Постанова № 41671260, 27.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/16367/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Білик Г.О.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, третя особа Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності та дій неправомірними та зобов'язання поновити виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою, в якій просив поновити виплату раніше призначеної пенсії.

Однак відповідачем було відмовлено в поновлені виплати пенсії, що стало підставою для звернення з адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права на поновлення виплати пенсії, оскільки позивач проживає за межами території України, а рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 поширюється виключно на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після його прийняття.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виїзду позивача на постійне місце проживання в державу Ізраїль положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяли у редакції, згідно якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Між Україною та Ізраїлем відсутній міжнародний договір, який би передбачав виплату пенсії позивачу під час її проживання в Ізраїлі.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність 07.10.2009 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст.. 46 цього Закону.

Згідно п. 3 та п. 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок) поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, та додатковими документами, якщо такі будуть подані.

З огляду на те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 виникли умови для поновлення виплати пенсії, а позивач звернувся до Пенсійного фонду із відповідною заявою, колегія суддів вважає, що позивач має право на поновлення виплати пенсії.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач має повне та законне право на поновлення раніше призначеної пенсії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми права, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2014 року - скасувати, та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим щодо не поновлення, не нарахування і не виплати ОСОБА_2 пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим поновити ОСОБА_2 нарахування і виплату пенсії, з проведенням її індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою в період з 06.12.2013 року по 27.11.2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.