Рішення № 41671371, 01.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2014 р. Справа № 914/3995/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» , м.Львів,

до відповідача: Червоноградської центральної міської лікарні, м.Червоноград Львівської області,

про стягнення 3’ 057,74 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» подано позов до Червоноградської центральної міської лікарні про стягнення заборгованості в сумі 3’ 057,74 грн.

Ухвалою суду від 12.11.2014р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 01.12.2014р.

У судове засідання 01.12.2014р. представник позивача не з’явився, 24.11.2014р. через канцелярію суду подав витребовувані судом документи. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору про виконання разових робіт №12/20 не оплатив вартість виконаних ремонтних робіт, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 2’ 509,80 грн. Крім того, відповідачу нараховано 136,35 грн. – 3% річних та 411,59 грн. – інфляційних втрат за виконані ремонтні роботи.

У судове засідання 01.12.2014 р. представник відповідача не з’явився, подав пояснення на позов, у якому повідомив, що Червоноградська центральна міська лікарня є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів місцевого бюджету. Причиною виникнення заборгованості є відсутність коштів у зв’язку з недофінансуванням видатків. Додатково повідомив про неможливість уповноваженого представника прибути в судове засідання через відсутність коштів на відрядження.

Враховуючи те, що учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а також те, що наявних матеріалів достатньо для вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

13.12.2012р. між Червоноградською центральною міською лікарнею (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» (виконавець, позивач у справі) було укладено договір про виконання разових робіт №12/20, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов’язується виконати такі роботи: поточний ремонт медичного обладнання: Рентгенапарат РУМ-20М зав.№3103017, 1993 р.в., а замовник зобов’язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

Вартість усіх робіт (послуг), виконання яких доручається виконавцеві за даним договором, становить 2’ 509,80 грн. (п.2.1 договору).

У п.6.1 договору сторони погодили строк виконання робіт, який становить 30 календарних днів з моменту укладення даного договору.

Відповідно до п.4.3 договору замовник зобов’язаний повністю оплатити повну вартість робіт протягом дев’яти днів з моменту підписання приймально-здавального акту.

Сторони підписали Кошторис №К12/0000011 від 25.12.2012 р., у якому погодили види робіт та їх вартість.

25.12.2012 р. сторони підписали приймально-здавальний акт №К12/0000011 виконаних робіт на загальну суму 2’ 509,80 грн.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Між сторонами у справі виникли зобов’язання на підставі договору підряду.

У силу статті 610, частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами обумовлено строк оплати виконаних робіт - дев’ять днів з моменту підписання приймально-здавального акту (п. 4.3 договору).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1 договору №12/20 замовник (відповідач) зобов’язаний прийняти виконані роботи згідно з приймально-здавальним актом, а також своєчасно оплатити виконавцеві вартість виконаних робіт, використаних матеріалів (запчастин) згідно зі приймально-здавальним актом.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав обумовлені договором роботи, проте відповідач не сплатив їх вартості у визначений договором строк, тому заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 2’ 509,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем порушено умови договору підряду в частині своєчасної сплати виконаних робіт, тому вимога позивача про стягнення 136,35 грн. – 3% річних та 411,59 грн. – інфляційних втрат є правомірною та підлягає задоволенню.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 610, 612, 837, 854 Цивільного кодексу України та ст.ст.3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Червоноградської центральної міської лікарні (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Івасюка, буд.2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01996869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» (79057, м. Львів, вул.Антоновича, будинок 128, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22334457) 2’ 509,80 грн. – заборгованості, 136,35 грн. – 3% річних та 411,59 грн. – інфляційних втрат та 1’ 827,00 грн. – сплаченого судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.