Ухвала суду № 41670197, 25.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5035/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Найденко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000542200, №0000552200 від 04 червня 2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №№ 0000542200, 0000552200 від 04 червня 2014 року.

В апеляційній скарзі Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень, виданих Роздільнянською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 29 квітня 2014 року №№ 152, 153, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та відповідно до наказів Роздільнанської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області № 228 від 29 квітня 2014 року та № 246 від 13 травня 2014 року, співробітниками податкової інспекції проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Біоіл Універсал Україна» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Агронат-Юг» за період жовтень-листопад 2013 року, ТОВ Світанок-1» за вересень 2013 року, ФГ «Бона Деа» за період серпень - жовтень 2013 року, ПФ «Тавріда» за період жовтень - листопад 2013 року, ПП АТФ «Баратівське» за жовтень 2011 року, ПП «Зерно Трейд» за грудень 2012 року.

За результатами вищезазначеної перевірки складений акт № 161/15-24-22-00/34490471 від 22 травня 2014 року, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215. п ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, п.198.1, п.198.2. п. 198.3. п.198.6 ст.198. п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, належну до сплати у бюджет всього в сумі 953 334,00 грн. (грудень 2012 року) та завищено суму від'ємного значення з ПДВ всього в сумі 418 446,00 грн., у т.ч. по податковим періодам - жовтень 2011 року - 8 612,00 грн., серпень 2013 року - 27 570,00 грн., вересень 2013 року - 174 885,00 грн., жовтень 2013 року - 70 702,00 грн., листопад 2013 року - 136 677,00 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000542200 від 04 червня 2014 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 953 334,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 476 667,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000552200 від 04 червня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 418 446,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що фактично в ході перевірки ТОВ «Біоіл Універсал Україна» перевіряючими не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар не придбавався в ході перевірки не встановлені, перевіряючими не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Біоіл Універсал Україна» (Покупець) у перевіреному періоді мало господарські відносини із ТОВ «Агронат-Юг», ТОВ «Світанок-1», ФГ «Бона Деа», ПП АТФ «Баратівське», ПП «Зерно Трейд» (Продавці) щодо придбання товару (соняшник), за якими було укладено відповідні договори купівлі-продажу (том 1 а.с.139-142, а.с.184-186, а.с.230-236, том 2 а.с.82-84, а.с.94-96).

На підтвердження виконання вказаних договорів купівлі-продажу, позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні та інш.

Крім того, 30 вересня 2013 року між позивачем та ПФ «Тавріда» укладено договір транспортного експедирування (том 2 а.с.27-32), на підтвердження виконання якого, позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі-прийому робіт, товарно-транспортні накладні.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару у ТОВ «Агронат-Юг», ТОВ «Світанок-1», ФГ «Бона Деа», ПП АТФ «Баратівське», ПП «Зерно Трейд» та послуг у ПФ «Тавріда», на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були, оскільки відповідач посилається виключно на висновки актів перевірки податкових органів «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агронат-Юг», ТОВ «Світанок-1», ФГ «Бона Деа», ПП АТФ «Баратівське», ПП «Зерно Трейд», ПФ «Тавріда», не беручи до уваги первинну документацію позивача та відповідно не перевіряючи чи відбувались фактично послуги з купівлі продажу товару (соняшника) та послуги транспортного експедирування, згідно договорів між позивачем та вказаними контрагентами.

Між тим, отримані ТОВ «Біоіл Універсал Україна» та надані до матеріалів справи первинні документи (платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товару та послуг своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість (що підтверджується матеріалами справи), а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України, яким встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності формування позивачем у спірний період податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Агронат-Юг», ТОВ «Світанок-1», ФГ «Бона Деа», ПП АТФ «Баратівське», ПП «Зерно Трейд», ПФ «Тавріда», через неможливість здійснення зустрічних звірок вказаних підприємств, відсутності платників податків за місцем своєї реєстрації та відсутності у них фактичної можливості надання послуг вказаних у договорах, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновків щодо неможливості перевірки (звірки) таких контрагентів, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи доказів наявності вироків судів та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача або його контрагентів при укладенні та виконанні договорів.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2014 року.

Головуючий: І.Г.Ступакова

Судді: А.І.Бітов

М.М.Милосердний