Постанова № 41670150, 27.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2014 року 08 год. 45 хв. № 826/11309/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючого судді - Дегтярьової О.В., суддів - Добрівської Н.А., Катющенка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Олвокса» доГоловного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 27 лютого 2014 року № 260213/32-129/0107, № 260216/32-129/0109 і № 260217/32-129/0108, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне підприємство «Олвокса» (далі - позивач, ПП «Олвокса») з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 27 лютого 2014 року № 260213/32-129/0107, № 260216/32-129/0109 і № 260217/32-129/0108.

В обґрунтування позовних вимог позивача посилається на протиправність висновків акта про результати фактичної перевірки з питань додержання ПП «Олвокса» обов'язкових вимог законодавства при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 09.02.2012р. № 0026/01/36629989, оскільки вони не відповідають дійсності та документально не підтверджені. А тому, як наслідок, оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій від 27.02.2014р. № 260213/32-129/0107, № 260216/32-129/0109 і № 260217/32-129/0108, що прийняті за результатами вказаної фактичної перевірки, є незаконним та підлягають скасуванню.

29 жовтня 2014 року протокольною ухвалою суду замінено неналежного відповідача у справі - Міністерство доходів і зборів України на належного - Головне управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ГУ Міндоходів у м. Києві).

Відповідач проти позову заперечував, подавши до суду письмові заперечення проти позову від 19.11.2014р. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що в ході проведення працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у м. Києві фактичної перевірки господарської одиниці позивача (магазину, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1) встановлено допущення позивачем ряду порушень норм ст.ст. 11 і 152 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» і Постанова Кабінету Міністрів України, від 30.10.2008р. № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв». З урахуванням цього та відповідно до положень абз. 10, 13 і 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, ДПІ згідно рішень про застосування фінансових санкцій від 27.02.2014р. № 260213/32-129/0107, № 260216/32-129/0109 і № 260217/32-129/0108 застосувала до позивача фінансові санкції у вигляді штрафів на загальну суму 13 260,00 грн.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 19 листопада 2014 року в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

26 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі норми ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що в період з 30.01.2012р. по 08.02.2012р. працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у м. Києві, правонаступником якого наразі є ГУ Міндоходів у м. Києві, була проведена фактична перевірка господарської одиниці, що належить ПП «Олвокса», а саме - магазину, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1, з питань дотримання суб'єктом господарювання обов'язкових до виконання вимог законодавства при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складений акт від 09.02.2012р. № 0026/01/36629989.

З тексту цього акта перевірки вбачається, що під час перевірки вказаної господарської одиниці позивача перевіряючими встановлено, що в магазині з метою подальшої реалізації знаходилось декілька пакетів алкоголю (описані в додатку № 1 до Акта перевірки, який відповідачем до суду надано не було), які марковані марками акцизного податку нового зразка з голографічним захистом, які викликають сумніви, щодо легальності їх походження. Вищезазначені алкогольні пакети були вилучені працівниками УПМ ДПА у м. Києві (документальні докази на підтвердження зазначених обставин відповідач суду не надав).

Також перевіркою встановлений факт продажу одного пакету вина «Тет-а-Тет»( виробник ТОВ Фрут Майстер») об'ємом 1 літр, міцністю 9,0%-12% об., за ціною 17,00 грн. за пакет, що підтверджується фіскальним чеком від 30.01.2012р. № 4328 (значиться як додаток до акта перевірки, та який відповідачем в суді пред'явлено не було), тобто за цінами нижчими від встановлених державою.

Крім того, перевіряючими виявлено відсутність в приміщенні магазину наочної інформації про обмеження споживання тютюнових виробів.

За висновками акта перевірки встановлені порушення ПП «Олвокса» вимог норм ст.ст. 11 і 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) і Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008р. № 957 (далі - Постанова КМ України № 957).

На підставі даного Акта перевірки 27 лютого 2014 року Регіональним управлінням Департаменту САТ прийнято наступні спірні у даній справі рішення про застосування фінансових санкцій:

- за № 260213/32-129/0107, згідно якого до ПП «Олвокса» за порушення норми ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. № 481/95-ВР (необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону) та у відповідності до абз. 10 ч. 2 ст. 17 цього Закону застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 3 400,00 грн.;

- за № 260213/32-129/0108, згідно якого до ПП «Олвокса» за порушення норми ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. № 481/95-ВР (зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка) та у відповідності до абз. 15 ч. 2 ст. 17 цього Закону застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 5 220,00 грн.;

- за № 260213/32-129/0109, згідно якого до ПП «Олвокса» за порушення норми Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008р. № 957 (продаж алкогольних напоїв за цінами, що нижче мінімальних звичайних цін) та у відповідності до абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 5 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про застосування фінансових санкцій від 27.02.2012р. позивач звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні норми пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «фактичною» вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок призначення і проведення фактичної перевірки, строки її проведення визначені нормами ст.ст. 80 і 82 цього Кодексу.

Крім того, у відповідності до норм п. 80.10 ст. 82 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Так, згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Одночасно в пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), міститься загальне поняття терміну «акт перевірки» згідно якого акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності) (абз. 1 п. 86.5 ст. 86 зазначеного Кодексу).

Підписання акта (довідки) фактичної перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу (абз. 3 п. 86.5 ст. 86 ПК України).

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення (визначення даного терміну наведене у пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу) приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, з контексту наведених норм слідує, що акт перевірки (незалежно від виду перевірки) є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання (в т.ч. фінансової санкції). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013р. у справі № 21-237а13.

При цьому в силу норм п. 56.1 і п. 56.18 ст. 56 зазначеного Кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з тексту наявної в матеріалах справи копії акта фактичної перевірки позивача, за наслідками перевірки зафіксовані випадки порушення позивачем норм ст.ст. 11 і 152 Закону № 481/95-ВР і Постанови КМ України № 957.

За результатами дослідження змісту акта від 09.02.2012р. № 0026/01/36629989 судом встановлено, що обставини щодо суті виявлення правопорушень викладені в тексті цього акта перевірки не чітко та з посиланнями на додатки і документи, які відповідачем до суду надані не були.

При цьому позивачем факти допущення ПП «Олвокса» вимог зазначених норм законодавства категорично заперечуються.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Водночас, відповідно до ч. 1, 2 і 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень податкового органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013р. у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013р. у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012р. у справі № К/9991/26224/12.

При цьому не зважаючи на неодноразові усні та письмові вимоги суду щодо витребування від відповідача належним чином завірених копій матеріалів акта фактичної перевірки (додатків до акт, зокрема Додаток №1, де описані супровідні документи, фіскальний чек від 30 січня 2012 року № 4328, накладна від 12.01.2012р. № РН-000231) (тобто, безпосередньо документів на яких ґрунтуються висновки перевіряючих про вчиненні правопорушення), або нормативно і документально обґрунтовані письмові пояснення щодо наявності причин неможливості їх надання, всупереч вимогам ч. 1, 2 і 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не пред'явив суду жодних із вказаних документів та/або пояснень про причини неможливості надання таких документів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача належних правових підстав для винесення оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій, у зв'язку з чим останні є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних рішень Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА у м. Києві про застосування фінансових санкцій від 27.02.2014р. № 260213/32-129/0107, № 260216/32-129/0109 і № 260217/32-129/0108.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Олвокса» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації у місті Києві, правонаступником якого є Головне управління Міндоходів у місті Києві, від 27 лютого 2014 року № 260213/32-129/0107, № 260216/32-129/0109 і № 260217/32-129/0108.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Головуючий суддя О.В. Дегтярьова Судді Н.А. Добрівська

В.П. Катющенко