Ухвала суду № 41669529, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/800/20518/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргуКиївської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року

у справі № 826/10221/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"(далі по тексту - ТОВ "Фоззі-Фуд") звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту -Київська регіональна митниця),яким просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 09 січня 2013року№ 100270000/2013/310002/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року у справі № 826/10221/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у зазначеній справі, позов задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Київська регіональна митниця, відмовляючи ТОВ "Фоззі-Фуд" в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська регіональна митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Фоззі-Фуд» 08 січня 2013 року подало вантажну митну декларацію № 100270000/2013/261810 для декларування ввезеного в митному режимі імпорту товару - риба свіжоморожена морська Скумбрія (HAFMACK Mackerel/W/R ScomberScombrus) ціла, виробник IcelandPelagicehf, країна виробник Ісландія, вага нетто 19000 кг., загальна митна вартість товару 31 141,71 дол. США. Митна вартість за одиницю товару була визначена позивачем на рівні 1,6390 дол. США/кг.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Для обґрунтування митної вартості товару позивачем подано Митниці наступні документи:

- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №125/2012/0000146 від 25.09.2012р.;

- накладна CMR від 22.12.2012р.;

- документ, що підтверджує вартість перевезення №455-1 від 21.12.2012р.;

- документ, що підтверджує вартість перевезення від 21.12.2012р.;

- рахунок-фактура (інвойс) SR004925 від 16.12.2012р.;

- пакувальний лист від 16.12.2012р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №455 від 29.11.2012р.;

- внутрішній договір (контракт) про зберігання товарів №7/8-1 від 01.01.2012р.;

- ветеринарні свідоцтва форм БРД-00 №930903 від 02.01.2013р.;

- висновок санітарно-епідеміологічної експертизи від 05.03.02-03/85053 від 28.08.2012р.;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей 22201041 К-Св ДПІ №959 від 17.10.2012р.;

- сертифікат відповідності UA1.045.X014477-12 від 27.12.2012р.;

- декларація виробника від 16.12.2012р.;

- підтвердження законності вилову №83175 від 02.01.2013р.;

- відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 22.12.2012р.;

- відбиток штампа територіальних органів Державної екологічної інспекції України від 22.12.2012р.;

- сертифікат про походження товару від 16.12.12р.;

- сертифікат якості від 22.12.12р.;

- ветеринарне свідоцтво відправника від 18.12.12р.

Однак, вважаючи, що наданих позивачем документів не достатньо для підтвердження визначеної Товариством митної вартості ввезеного товару, митним органом було запропоновано декларанту надати додаткові документи.

ТОВ «Фоззі-Фуд» були надані до Київської регіональної митниці додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Рішенням 09.01.2013 р. Київської регіональної митниці №100270000/2013/310002/2 митну вартість товару скориговано до 2,3600 дол. США/кг.

Митним органом,в графі 33 рішення про корегування зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через:

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України;

- не виконано перелік вимог митного органу щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МКУ:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Митна вартість визначена митним органом за резервним методом на підставі раніше заявлених митним органом митних вартостях (МД №100250000/2013/005027 від 08.01.2013р.).

ТОВ «Фоззі-Фуд» 11.02.2013 р. отримало лист вх. №395-03/11від Київської регіональної митниці № 960/7 від 06.02.2013р., в якому зазначено причини з яких митна вартість не могла бути визнана. Зокрема вказано, що в результаті аналізу наданих до митної декларації від №100270000/2013/261810 від 08.01.2013 р. документів встановлено, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності, а саме дата зовнішньоекономічного контракту №455 від 29.11.2012р. не співпадає з датою зазначеною в інвойсі: «contract ( №455 dateon 28.11.2012)». Зважаючи на це, декларанту було запропоновано надати додаткові документи.

ТОВ «Фоззі-Фуд» 27.03.2013р. (вх. КРМ від 27.03.2013 р. №9884/7)подало в порядку ч. 8 ст.55 МКУ заяву визнання заявленої митної вартості та перегляд рішення про коригування митної вартості №100270000/2013/310002/2 від 09.01.2013р. з врахуванням додатково поданих документів.

До заяви були додані копії таких документів:

- комерційної пропозиції від 16.12.2012р., що надана IcelandPelagicehf;

- прайс-листа від 16.12.2012р. від IcelandPelagicehf;

- платіжного доручення №045 від 29.01.2013р. на суму 29 070,00 дол. США про перерахування коштів за поставку товару;

- банківської виписки на підтвердження проведення банком оплати за платіжним дорученням №045 від 29.01.2013р.;

- довідки про вартість перевезення від 21.12.2012р., що надана ТОВ «Агротеп» (при першому оформлені в же подавалася);

- виписки з бухгалтерської документації від 12.02.2013р. по контрагенту IcelandPelagicehf;|

- копія митної декларації країни відправлення, що подавалася IcelandPelagicehf,

05.04.2013р. вх. №1096-03/11 ТОВ «Фоззі-Фуд» отримало відповідь Київської регіональної митниці, якою відмовлено в задоволені заяви підприємства. Причиною відмови відповідач зазначив, що:

- надане платіжне доручення в іноземній валюті неможливо ідентифікувати з оцінюваними товарами, оскільки воно містить лише посилання на контракт від 29.11.2012р. №455;

- надана копія виписки із бухгалтерської документації по контрагенту IcelandPelagicehf не може слугувати підставою для перевірки врахування декларантом всіх складових ціни;

- довідки про вартість перевезення недостатньо;

- надана копія митної декларації країни відправлення типу «EU US» не є митною декларацією країни відправлення в розумінні вимог ч. 3 ст.53 МКУ, вказаній в ній дані неможливо ідентифікувати;

- надані не в повному обсязі додаткові документи, які вимагалися митницею.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій досліджене оскаржене позивачем рішення Митниці, йому надано юридичну оцінку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судами встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що до дотримання позивачем вимог статті 53 Кодексу та надання відповідачу для митного оформлення імпортованого товару відповідних документів, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (№26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень).

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваноїмитної дикларації записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених частиною 3 статті 53, частини 6 статті 54, частини 1 статті 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Отже, висновок судів попередні інстанцій про порушення відповідачем вимог статті 53 Митного кодексу України та безпідставне зобов'язання позивача надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, є правомірними.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Також відсутні підстави вважати, що цими судами допущені порушення норм процесуального права.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі № 826/10221/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді