Рішення № 41671412, 27.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р.Справа № 922/4311/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таун Сервіс", м.Сєвєродонецьк Луганської області до Державного підприємства "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу", м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 22726,01 гривень за участю представників:

позивача - Лиманюка М.А. (довіреність №1271 від 23 жовтня 2014 року)

Глущенка Д.В. (довіреність №1270 від 23 жовтня 2014 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Таун Сервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 22726,01 гривень. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №170 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, укладеного між сторонами 01 червня 2012 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.

На виконання Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 1632-18 від 12.08.2014 року та відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" №28-р від 02.09.2014 року визначено, які суди розглядатимуть справи, підсудні господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, зокрема: господарським судом Харківської області - господарських справ, підсудних господарському суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06 листопада 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 листопада 2014 року було відкладено розгляд справи на 27 листопада 2014 року.

Представники позивача у судовому засіданні 27 листопада 2014 року підтримали заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 27 листопада 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі відповідача, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача, встановив наступне.

01 червня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Таун Сервіс" (позивачем) та державним підприємством "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" (відповідачем) було укладено договір №170 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, виконавець (позивач) зобов'язався надавати споживачеві (відповідачу) послуги з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення, а споживач, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідні послуги та своєчасно їх оплачувати за умовами даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги на суму 22726,01 гривень, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (а.с.33, 36), відповідними рахунками-фактурами (а.с.32, 35, 37-38) та супровідними листами про направлення вказаних актів та рахунків (а.с.28, 30, 42). Вказані акти було підписано з обох сторін.

Підпунктом 6.2. розділу 6 договору передбачено, що оплата здійснюється споживачем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця на підставі наданого рахунку протягом 5 (п'яти) робочих днів після його отримання.

Відповідач, в сою чергу, за отримані послуги повністю не розрахувався.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію (вих.№950) від 30 липня 2014 року на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 22726,01 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 22726,01 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Вілєсова, 1, код ЄДРПОУ 33968601) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таун Сервіс" (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Богдана Ліщини, 13) 22726,01 гривень заборгованості та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 грудня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт