора, зокрема, встановлено, що відмінністю умови експлуатаційної угоди від договору оренди є не виключення об’єкту з володіння дороги, а наявність права залізниці використовувати об’єкти, по укладених експлуатаційних угодах у власних цілях без згоди контрагента. У даному випадку, використання залізницею майданчиків без згоди суб’єктів господарювання неможливо, оскільки на них здійснюється господарська діяльність, яка не пов’язана із загальною інфраструктурою залізниці.

Таким чином, наведене вище на думку суду є підставою для задоволення зустрічного позову в частині визнання експлуатаційної угоди, укладеної між сторонами у справі недійсною.

Разом з тим, підлягають залишенню без розгляду позовні вимоги ПП «Макс-Р»стосовно повернення Одеською залізницею безпідставно набутих грошових коштів через недотримання позивачем за зустрічним позовом вимог п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, а саме: позивачем не надано належних доказів сплати на користь відповідача за зустрічним позовом зазначених коштів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як витікає з аналізу ч. 1 ст. 216 ЦК України, відповідно до якої, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, стягнення заборгованості за недійсним правочином є неможливим, що зумовлює визнання позовних вимог за первісним позовом такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 44, 49, 78, 81, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати недійсною експлуатаційну угоду №ОД/БМЕС-06-689д-ню, укладену 14.08.2006р. між Одеською залізницею в особі начальника Херсонського будівельно-монтажного управління №4 та ПП «Макс-Р».

Позовні вимоги в частині повернення безпідставно набутих грошових коштів –залишити без розгляду.

Стягнути з Одеської залізниці, 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01072148, на користь Приватного підприємства “Макс-Р”, 54000, м. Миколаїв, вул. В.Морська, 11, код 31042936, 85,00грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О.Ржепецький