Ухвала суду № 41669648, 25.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2014 р. м. Київ К/800/50623/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінік 777» про стягнення коштів за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінік 777» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінік 777», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 18 079,50 грн. та пеню у розмірі 119,24 грн.

В обґрунтування позову Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначило, що в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» відповідач у 2013 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінік 777» на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 18079,50 грн. та пеню в розмірі 119,24 грн.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінік 777», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінік 777» було створено робочі місця для працевлаштування інвалідів та ужито усіх необхідних заходів для їх працевлаштування у 2013 році, а тому у позивача були відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені. При цьому, суд першої інстанції на підставі наявних у справі даних встановив, що відповідач про наявність вакансій про працевлаштування інвалідів звітував міському центру зайнятості за формою №3-ПН, тобто виділяв робочі місця для працевлаштування інвалідів, приймав участь у семінарах та міні-ярмарках вакансій для людей з інвалідністю, проте позивач інвалідів для працевлаштування не направляв, а відповідач не відмовляв у такому працевлаштуванні.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, виходив з того, що відповідачем не було вжито усіх необхідних заходів щодо працевлаштування 1 інваліда у 2013 році, оскільки створені відповідачем робочі місця для інвалідів за спеціальностями програміст та художник-конструктор не відповідають виду діяльності підприємства (оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами), а тому центр зайнятості був позбавлений можливості направити до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" інвалідів для їх працевлаштування.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно звіту про зайнятість на працевлаштування інвалідів за 2013 рік середньооблікова чисельність штатних працівників у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Домінік 777» становила 161 особу, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» склав 6 робочих місць. Проте на підприємстві у 2013 році працювало 5 осіб, яким встановлено інвалідність.

У зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи, позивачем до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінік 777» застосовано адміністративно-господарські санкції у розмірі середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві.

Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, колегія суддів вважає, що стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, частиною 3 статті 18 вказаного Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач на протязі 2013 року інформував міський центр зайнятості про наявність вакантних місць, призначених для працевлаштування інвалідів, про що надавав звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій до центру зайнятості, приймав участь у семінарах та міні-ярмарках вакансій для людей з інвалідністю, що підтверджується листом Лівобережного центру зайнятості м. Вінниці від 25 квітня 2014 року № 04-24/1536.

Згідно положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, оскільки відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінік 777» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало