Ухвала суду № 41669439, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/16128/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 06.11.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі № 2а-0870/2580/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Буденергомонтаж"

до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Буденергомонтаж" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області (правонаступник - Енергодарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області) про визнання нечинним податкового -повідомлення рішення № 0000013501/0 від 26.01.2011.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 04.01.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 04.01.2011 та з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведені фінансово-господарських операцій з ТОВ „Примет-2000" за період з 01.11.2007 по 31.12.2007, ПП „Агровласта-С" за період з 01.05.2008 по 30.11.2008 та складено акт № 2/23-2/31219036 від 12.01.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000013501/0 від 26.01.2011, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток 1757734 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 439603, 50 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1757734 грн.

Висновки про заниження податку на прибуток, безпідставним віднесенням позивачем до валових витрат по придбанню робіт.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судоми попередніх інстанцій встановлено, що виконання договорів позивачем належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі приймання послуг та податковими накладними.

Крім того, відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних та фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Як встановлено судами до складу валових витрат позивачем віднесені витрати, які підтверджуються відповідними актами виконаних підрядних робіт контрагентами ТОВ „Восток-Променерго", ТОВ „Бізнес Строй" та ТОВ „Примет-2000".

Надані позивачем та дослідженні судом акти виконаних підрядних робіт, рахунки-фактури, накладні, податкові накладні та докази оплати виконаних робіт та придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджують реальність здійснених господарських операцій та правомірність віднесення здійснених витрат до складу валових витрат.

Посилання податкового органу, на те, що у наданих позивачем актах здачі-приймання наданих йому послуг не зазначено обсягів та конкретних видів робіт, та що у зазначених актах не розкрито зміст проведених господарських операцій, не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій, а будь-яких інших доказів відповідачем надано не було.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України також вважає обґрунтованим спростування судами посилань відповідача на факт непідтвердження платником податків використання у власній господарській діяльності отриманих по спірним господарським операціям послуг, оскільки наведеними законодавчими приписами однією з правових підстав для включення витрат до складу валових визначено саме подальше використання у власній господарській діяльності придбаних у постачальників послуг, а не безпосередньо факт їх використання.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При цьому висновки про наявність такої протиправної мети не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 у справі № 2а-0870/2580/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 у справі № 2а-0870/2580/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Н.Г. Пилипчук О.І. Степашко