Ухвала суду № 41669507, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/800/29204/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року

у справі № 818/442/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Сумської митниці Міндоходів

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось до суду з позовом до Сумської митниці Міндоходів, яким просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2013р. № 805130000/2013/000151/1; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 3 594, 41 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 36 662, 92 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі № 818/442/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення відповідача від 09.08.2013р. № 805130000/2013/000151/1 про коригування митної вартості товарів прийняте з підстав не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості задекларованих товарів, зокрема оплати товару, що був пред'явлений до розмитнення є обґрунтованим, правомірним та відповідає обставинам справи.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2012р. між ПАТ "Сумихімпром" (Покупець) та компанія "Tolexis International" (Продавець) укладено контракт № 1409 RPT, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити на адресу покупця фосфорити виробництва Алжир на умовах поставки CIF порт Миколаїв/Бердянськ.

З метою митного оформлення 499 660 кг фосфоритів позивачем до Сумської митниці подано митну декларацію (МД) від 02.08.2013р. № 805130000/2013/009494 з визначенням митної вартості товару в розмірі 439 316, 06 грн. за ціною договору щодо товару, який імпортується.

Сумською митницею прийнято рішення від 09.08.2013р. № 805130000/2013/000151/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 155 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00158.

Відповідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодекс) (ч. 2).

Статтею 57 глави 9 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорт, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу) відповідно до норм цього Кодексу) (ч. 3).

Відповідно до ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч.2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст.53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митною органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи ) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів наявне, зокрема, у випадку, якщо документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проте висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.

Як визначено ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Судами встановлено, що за умовами зовнішньоекономічного контракту № 1409 RPT від 14.09.2012р., укладеного позивачем з іноземною фірмою "Tolexis International Limited", розрахунки між сторонами здійснюються шляхом оплати вартості товару у розмірі 100% його вартості протягом 5-ти календарних днів від дати відвантаження. Таким чином, на момент подання митної декларації до митного оформлення оплата за товар повинна бути вже здійснена.

В порушення п.2 ч.2 ст.53 МК України при подачі відповідної митної декларації будь-яких платіжних документів декларантом позивача до митного органу подано не було.

У випадку, коли рахунок сплачений, то обов'язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів є банківські, платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митниця, на підставі ч. 3 ст. 53 МК України на звороті декларації митної вартості зазначила перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, копію митної декларації країни відправлення.

Пунктом 5.2 контракту від 14.09.2012р. № 1409 RPT передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах поставки СІF, згідно правил Інкотермс 2000 - порт Миколаїв/Бердянськ, або інший український порт Чорного моря. Відповідно до Правил Інкотермс 2000 термін СІF передбачає забезпечення морського страхування під час перевезення.

Проте, жодних страхових документів під час митного оформлення не надано.

Підставою затребування договору з третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, стали умови п. 5.9 контракту, де зазначено вантажовідправником товару № 1 по цьому контракту "SOMIPHOS" (Filiale "Ferphos Group").

Оскільки, в самому контракті зазначено про наявність третіх осіб, пов'язаних з поставкою товарів, митна вартість яких визначається.

Декларантом позивача 02.08.2013р. на зворотній стороні декларації митної вартості зроблено запис "надати вищенаведені документи немає можливості".

Стосовно платіжного доручення позивача № 571 від 21.10.2013р. при дослідженні якого встановлено, що в графі № 70 зазначено лише номер та дату контракту (№ 1409 від 14.09.2013р.) та не зазначено номер і дату додаткової угоди, рахунку-фактури, що не дає можливості визначити за який товар та яку поставку здійснювався платіж.

Умовами контракту № 1409 позивачу поставляється 3 види товарів по різній ціні. Сума контракту на момент його укладання становить 141700000 дол. США. Покупець повинен здійснити попередню оплату не пізніше ніж за 5 днів від відвантаження товару банківським переказом 100% вартості партії товару на підставі рахунку продавця.

Встановлено, що позивачем до митного оформлення пред'явлена партія товару: фосфати кальцію - фосфорит природний розмелений, у кількості 499 660 кг. на суму 439 316, 06 грн. (54962, 60 доларів США).

Однак, у платіжному дорученні № 571 сума оплати за товар вказана 1 350 000 дол. США без визначення назви товару та його кількості. Платіжне доручення № 571 не підтверджує числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Отже позивачем, в порушення вимог ст.53 МК України, надані не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

За приписами ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

З огляду на зазначене, відповідач мав підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2013р. № 805130000/000151/1 із використанням другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на правомірність висновків судів про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі №818/442/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: