Постанова № 41671033, 02.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 922/4053/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Каргалика Д.М., довіреність б\н від 11 липня 2013 року,

відповідача - Вовченка А.О., довіреність №54 від 15 липня 2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. № 3647 Х\1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2014 року у справі № 922/4053/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг", м. Київ

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

про визнання недійсним в частині рішення

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Альянс Холдинг" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03 липня 2014 року №157-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №2/01-104-14 в частині визнання того, що ТОВ "Альянс Холдінг" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною 3 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України та накладення штрафу у розмірі 68000,00 грн. (п.1,2 Рішення).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2014 року у справі № 922/4053/14 (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги залишені без задоволення.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2014 року скасувати, прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судом першої інстанції не взяті до уваги посилання позивача на те, що зміни цін на бензин у Харківському регіоні були зумовлені економічними причинами та не залежало від волі ТОВ «Альянс»; а отже і висновки Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України про наявність у учасників ринку Харківського регіону антиконкурентних узгоджених дій, не відповідають чинному законодавству та дійсним обставинам справи.

28 листопада 2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. № 11389). Відповідач зауважує, що адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України в рішенні від 03 липня 2014 року встановила та довела антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання на ринку роздрібної реалізації високооктанових моторних бензинів в межах м. Харкова з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою та з урахуванням автозаправних станцій, розміщених поблизу цієї дороги; аналізом цінової поведінки позивача територіальним відділенням встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації високооктанових моторних бензинів розпочалось з 27 лютого 2014 року здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок, тобто, це свідчить про відсутність об'єктивних економічних причин, які б могли обумовити одночасне підвищення роздрібних цін суб'єктами господарювання, які були притягнуті до відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 11 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Як убачається із матеріалів справи, за результатами розгляду матеріалів справи № 2/01-104-14 адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 03 липня 2014 року прийнято рішення № 157-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким, зокрема, визнано, що ТОВ "Альянс Холдинг", код ЄДРПОУ 34430873, ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", код ЄДРПОУ 38194448, ПАТ "Укрнафта", код ЄДРПОУ 00135390, ТОВ "Престиж 10", код ЄДРПОУ 37093991, ТОВ "Авангард 10", код ЄДРПОУ 37093902, ПІІ "Лукойл-Україна", код ЄДРПОУ 30603572, суб'єкт господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес", код ЄДРПОУ 37278249 та ПП "Окко-Нафтопродукт", код ЄДРПОУ 36670361, схоже підвищивши роздрібні ціни на високооктанові бензини за рахунок підвищення торговельної надбавки, вчинили правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною 3 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме схожих дій на ринку роздрібної реалізації високооктанових моторних бензинів в межах міста Харкова з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою та з врахуванням автозаправних станцій, розміщених поблизу цієї дороги, які призвели до обмеження конкуренції, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (п. 1 Рішення).

Пунктом 2 даного рішення, згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за порушення законодавства про захист економічної конкуренції на позивача накладено штраф у розмірі 68 000,00грн.

Проте позивач з даним рішенням не погодився, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду з позовом про визнання в цих частинах рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03 липня 2014 року № 157-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" недійсним.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність будь-яких підстав для визнання недійсним оскаржуваного рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Господарського суду Харківської області з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до порушень законодавства про захист економічної конкуренції віднесено антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Згідно з частиною 1 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (частина 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Пунктом 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» передбачено, що у розгляді справ зі спорів, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарські суди повинні мати на увазі, зокрема, що вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку (підпункт 8.1 пункту 8).

Відповідно до п. 8.2 та п. 8.3 вищезазначеної Постанови, з урахуванням приписів частини 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:

- свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;

- спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій).

Так, антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому, схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Проаналізувавши докази узгодженої поведінки позивача з ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна", суб'єктом господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес", ПП "Окко-Нафтопродукт", колегія суддів зазначає про їх обґрунтованість та підставність.

Так, встановлено, що ТОВ "Альянс Холдинг" в територіальних межах користується 10 АЗС, на АЗС використовує знак для товарів та послуг "Shell". При роздрібній реалізації нафтопродуктів застосовується метод вибуття запасів ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів) у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є суб'єктом господарювання та діє на ринку роздрібної реалізації високооктанових моторних бензинів (А-92,А-95) в територіальних межах.

ТОВ "Альянс Холдинг", ПАТ "Укрнафта", ПП "Маршал", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПІІ "Лукойл-Україна", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПАТ "Укргазвидобування", суб'єкт господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес" та ПП "Окко-Нафтопродукт" є конкурентами на одному товарному ринку в територіальних межах, до яких відноситься місто Харків з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою та з врахуванням АЗС, розміщених поблизу цієї дороги та не пов'язані між собою відносинами контролю.

Зазначені вище суб'єкти господарювання, за виключенням ПП «Маршал» здійснюють діяльність з реалізації високооктанових моторних бензинів через 78 АЗС, що складає 47% від загальної кількості АЗС в територіальних межах, що надає їм можливість спільно відчутно впливати на ринок, в тому числі шляхом обмеження конкуренції.

Починаючи з 25 лютого 2014 року роздрібні ціни на високооктанові моторні бензини на АЗС в територіальних межах почали стрімко зростати. Згідно з моніторингом відділення відповідача за період з 25 лютого 2014 року по 07 березня 2014 рік у всіх суб'єктах господарювання роздрібні ціни на високооктанові моторні бензини в місті Харкові зросли на 0,89-1,00 грн.

З метою визначення схожості у діях згаданих вище суб'єктів господарювання щодо ціноутворення Антимонопольним комітетом проаналізовано наявність взаємозв'язку між даними щодо цін зазначених суб'єктів шляхом розрахунку коефіцієнту кореляції між рядами їх цін роздрібної реалізації пального, що встановлені у період, який досліджується.

Коефіцієнти кореляції від 0,82 до 0,98 свідчать про тісну взаємозалежність цінових траєкторій зазначених суб'єктів господарювання та підтверджують схожість їх поведінки. Коефіцієнти кореляції менше 0,75 підтверджують схожість (взаємозалежність) цінових траєкторій, хоча і не таку значну.

Серед об'єктивних причин зростання роздрібних цін на високооктанові моторні бензини позивачем зазначаються зростання світових цін на нафту, що в свою чергу призводить до зростання оптових цін на світлі нафтопродукти, які в період з 27 лютого 2014 року по 07 березня 2014 рік становили близько 80-90% від роздрібної ціни реалізації.

Погоджуючись з висновком Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, колегія суддів звертає увагу, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації розпочалось з 27 лютого 2014 року здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок. З динаміки змін розміру торговельних надбавок за період з 15 лютого 2014 року до 15 квітня 2014 року вбачається, що вони зазнали значного збільшення саме з 27 лютого 2014 року.

З аналізу вищезазначених фактів, вбачається, що суб'єкти господарювання, такі як, ТОВ «Альянс-Холдинг», ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна", суб'єктом господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес", ПП "Окко-Нафтопродукт" у період з 25 лютого 2014 року по 07 березня 2014 року вчиняли однакові дії: по-перше, по підвищенню роздрібних цін на високооктанові моторні бензини, по-друге, по підтриманню їх на однаковому рівні у цей період часу в межах міста Харкова, в той час, як ці ж самі особи, вчиняючи вищенаведені дії, не несли витрати, пов'язані з ціновою змагальністю та можливими змінами обсягів попиту, та, як результат таких дій, нівелювали ризик і витрати, пов'язані з конкурентною боротьбою з іншими учасниками ринку в частині ціноутворення.

Схоже підвищення цін на роздрібну реалізацію високооктанових моторних бензинів з динамікою, що випереджає динаміку зростання оптових цін з урахуванням залишків без наявності об'єктивних причин, дало змогу позивачу та переліченим вище суб'єктам господарювання збільшити доходи від реалізації пального. В даному випадку зазначені особи своїми діями спотворили цінове змагання один з одним, що призвело до обмеження можливості кожного із них встановити ціну нижче, ніж у конкурентів.

Зазначені вище суб'єкти господарювання в період порушення не здійснювали будь-яких конкурентних дій, направлених на зміну існуючої ситуації.

Антиконкурентний характер узгоджених дій, як вірно вказує Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та зазначає в своєму рішенні суд першої інстанції, підтверджується синхронними змінами та підтриманням їх на однаковому рівні протягом 25 лютого 2014 року - 07 березня 2014 рік, в той час коли придбання високооктанових моторних бензинів відбулося у різних постачальників та за різною ціною.

Таким чином, в процесі розгляду адміністративної справи № 2/01-104-14 Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі аналізу ситуації на ринку товару встановлено вчинення позивачем та іншими суб'єктами господарювання схожих дій, які є порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що кваліфікуються за частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Так, судова колегія погоджується з висновком Господарського суду Харківської області, що аналіз інформації, наявної у матеріалах справи, свідчить про те, що протягом періоду з 25 лютого 2014 року по 07 березня 2014 рік ТОВ "Альянс Холдинг", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна", суб'єкт господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес" та ПП "Окко-Нафтопродукт" у визначених територіальних межах м. Харкова одночасно підвищували роздрібні ціни на пальне до однакового рівня.

Частиною четвертою статті 6 закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із Законом.

Отже, рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 157-р/к. прийнято на підставі фактів та доказів, що підтверджують узгоджену поведінку ТОВ "Альянс Холдинг" з ПІІ «Лукойл», ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна", суб'єктом господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес", ПП "Окко-Нафтопродукт", що призвело до вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною 3 статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме, схожих дій на ринку роздрібної реалізації високооктанових моторних бензинів в межах міста Харкова з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою та з врахуванням автозаправних станцій, розміщених поблизу цієї дороги, які призвели до обмеження конкуренції, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Колегія суддів відхиляє твердження позивача щодо недостатності доказовості вчинення антиконкурентних узгоджених дій виключно у випадку співпадіння дій суб'єктів господарювання, зумовлених специфікою відповідного товарного ринку з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Під час аналізу ринку роздрібної реалізації бензинів в територіальних межах було встановлено, що при роздрібній реалізації високооктанових моторних бензинів, позивач з ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна", суб'єктом господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес", ПП "Окко-Нафтопродукт" застосовує різні методики оцінки вибуття запасів: ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів) або середньозваженої собівартості.

Структура інших витрат також відрізняється у учасників ринку в залежності від наявності власних АЗС, нафтосховищ та транспорту. Так, одні суб'єкти господарювання здійснюють реалізацію через власні АЗС, користуються власними нафтобазами та нафтосховищами, власним автомобільним транспортом, інші навпаки користуються орендованими АЗС, нафтосховищами та автомобільним транспортом.

Окрім того, позивач з ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна", суб'єктом господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес", ПП "Окко-Нафтопродукт", станом на 27 лютого 2014 рік мали достатній ресурс високооктанових моторних бензинів, який, виходячи із середніх обсягів реалізації пального вищезазначеними суб'єктами господарювання в лютому - березні 2014 року, вистачило б на різний період часу (3-35 днів).

Таким чином, колегія суддів зазначає про достатність доказового матеріалу констатувати відсутність об'єктивних причин, які б обумовлювали одночасне підвищення роздрібних цін позивача з ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна", суб'єктом господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес", ПП "Окко-Нафтопродукт" на високооктанові моторні бензини у визначений період.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, докази підлягають оцінці у їх сукупності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні від 16 жовтня 2014 року по справі № 922/4053/14, тоді як відповідачем належним чином доведена його позиція щодо правомірності прийнятого рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 157-р/к від 03 липня 2014 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2014 року у справі № 922/4053/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.