Постанова № 41670664, 01.12.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2030/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтович І.І.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Катруца Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2013 року № 0004441702.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та зазначив, що контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка поданої податкової звітності з податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ «Новатор - Груп» за період серпень 2011р. За результатами перевірки 30.08.2013 року складено акт № 610/21-03-1702/НОМЕР_2. Відповідно до висновків зазначеного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.09.2013 року №0004441702. Вважає прийняте податкове - повідомлення рішення протиправним та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях та зазначив наступне. 28.08.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку поданої податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ «Новатор - Груп» за період серпень 2011 року. В ході перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3 мав взаємовідносини з ТОВ «Новатор - Груп» на суму 99083,35 грн., ПДВ в сумі 19816,67 грн. Також, відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки Переяслав - Хмельницької ОДПІ від 20.01.2012 р. №7/23-1/37517244 ТОВ «Новатор - Груп» за період серпень 2011 року встановлено відсутність у підприємства ТОВ «Новатор -Груп» трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від постачальника ТОВ «Новатор - Груп» до ФОП ОСОБА_3 у перевіряємому періоді. У зв'язку з нереальністю здійснення операцій, в порушення п.198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 неправомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 19816,67 грн., визначений від вартості товару відповідно з накладними та податковими накладними, отриманими від ТОВ «Новатор - Груп». Вважає прийняте податкове повідомлення - рішення правомірним та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 01.12.2003 року, № 620.

З 22.01.2010 року позивач є платником податку на додану вартість, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3 (НОМЕР_4).

Відповідно до довідки з Головного управління статистики у Херсонській області, види діяльності ФОП ОСОБА_3 за КВЕД -2010 є: перероблення молока, виробництво масла та сиру; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт.

Також, судом встановлено, що 28.08.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка поданої податкової звітності з податку на додану вартість фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ «Новатор - Груп» за період серпень 2011 р. За результатами даної перевірки складено акт від 30.08.2013 року за № 610/21-03-1702/НОМЕР_2. (далі - акт). (а.с. 7-12).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.177.4 ст.177 Розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), а саме заниження податку на доходи фізичних осіб за 2011рік на загальну суму 15157,30 грн.

Також, встановлено порушення п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, ФОП ОСОБА_3 неправомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 19816,67 грн., в результаті чого завищено ПДВ на суму 19816,67 грн.

Підставою для встановлення таких порушень слугував висновок податкового органу, що укладені правочини між позивачем та ТОВ «Новатор -Груп» не спрямовані на настання правових наслідків, та як наслідок є нікчемними.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004441702 від 16.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 29725,01 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 19816,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 9908,34 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ФОП ОСОБА_3 відсутні документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «Новатор -Груп», судом досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та Споживчим товариством «Тасва» укладено договір суборенди маслозаводу з обладнанням, для здійснення своєї підприємницької діяльності. (а.с. 101). Відповідно до умов зазначеного договору Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування нежитлові будівлі та споруди маслозаводу, які розташовані за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1, а Суборендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно Орендареві в належному стані.

05.08.2011 року ФОП ОСОБА_3, відповідно до усного договору, придбано у ТОВ «Новатор - Груп» молоко сухе 1,5 % в кількості 2140 кг на суму 21400,00 грн. в т.ч. ПДВ 3566,67 грн.

Виконання даного договору підтверджується наданими суду доказами, а саме: видатковою накладною №РН-050803 від 05.08.2011 р. на загальну суму 21400,00 грн. в т.ч. ПДВ 3566,67 грн.; податкова накладна №52 від 05.08.2011 р. на загальну суму 21400,00 грн. у т.ч. ПДВ 3566,67 грн.; рахунок - фактура №СФ - 0050803 на загальну суму 21400,00 грн. у т.ч. ПДВ 3566,67 грн. (а.с. 14, 17, 24 ).

29.08.2011 року ФОП ОСОБА_3 було придбано у ТОВ «Новатор - Груп» масло вершкове в кількості 2500 кг на суму 97500,00 грн. у т.ч. ПДВ 16250,00 грн.

На виконання умов даного договору суду надано наступні докази: видатковою накладною №РН-290803 від 29.08.2011 р. на загальну суму 97500,00 грн. в т.ч. ПДВ 16250,00 грн.; податкова накладна №172 від 29.08.2011 р. на загальну суму 97500,00 грн. у т.ч. ПДВ 16250,00 грн.; рахунок - фактура №СФ - 290803 на загальну суму 97500,00 грн. у т.ч. ПДВ 16250,00 грн. (а.с. 15, 16, 25 ).

Факт оплати за вищезазначеними договорами підтверджується виписками банку за 12.09.2011 р., 23.09.2011 р., 27.09.2011 р., 04.10.2011 р., 18.10.2011 р., 31.10.2011 р., (а.с. 18-23).

Придбаний товар було перевезено автотранспортом, що належав ОСОБА_3 на праві приватної власності та орендовані, що підтверджується наданим суду копіями договорів оренди автомобілів від 10.05.2011 р. (а.с. 98-100).

В подальшому придбаний товар у ТОВ «Новатор - Груп» ФОП ОСОБА_3 використано у власній господарській діяльності, що підтверджується накладною вимогою на відпуск матеріалів №18 від 06.08.2011 р., відповідно до якої молоко сухе в кількості 1258 кг було використано для виробництва сиру Російський та накладною вимогою на відпуск матеріалів №19 від 12.08.2011 р., відповідно до якої молоко сухе в кількості 905,4 кг було використано для виробництва сиру Російський, накладна на передачу готової продукції №28 від 12.08.2011 р. (а.с.93-95).

Даний продукт ФОП ОСОБА_3 було реалізовано ПП «Фелікс» та ПП «Семь ветров», що підтверджується податковими накладними №11 від 10.10.2011 р. на загальну суму 135000,00 грн. у т.ч. ПДВ 22500,00 грн., №15 від 10.12.2011 р. на загальну суму 3793,95 грн. у т.ч. ПДВ 632,33 грн., №4 від 02.12.2011 р. на загальну суму 8000,00 грн. у т.ч. ПДВ1333,33 грн.; видатковими накладними №115 від 10.10.2011 р. на загальну суму 135000,00 грн. у т.ч. ПДВ 22500,00 грн. (а.с.90-91, 96-97).

Також, суд зазначає, що єдиною підставою для встановлення безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами слугував акт від 20.01.2012 року №7/23-1/37517244 "Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Новатор - Груп» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 31.12.2011 р.".

Щодо встановлення позивачу порушення п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, ФОП ОСОБА_3 неправомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 19816,67 грн., в результаті чого завищено ПДВ на суму 19816,67 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, безпідставним.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. При цьому, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган в актах перевірки, не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість. Крім того, в актах перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, недійсними у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Новатор - Груп».

З огляду на викладене, висновок відповідача про нікчемність укладених між позивачем та ПП «Новатор - Груп» договорів, є безпідставним та необґрунтованим.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 року №0004441702 прийняте відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0004441702 від 16.09.2013 року, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29725,01 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 19816,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 9908,34 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 182, 70 грн. (Сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 грудня 2014 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3