Постанова № 41671118, 04.11.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2947/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н.А.,

представника позивача - Наливайко Є.О.,

представника відповідача - Сухорукова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними скасування податкової вимоги зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій щодо нарахування суми податкового боргу у розмірі 257 155 грн. 56 коп. та встановлення податкової застави протиправними, скасування податкової вимоги від 15.07.2014 року № 1625-25.

20 серпня 2014 року позивачем були уточнені позовні вимоги та позивач просив суд визнати протиправними дії ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів України у Полтавській області щодо: анулювання суми переплати по авансовим внескам з податку на прибуток у сумі 365 361 грн. за результатами 2013 року; нарахування суми податкового боргу у розмірі 257 155 грн. 56 коп.; встановлення податкової застави; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у м. Полтаві ГУ Мінідоходів України у Полтавській області № 1625-25 від 15 липня 2014 року на суму 257 155 грн. 56 коп.; зобов'язати ДПІ у м. Полтаві ГУ Мінідоходів України у Полтавській області поновити на обліковій картці ТОВ "Альянс Фурнітура" суму переплати по авансовим внескам з податку на прибуток у сумі 365 361 грн. станом на 01 березня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача по нарахуванню суми податкового боргу та податкова вимога є протиправними, оскільки ТОВ "Альянс Фурнітура" не порушувало строків сплати грошового зобов'язання і не має заборгованості зі сплати податку на прибуток, а тому відсутні підстави для прийняття рішення про передачу майна позивача у податкову заставу.

Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, в письмових запереченнях зазначив, що у зв'язку з несплатою підприємством позивача податкових зобов'язань з податку на прибуток, визначених позивачем у податковій звітності, в автоматичному режимі ІС "Податковий блок" сформовано податкову вимогу № 1625-25 від 15 липня 2014 року на суму 257 155 грн. 56 коп. Виходячи з викладеного у запереченнях, оскільки сума боргу є узгодженою і станом на дату винесення податкової вимоги у підприємства була недоїмка, дії ДПІ у м. Полтаві є правомірними по винесенню оскаржуваної вимоги.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" зареєстроване як юридична особа 02.12.2003 у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку з 10.12.2003 /а. с. 8-9/.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14. 1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 49.1. статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем 18 липня 2014 року було отримано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 15.07.2014 №1625-25, у якій зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Фурнітура» має податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток підприємств у розмірі 257 155 грн. 56 коп.

Листом від 16 липня 2014 № 10095/10/16-01-25-01-11 відповідач повідомив позивача про призначення за ТОВ "Альянс Фурнітура" податкового керуючого - головного державного ревізора - інспектора Олійника Олега Борисовича /а. с. 45/.

Відповідно до пп. 153.3.2 ст. 153 ПК України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Передбачений пп. 153.3.2 ст. 153 ПК України авансовий внесок з податку на прибуток підприємств був сплачений ТОВ "Альянс Фурнітура", що не заперечувалось сторонами та підтверджується копіями платіжних доручень усього на суму 448 478 грн. (платіжні доручення № 1093 від 11 січня 2014 року на суму 41 606 грн.; № 1382 від 26 лютого 2014 року на суму 41 606 грн.; № 868 від 28 листопада 2013 року на суму 41 606 грн.; № 1029 від 20 грудня 2013 року на суму 41 606 грн.; № 280 від 27 вересня 2013 року на суму 41 606 грн.; № 548 від 29 жовтня 2013 року на суму 41 606 грн.; №4460 від 29 липня 2013 року на суму 41 606 грн.; № 4662 від 29 серпня 2013 року на суму 41 606 грн.; № 3904 від 28 травня 2013 року на суму 41 606 грн.; № 4145 від 26 червня 2013 року на суму 41 606 грн.; №3458 від 28 березня 2013 року на суму 41 606 грн.; № 3747 від 29 квітня 2013 року на суму 41 606 грн.; № 2852 від 17 січня 2013 року на суму 16 209 грн. 22 коп.; № 3121 від 19 лютого 2013 року на суму 16 209 грн. 22 коп.; № 679 від 13 листопада 2013 року на суму 262 941 грн.; № 1001 від 17 грудня 2013 року на суму 425 412 грн. 89 коп. /а. с. 48-55/.

Відповідно до пп.пп. 153.3.3, 153.3.4 ст. 153 ПК України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного тріоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

17 березня 2014 року позивачем подано до податкового органу звітну декларацію з податку на прибуток підприємств (вх. №. 9091000929) /а. с. 13-23/, а 21 березня 2014 року - уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств /а. с. 24-35/, відповідно до яких сума нарахованого авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи - платника податку (код рядка декларації 20АВ) становила 688 354 грн.; розмір авансового внеску, що підлягає сплаті щомісячно (код рядка декларації 23) становив 64 289 грн. В той же час позивачем у декларації було зменшено нараховану суму податку у розмірі 1 136 832 (код рядка декларації 13ЗП), а податок на прибуток за звітний (податковий) період становив - 365 361 грн. (код рядка 14), тобто позивачем у рядку 14 задекларовано переплату у розмірі 365 361 грн.

До уточнюючої декларації позивачем також було додано Таблицю 1 "Зменшення нарахованої суми податку" (Додаток ЗП до рядка 13 Декларації з податку на прибуток підприємств), відповідно до рядку 13.5.1 якої сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді становить 688 354 грн., а відповідно до рядку 13.7 таблиці сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток, відповідно до пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та абзацу 2 пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, складала 448 478 грн.

Згідно наданими позивачем копіями податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік (рядок 34) /а. с. 12/ розмір щомісячного авансового внеску з податку на прибуток на 2013 рік склав 41 606 грн.

Судом встановлено, що позивач при складанні податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік (з урахуванням уточнюючих податкових декларацій) відобразив суму авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого при виплаті дивідендів, у розмірі 688 354 грн. (ряд. 13.5 додатку ЗП до декларації), а також суму авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, у розмірі 448 478 грн. (ряд. 13.7 додатку ЗП до декларації), усього зменшення нарахованої суми податку в розмірі 1 136 832 грн. Наявність зазначеної переплати у позивача представником відповідача під час розгляду судової справи не заперечувалась.

Оскільки розмір податку, що підлягає сплаті за результатами 2013 року, (ряд. 11 декларації) було нараховано позивачем у сумі 771 471 грн., тобто менше, ніж розмір авансового внеску з податку на прибуток, то у позивача, відповідно до вимог пп. 153.3.3 ст.153 ПК України, по податку на прибуток виникла переплата у розмірі 365 361 грн. (ряд. 14 Декларації).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 /надалі - Порядок/.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Згідно пункту 4 розділу І Порядку облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.

Пунктом 11 розділу 2 Порядку передбачено, що форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 3 Порядку нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Як вбачається з інтегрованої картки платника податків ТОВ "Альянс Фурнітура" з податку на прибуток приватних підприємств та підтверджується поясненнями представників відповідача, станом на 31.12.2013 у інтегрованій картці відображено переплату в загальній сумі 448 478 грн. 44 коп.

Позивачем була самостійно задекларована у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік по рядку 14 сума податку на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі "- 365 361 грн.".

17.01.2014 в інтегровану картку платника податків ТОВ "Альянс Фурнітура" по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств контролюючим органом було перенесено переплату лише в розмірі 0,44 грн., на яку відповідачем у березні 2014 року частково зменшено суму авансового внеску з податку на прибуток підприємства.

Суд зазначає, що відповідач не заперечував той факт, що у ТОВ "Альянс Фурнітура" наявна переплата по податку на прибуток приватних підприємств по розрахункам платника податків з бюджетом за період з 01 січня 2014 року по 27 лютого 2014 року у сумі - 690 385 грн. 75 коп., що, серед іншого, підтверджується актом № 30-05/121 від 14 березня 2014 року /а. с. 47/, згідно якого за позивачем рахується позитивне сальдо розрахунків з бюджетом у розмірі 688 354 грн.

При цьому слід зазначити, що податкові декларації (звітна та уточнююча) з податку на прибуток підприємства позивача за 2013 рік були прийняті контролюючим органом.

Відповідно до п. 75.1, пп. 75.1.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок V податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 №165, камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, проводиться протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Відповідно до пп. 2.5.1 цих Методичних рекомендацій за наслідками проведення камеральної перевірки складається (формується):

- у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки;

- у разі відсутності помилок (порушень) у податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС «Камеральна електронна перевірка» інспектор у тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку у графі «порушень (помилок) не виявлено» (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС «Камеральна електронна перевірка» складається (формується) Довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною ІР-адресою.

Відповідно до пп. 2.5.2 Методичних рекомендацій до впровадження в промислову експлуатацію АС камеральна електронна перевірка» зазначений Акт роздруковується, підписується інспектором, який проводив перевірку, та направляється платнику податку поштою у порядку, передбаченому ст. 42 гл. 1, п. 58.3 ст. 58 гл. 4 р. II Кодексу.

Після впровадження у промислову експлуатацію АС «Камеральна електронна перевірка» по реєстру платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною IP-адресою та накладанням електронного цифрового підпису, проводиться електронна камеральна перевірка та формується Акт (Довідка) про результати камеральної перевірки. Зазначений Акт (Довідка) підписується посадовою особою Міндоходів з накладанням цифрового підпису та направляється платнику податку в електронному вигляді.

Судом встановлено, що ані актів про встановлення помилок (порушень) у податковій звітності з податку на прибуток позивача за 2013 рік, ані у електронній, ані у паперовій формі позивачеві не направлялось та відповідачем не складався. Також відповідачем не приймалось жодного податкового повідомлення-рішення за спірним фактом, а відповідач лише листом від 01.07.2014 № 9301/10/16-01-15-03-26 повідомив позивача, що за підприємством станом на 01 липня 2014 року рахується податковий борг по авансових внесках з податку на прибуток в сумі 257 155 грн. 56 коп.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 11 п. 57.1 ст. 57 ПК України у складі річної податкової декларації платником податку вдається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців, визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік позивачем було розраховано щомісячний авансовий внесок з податку у розмірі 64 289 грн. (ряд. 23 декларації), який має сплачуватись щомісячно.

Відповідно до письмових пояснень відповідача від 30 жовтня 2014 року вх. № 25882/14, станом на початок 2014 року за ТОВ "Альянс Фурнітура" відповідно до даних інтегрованої картки рахувалась переплата в сумі 690 385 грн. 75 коп. Міністерством доходів і зборів України листом від 07 лютого 2014 року № 3194/6/99-99-19-03-01-17 "Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік" надано роз'яснення щодо порядку заповнення окремих рядків річної декларації з податку на прибуток та додатків до неї, а саме: з метою дотримання вимог п. п. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України щодо зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів розрахунок суми такого внеску буде перевірятися в автоматичному режимі з урахування такого: у декларації з податку на прибуток підприємства, яка затверджена наказом Мінфіну від 28 вересня 2011 року № 1213, значення рядка 13.5.1 додатка ЗП не може перевищувати значення (рядок 11 + рядок 12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами - (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.7 додатка ЗП до рядка 13)). Відповідно до наданих пояснень, за твердженням відповідача, в автоматичному режимі внесено в інтегровану картку платника суму податку на прибуток по річній декларації (рядок 14) в розмірі 0 грн., який дорівнює (р. 11) 771 471 грн. + (р. 12) 0 грн. - ((р. 13.1) 0 грн. - (р. 13.2) 0 грн. - (р. 13.5.1) 322 993 грн. в сумі, що не перевищує контрольний розрахунковий показник - (р. 13.6) 0 грн. - (р. 13.7) 448 478 грн., а не до зменшення 365 361 грн., як самостійно визначено платником в податковій декларації без врахування вищенаведених роз'яснень Міністерства доходів і зборів України.

З цього приводу суд зауважує, що відповідно до вимог підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Платник податків має право, серед іншого, на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПК України ( підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України).

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (пункт 43.1 статті 43 ПК України).

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом (абзац п'ятий пункту 57.1 статті 57 ПК України).

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення (абзац шостий пункту 57.1 статті 57 ПК України).

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Аналізуючи вище зазначені положення суд приходить до висновку, що зарахування наявних сум переплат з податку на прибуток підприємств у рахунок здійснення поточних платежів з цього податку здійснюється автоматично і не потребує окремої заяви платника податків, але як було встановлено судом позивач листом від 17.03.2014 № 71 прохав відповідача переплату з податку на прибуток у розмірі 64 289 грн. зарахувати в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень 2014 року.

До того ж, суд звертає увагу, що лист Міністерства доходів і зборів України від 07 лютого 2014 року № 3194/6/99-99-19-03-01-17 "Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік" не є нормативно - правовим актом, а отже не встановлює будь-яких обов'язків для платника податків щодо його виконання.

Крім того, вказаний лист не може встановлювати будь-яких обмежень для платника податків щодо реалізації ним норм підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України. А, у разі коли норма Податкового кодексу України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то у відповідності до вимог пунктів 4.1.4, 56.21 Податкового кодексу України, рішення приймається на користь платника податків.

Також, як вбачається з вказаного листа, Міністерством доходів і зборів України надано роз'яснення щодо порядку заповнення окремих рядків річної декларації з податку на прибуток та додатків до неї, форма якої затверджена наказом Мінфіну від 28 вересня 2011 року № 1213, в той час як позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на прибуток та додатками, форма якої затверджена наказом Міндоходів України 30 грудня 2013 року № 872. Будь-яких зауважень щодо правильності форми поданої позивачем декларації податковим органом не надавалось.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що висновок відповідача про несплату узгоджених податкових зобов'язань та виникнення у зв'язку цим податкового боргу є неправомірним оскільки, як зазначено вище, авансові внески з податку на прибуток за березень, квітень, травень та червень 2014 року було сплачено позивачем у передбачений ПК України спосіб, інші податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у позивача відсутні, а отже у відповідача були відсутні підстави, визначені п. 59.1 ст. 59 ПКУ, для винесення податкової вимоги від 15 липня 2014 року № 1625-25, а тому вона підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що зазначена вище позиція також підтримується змістом листа від 01.04.2013 №4420/6/15-14-15-13 Державної податкової служби України у якому зазначено, що «зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань платника з податку на прибуток у сплату щомісячних авансових внесків може бути здійснене на підставі поданої платником відповідної заяви про таке зарахування». У листі від 17.07.2014 № 17176/7/99-99-19-02-02-17 взагалі зазначено, що «якщо сума авансових внесків, сплачених у зв'язку із виплатою дивідендів, перевищуватиме суму податкових зобов'язань за 2013 рік, то сума такого перевищення та сума сплачених авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів у 2014 році зменшуватиме суми щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягатимуть сплаті у 2014 році».

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дії ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів України у Полтавській області щодо: анулювання суми переплати по авансовим внескам з податку на прибуток у сумі 365 361 грн. за результатами 2013 року; нарахування суми податкового боргу у розмірі 257 155 грн. 56 коп.; встановлення податкової застави, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 89.3 стаття 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В той же час, до суду доказів встановлення податкової застави на майно позивача не було надано. Натомість лист від 16 липня 2014 № 10095/10/16-01-25-01-11, яким відповідач повідомив позивача про призначення за ТОВ "Альянс Фурнітура" податкового керуючого - головного державного ревізора - інспектора Олійника Олега Борисовича /а. с. 45/, не є доказом застосування податкової застави до майна платника податків ТОВ "Альянс Фурнітура". Крім того, відповідачем до суду не було надано наказу керівника органу доходів і зборів за місцем обліку платника податків про призначення податкового керуючого за ТОВ "Альянс Фурнітура".

Також, суд зауважує, що оцінка дій податкового органу щодо винесення ним будь-яких рішень, вимог надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження таких рішень. Отже, суд, задовольняючи вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги та скасовуючи спірну вимогу податкового органу, вже надав оцінку діям такого органу щодо винесення спірної вимоги.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПІ у м. Полтаві ГУ Мінідоходів України у Полтавській області поновити на обліковій картці ТОВ "Альянс Фурнітура" суму переплати по авансовим внескам з податку на прибуток у сумі 365 361 грн. станом на 01 березня 2014 року, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки заявлена вимога є передчасною, так як скасування вище зазначеної вимоги автоматично тягне за собою коригування відповідних даних в інтегрованій картці платника податку.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятої ним податкової вимоги та не надав доказів в спростування вищевикладеного.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними скасування податкової вимоги зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 15.07.2014 року № 1625-25.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" (ідентифікаційний код 32753365; 36000, м. Полтава, вул. Клінкерна, 1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 514 (п'ятсот чотирнадцять) гривень 31 (тридцять одна) копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2014 року.

Суддя Р.І. Молодецький