Ухвала суду № 41669582, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/33881/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтон-ВВ»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011

у справі № 2а-7152/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтон-ВВ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллтон-ВВ» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 17.02.2009 № 0000842312/0, від 24.03.2009 № 0000842312/1 та від 12.06.2009 № 0000842312/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Веллтон-ВВ» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII, ст.ст. 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування в Україні» в ід 25.06.1991 № 1251-XII, ст. 61 Конституції України, ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2009 № 0000842312/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 216303 грн., в тому числі: 144202 грн. основного платежу та 72101 грн. штрафних санкцій, слугували висновки документальної невиїзної перевірки за період: з 01.04.2008 по 30.06.2008, викладені в акті від 27.01.2009 № 61/23 12/33350677, про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР).

За висновками перевірки порушення вказаних норм Закону № 168/97-ВР полягало в неправомірному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-червень 2008 року на підставі податкових накладних від 01.04.2008 № 06010408, від 05.05.2008 № 10050508, від 02.06.2008 № 12020609, виписаних ТОВ «Лорен Трейд Груп», яке на час виписки податкових накладних не було платником податку на додану вартість (згідно з актом анулювання від 15.03.2008 № 186/15-74 свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Лорен Трейд Груп» від 22.02.2006 № 37717611 анульовано з 13.03.2008).

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 17.02.2009 № 0000842312/0, з метою доведення до платника податку нового строку сплати податкового зобов'язання відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 24.03.2009 № 0000842312/1 та від 12.06.2009 № 0000842312/2.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий кредит з податку на додану вартість за квітень-червень 2008 року позивачем сформовано на підставі первинних документів, які не мають сили податкового та розрахункового документу.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6. ст. 9 цього ж Закону № 168/97-ВР свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, що складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документу за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Враховуючи наведене, у податковому обліку не може вважатися податковим і розрахунковим документом податкова накладна, складена особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої було анульовано або яка не була зареєстрована платником податку на додану вартість у встановленому законом порядку. Тому, така податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.

Оскільки у позивача при формуванні податкового кредиту були відсутні податкові накладні, що мають силу податкового і розрахункового документу, то за вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підлягають включенню до складу податкового кредиту як такі, що не підтверджені податковими накладними.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтон-ВВ» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун