Постанова № 41670422, 27.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р.Справа № 916/3062/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: Таран С.В., Разюк Г.П.

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від прокурора Одеської області - Коломійчук І.О.;

від позивача Одеської обласної ради - не з'явився;

від відповідача Білгород Дністровської районної ради - не з'явився;

від відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - ОСОБА_5;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2014р.

у справі № 916/3062/14

за позовом: Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної ради

до відповідачів:

1) Білгород - Дністровської районної ради

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про визнання недійсним договору оренди, визнання незаконним та скасування рішення районної ради

ВСТАНОВИВ:

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Білгород-Дністровської районної ради, ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки пл. 0,0525га, розташованої на землях Будацької коси біля селища Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області, укладеного 25.12.2001р. між Білгород-Дністровською районною радою та ФОП ОСОБА_4 для благоустрою пляжної території і розташування водної рятувальної станції строком на 49 років, який зареєстрований у Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів (запис за №469 від 25.12.2001р.;), про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області №545 від 21.12.2001р.

Позовні вимоги, з посиланням на норми ЗК України в редакції 1990р., (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 48 ЦК УРСР (в редакції 1963р. станом на 2001р.), інші норми чинного законодавства, обґрунтовані незаконністю оспорюваного рішення Білгород-Дністровської районної ради, яким затверджено проект відведення земельної ділянки пл. 0,0525га на Будацької коси біля селища Курортне, та передано земельну ділянку пл. 0,0525га із земель запасу Білгород-Дністровської районної ради на Будацькій косі біля с. Курортне в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років ПП ОСОБА_4 для благоустрою пляжної території і розташування водної рятувальної станції, оскільки повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою належать Одеській обласній раді. Це свідчить і про незаконність укладеного на підставі вказаного рішення договору оренди землі, укладеного 25.12.2001р. між відповідачами.

Прокурор також з посиланням на приписи ст. 267 ЦК України, зазначив, що про вказані порушення Білгород-Дністровський міжрайонній прокуратурі стало відомо лише 30.05.2013р. за результатами опрацювання матеріалів інвентаризаційної справи на б/в „Будаки", наданої згідно листа КП „Білгород-Дністровське БТІ" від 30.05.2013р. №887. Підстав для поновлення строку позовної давності, на думку прокурора, не вбачається необхідним. З позовом звернувся заступник міжрайонного прокурора 01.08.2014р.

У відзиві на позовну заяву Білгород-Дністровська райрада просить відмовити в задоволенні позову повністю, вказуючи на правомірність дій райради у відповідності до ст.. 8, 11 ЗК України, (в редакції 1990р.), ст. 43 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні" та норм ЗУ „Про оренду землі". Порушення інтересів держави внаслідок прийняття оспорюваного рішення і укладення оспорюваного договору оренди землі не відбулося. Рішення Білгород-Дністровської райради від 19.05.2000р. №277-ХХІІІ „Про затвердження статусу земель запасу Білгород-Дністровського району на Будатській косі смт. Затока" є чинним і на даний час.

ФОП ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву просив застосувати позовну давність і відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Згідно протоколу пленарного засідання сесії Білгород-Дністровської районної ради від 21.12.2001р., запрошеним на засідання був заступник прокурора Ізвеков В.Ю., а згідно п. 2.18 Регламенту Білгород-Дністровської районної ради, затвердженого рішенням №23-ХХIII від 30.07.1998р., протоколи сесії райради оформлюються протягом 15 днів з дня проведення сесії і в цей же строк надсилаються до обласної ради та прокуратури району.

Зазначена земельна ділянка є державною власністю, за яку сплачується орендарем орендна плата, що спростовує твердження прокурора про порушення інтересів держави внаслідок прийняття оспорюваних рішення та укладення договору оренди земельної ділянки.

Повноваження Білгород-Дністровської районної ради на прийняття вказаного рішення і укладення договору оренди підтверджені рішенням „Про затвердження статусу земель запасу Білгород-Дністровського району на Будацькій косі" смт Затока від 19.05.2000р. №2771- ХХIII.

В додаткових поясненнях до позовної заяви в.о. заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора зазначив, що про вказані порушення Білгород-Дністровській міжрайонній прокуратурі стало відомо 05.05.2014р., а саме - за результатами перевірки, проведеної за скаргою ОСОБА_6, під час надання правової оцінки оспорюваному рішенню районної ради та договору оренди земельної ділянки, а тому початок переліку строку позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних рішення та правочину, а з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт відсутності у Білгород-Дністровської районної ради необхідного обсягу дієздатності. Будучи присутнім на сесії Білгород-Дністровської районної ради, на якій приймалося спірне рішення, представник міжрайонної прокуратури не ознайомлювався з документацією із землеустрою, наявністю чи відсутністю делегованих обласною радою повноважень щодо розпорядження землями реакраційного призначення.

З тексту рішення не вбачається конкретні обставини, з якими прокурор би міг пов'язувати наявність порушень інтересів держави в особі Одеської обласної ради.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.10.2014р. (суддя Малярчук І.А.) відмовлено заступнику Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора у задоволенні позову повністю. Стягнуто з Одеської обласної ради до державного бюджету України 2436грн. - судового збору за розгляд двох позовних вимог немайнового характеру.

За висновками господарського суду, Білгород-Дністровська районна рада в порушення вимог чинного на той момент законодавства та всупереч приписів ст. 19 ЗК України передала своїм рішенням №545- ХХIII від 21.12.2001р. спірну земельну ділянку в оренду ФОП ОСОБА_4 Оскаржуване рішення Білгород-Дністровської районної ради №545- ХХIII від 21.12.2001р. є незаконним з огляду на відсутність у останньої повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою та підлягає скасуванню. І договір оренди земельної ділянки від 25.12.2001р. є недійсним, як такий, що укладений між сторонами на виконання рішення, яке, як встановлено судом, є незаконним.

Разом з тим, ФОП ОСОБА_4 заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.

Господарським судом визначено, що початок відліку строку, коли прокурор дізнався про порушення прав держави спірними рішенням і правочиним, розпочався з 25.12.2001р. та відповідно до ст.. 71 ЦК УРСР 1963р., сплив 26.12.2004р. Клопотань від прокурора щодо поновлення пропущеного строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом та належного обґрунтування обставин для такого - не надходило.

Господарський суд застосував до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності та відмовив в задоволенні позовних вимог.

Наведені прокурором в додаткових поясненнях обґрунтування того, що про наявність порушення Білгород-Дністровській міжрайонній прокуратурі стало відомо 05.05.2014р. судом до уваги не прийнято, оскільки прокурор не довів та не обґрунтував, яким чином скарга ОСОБА_7 пов'язана з оспорюваним рішенням та договором оренди та підстави невиконання повноважень прокуратурою загального нагляду, передбачених ст. 19 ЗУ „Про прокуратуру".

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, заступник прокурора Одеської області просить скасувати рішення господарсього суду Одеської області від 06.10.2014р. у справі №916/3062/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Як зазначає скаржник, господарський суд в порушення ст.. 43 ГПК України розглянув справу без повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, відмовив у його задоволенні за невірно зробленим висновком про пропуск строку на звернення до суду з позовом, фактично позбавив можливості усунення порушень закону.

Суд не надав оцінку тому, що прокурор дізнався про обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом лише 30.05.2013р. за результатами опрацювання інвентаризаційної справи на базу відпочинку „Будаки", наданої згідно листа КП „Білгород-Дністровське БТІ" від 30.05.2013р. №887.

Крім того, в додаткових поясненнях прокурора в цій справі не має жодних посилань на звернення ОСОБА_7, як про те помилково зазначає суд у оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

- згідно рішення Білгород-Дністровської районної ради №277-ХХIII від 19.05.2000р. „Про затвердження статусу земель запасу Білгород-Дністровського району на Будацькій косі смт. Затока" віднесено землі Будацької коси Білгород-Дністровського району до земель рекреаційного призначення, затверджено три зони використання земель Будацької коси в прибережно-захисній смузі Чорного моря;

- 31.10.2001р. Білгород-Дністровською районною радою прийнято рішення №510-ХХIII, яким надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,052га із земель запасу Білгород-Дністровської районної ради на Будацькій косі біля села Курортне для передачі в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років ОСОБА_4 для благоустрою пляжної території і розташування водної рятувальної станції;

- рішенням Білгород-Дністровської районної ради №545-ХХIII від 21.12.2001р. „Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля села Курортне в довгострокову оренду ПП ОСОБА_4 для благоустрою пляжної території і розташування водної рятувальної станції" затверджено проект відведення вказаної земельної ділянки, площею 0,0525га, надано її ПП ОСОБА_4 в довгострокову оренду строком на 49 років, доручено ПП ОСОБА_4 у 5-денний термін укласти з Білгород-Дністровською районною радою договір оренди, нотаріально посвідчений та зареєстрований в районному відділі земельних ресурсів у книзі реєстрації договорів оренди;

- з протоколу пленарного засідання дев'ятнадцятої сесії Білгород-Дністровської районної ради двадцять третього скликання від 21.12.2001р. на вказаному засіданні ради був присутній заступник прокурора Ізвеков В.Ю.;

- 25.12.2001р. між Білгород-Дністровською районною радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення сесії Білгород-Дністровської районної ради №545- ХХIII від 21.12.2001р. надає, а орендар приймає в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку із земель запасу Білгород-Дністровської районної ради, загальною площею 0,0525га, розташовану на землях Будацької коси, біля селища Курортне, Білгород-Дністровського району, Одеської області, для благоустрою пляжної території і розташування водної рятувальної станції. Земельна ділянка, що надається в тимчасове користування, відноситься до земель рекреаційного призначення і знаходиться у другій (з правом встановлення некапітальних, або тимчасових об'єктів курортного чи торговельного призначення) зоні використання, визначеної рішенням Білгород-Дністровської районної ради №277-ХХIII від 19.05.2000р.;

- 25.12.2001р. договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстровано за №5053.;

- на підтвердження виконання умов договору оренди від 25.12.2001р. відповідач подав архітектурно-планувальне завдання №10 від 08.11.2006р., паспорт пляжу;

- згідно довідки Білгород-Дністровської ОДПІ від 03.10.2014р. №20056/15-03 у ФОП ОСОБА_4 станом на 03.10.2014р. відсутня заборгованість перед бюджетом по сплаті орендної плати за землю.

Предметом спору в даній справі є вимога заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора і інтересах держави в особі Одеської обласної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки пл.. 0,0525га від 25.12.2001р.; визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської райради №545- ХХIII від 21.12.2001р., з огляду на перевищення Білгород-Дністровською райрадою своїх повноважень при розпорядженні спірною земельною ділянкою, право на розпорядження нею належить до повноважень обласної ради.

Господарським судом підставно зроблено висновок, з яким погодилися і всі сторони у справі, що Білгород-Дністровська райрада в порушення вимог чинного на той час законодавства та всупереч приписів ст. 19 ЗК України передала своїм рішенням №545- ХХIII від 21.12.2001р. спірну земельну ділянку в оренду ФОП ОСОБА_4 Вказане рішення є незаконним з огляду на відсутність у Білгород-Дністровської райради повноважень на розпоряджання земельною ділянкою. З цих підстав є недійсним договір оренди від 25.12.2001р., укладений на виконання незаконного рішення райради.

Але підставою для відмови в задоволенні позовних вимог господарським судом вказано сплив строку позовної давності, оскільки початок відліку строку, коли прокурор дізнався про порушення прав держави спірним рішенням і договором, розпочався з 25.12.2001р. та відповідно до ст.. 71 ЦК УРСР 1963р. сплив 26.12.2004р. Клопотань від прокурора про поновлення пропущеного строку позовної давності з належним обґрунтуванням поважності пропуску - не надходило.

Згідно зі ст.. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк встановлений для захисту цивільних прав або інтересу. Загальна позовна давність становить три року.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, як його порушила.

До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

Оспорюване рішення Білгород-Дністровської райради №545- ХХIII було прийнято 21.12.2001р., договір оренди землі укладено - 25.12.2001р.

Позов про визнання вказаного рішення та договору оренди землі недійсними подано до господарського суду заступником Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора 01.08.2014р.

У позовній заяві заступник міжрайонного прокурора послався на те, що про порушення законодавства при передачі в оренду земельної ділянки рекреаційного значення йому стало відомо 30.05.2013р. за результатами опрацювання матеріалів інвентаризаційної справи на базі відпочинку „Будаки", наданої згідно листа КП „Білгород-Дністровське БТІ" від 30.05.2013р. №887. В додаткових поясненнях до позовної заяви в.о. заступника міжрайонного прокурора вказано, що про вказані порушення прокуратурі стало відомо 05.05.2014р. за результатами перевірки, проведеної за скаргою ОСОБА_7, під час надання правової оцінки оспорюваному рішенню райради та договору оренди земельної ділянки.

Частиною 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові якщо суд визнає причини пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених в судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якої вона просить, порушене, а стороною у справі до винесеня рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст.. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від цього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил ст.. 261 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 4 ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушеною за позовом інших осіб, на будь якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадян або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Норми, встановлені ч. 1 ст.261 ЦК України, щодо початку перебігу позовної давності поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відповідно до п.п. 4.1 п.4 Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може ставитися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

У разі, коли згідно із законом, позивачем у справі виступає прокурор (ч.2 ст. 29 ГПК України) позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідалася або мав довідатися відповідний прокурор.

Господарським судом зроблено правильний висновок про те, що на момент прийняття оспорюваних рішення та правочину діяв ЦК УРСР 1963р., ст.. 71 якого визначала загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) - в три роки.

Згідно із ст. 76 цього закону перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 80 УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Уразі визнання судом поважною причину пропуску строку позовної давності - порушене право підлягає захисту.

Як свідчать матеріали справи, і це підтверджено позивачами, про оспорюванні рішення і договір їм було відомо в 2001-2002р. Білгород-Дністровська міжрайонна прокуратура також була обізнана із прийняттям спірного рішення, яким вирішено укласти договір оренди від 25.12.2001р. Повноваження Одеської обласної ради і Білгород-Дністровською районної ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою були чітко визначені нормами Земельного Кодексу (в редакції 1990р.), що не позбавляло прокурора можливості перевірки відповідності рішення Білгород-Дністровською районної ради №545 від 21.12.2001р. вимогам чинного законодавства в межах встановленого трирічного строку позовної давності. Встановлення наявності у Білгород-Дністровською районної ради повноважень на розпорядження рекреаційними землями не потребувало додаткових досліджень, проведення перевірок.

Господарським судом правильно зроблено висновок, що початок відліку строку, коли прокурор дізнався про порушення прав держави спірними рішеннями і договором, розпочався з 25.12.2001р. та відповідно до ст.. 71 ЦК УРСР 1963р., закінчився 26.12.2004р.

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом з обґрунтуванням поважності причини такого пропуску - до суду першої інстанції від прокурора не подано, оскільки прокурор вважає, що строк позовної давності ним не пропущено, про порушення права держави йому стало відомо, як зазначено в позовній заяві, 30.05.2013 за результатами опрацювання матеріалів інвентаризації справи на базі відпочинку „Будани", наданої згідно листа КП „Білгород-Дністровське БТІ" від 30.05.2013р. №887. Але спірний договір земельної ділянки прокуратурою не досліджувався, і лише за результатами проведеної перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 14.05.2014р. №37 була перевірена законність розпорядження земельними ділянками, розташованими на території Буданської коси Білгород-Дністровського району.

На вимогу апеляційної інстанції прокурором надано Постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів №37 від 14.05.2014р. Доповідну записку про результати проведення перевірки додержання службовими особами Білгород-Дністровської РДА, Білгород-Дністровської міської ради, Затоківської сільської ради вимог закону про надання у власність і користування, продажу, зміні цільового призначення земельної ділянки, використання і забудови підконтрольних її територій від 14.06.2014р.

Вказана Постанова №37 від 14.05.2014р. не містять вказівок (резолютивна частина) щодо перевірки додержання вимог закону при розпорядження земельними ділянками посадових осіб Білгород-Дністровської райради, Доповідна записка від 14.06.2014р. - також.

Дані проведеної перевірки не стали підставою для звернення до господарського суду із даним позовом.

Заявлена в позовній заяві дата - 30.05.2013р. містить посилання на результати опрацювання матеріалів інвентаризаційної справи бази відпочинку „Будаки", але жодного документального підтвердження встановлення саме на підставі інвентаризаційної справи бази відпочинку „Будаки" наявності спірних рішення і правочину щодо ФОП ОСОБА_4, прокурором не надано, не зазначено про наслідки цієї перевірки та прийняття за нею рішення, оскільки з позовом прокурор звернувся лише в січні 2014р., вважаючи, що строк позовної давності не порушено.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає доводи прокурора стосовно того, що йому стало відомо про порушене право лише у 2014р. після проведення перевірки, необґрунтованими та безпідставними, оскільки станом на 2001р. прокуратурі було відомо про існування оспорюваного рішення і не було перешкод для проведення перевірки в межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це було зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Рішення господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому підлягає залишенню в силі.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення не вбачається.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 99,101,103-150 ГПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2014р. у справі № 916/3062/14 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складено та підписано 02.12.2014 року.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя С.В. Таран

Суддя Г.П. Разюк