Ухвала суду № 41671365, 01.12.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

01.12.2014

Справа № 920/1983/14

Суддя господарського суду Сумської області Лиховид Б.І. розглянувши матеріали (вх. № 3072)

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства виробничо-енергетичної

компанії «Сумигазмаш», м. Суми

про стягнення 5 514 грн. 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

28.11.2014 до господарського суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача – Публічного акціонерного товариства виробничо-енергетичної компанії «Сумигазмаш» 5 514 грн. 92 коп. боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 за листопад 2014.

Як вбачається з позовних матеріалів, позивач звернувся до суду з даним позовом не на захист власних прав та інтересів,- а як уповноважений державою орган при здійсненні ним владних управлінських функцій і як суб'єкт владних повноважень, тому, відповідно до ст. 17 КАС України, його позов про відшкодування заборгованості по витратах на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, підвідомчий адміністративному суду.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду позивач посилався на правила підвідомчості спорів господарським судам, закріплені в частині 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарським судам підсудні справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

У зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. № 4212-\/І «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон № 4212 набрав чинності 19 січня 2013 р. (за винятком окремих його положень).

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» статтю 12 Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема, про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника), у адміністративних спорах з вимогами до боржника з певними винятками.

Разом з тим, відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 р. N 5405-\/І «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доповнено пунктом 11, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за адміністративними позовами до боржника, слід враховувати положення пункту 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги статті 12 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо ухвалу про порушення справи про банкрутство постановлено після 19 січня 2013р.

Отже, справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 р., не впливають на визначення юрисдикції справ за адміністративними позовами з майновими вимогами до боржника і їх слід розглядати в порядку, відповідно, адміністративного та цивільного судочинства.

Такої ж точки зору на дію Закону в часі дійшов і Вищий господарський суд України в Інформаційному листі №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212)" (зокрема п.40 листа), Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі №709/0/4-13 від 07.05.2013р. «Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника» а також, Харківський апеляційний господарський суд, зокрема, у постанові від 29.05.2014 по справі №920/230/14, якою скасовано рішення господарського суду Сумської області та провадження у справі припинено на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначає сам позивач у позові, провадження у справі № 5021/1878/12 про банкрутство відповідача порушено ухвалою господарського суду Сумської області від 14.12.2012 року.

За таких обставин, посилання позивача на ч. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України України, як на підставу розгляду майнових вимог до боржника господарським судом Сумської області є безпідставним, оскільки редакція ч. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, на яку вказує позивач, набрала чинності з 01.01.2013 р., а провадження по справі № 5021/1878/12 про банкрутство відповідача порушено ухвалою господарського суду від 14.12.2012, в той час, як згідно п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону «України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, підвідомчість адміністративного позову до відповідача про стягнення боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 1, № 2 не змінилась, тому такий позов підвідомчий адміністративному суду з врахуванням правил підсудності.

Відповідно до п.1.ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що даний спір є публічно-правовим, а отже, на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів, зазначений спір не підвідомчій господарським судам, згідно вимог ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, тому суд відмовляє Управлінню Пенсійного фонду України в м. Сумах у прийнятті позовної заяви.

Керуючись ч. 7 ст.12, п.1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву без розгляду.

2. Повернути позивачу позовні матеріали на 13-ти аркушах, в тому числі:

- фіскальний чек № 5782 від 28.11.2014,

- опис вкладення у цінний лист від 28.11.2014.

3. Ухвалу надіслати сторонам.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД