Ухвала суду № 41669428, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/22776/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 06.11.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013

у справі № 2а-1670/7415/12

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича

фірма „Техвагонмаш"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у

Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма „Техвагонмаш" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (правонаступник - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області) про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000251555/159 від 26.09.2012, 0000241555/160 від 26.09.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року та складено акт № 3566/15-507/32686844 від 13.09.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000241555/160 від 26.09.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 10581 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 5290,5 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000251555/159 від 26.09.2012, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 787606 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року на 10581 грн.; п. 73.5 ст. 73, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 наказу Державної податкової служби України № 522 від 19.06.2012 "Про затвердження Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість", у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року на суму 787606 грн.

Акт перевірки від 13 вересня 2012 року свідчить, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року на суму 10581 грн. ґрунтуються на даних перевірки показників Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів (травень 2012 року), що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за червень 2012 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 у справі № 2а-1670/60213/12, підтверджено правомірність обґрунтованості визначення позивачем податкового кредиту у розмірі 10581 грн., який останнім враховано при декларуванні бюджетного відшкодування, правомірність формування якого є предметом даної справи.

Відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також судами встановлено, що здійснені податковим органом в ході проведення перевірки господарської діяльності позивача, мали наслідком надходження відповідей від деяких контрагентів позивача, аналіз яких дає підстави стверджувати про підтвердження правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок заявлення до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість позивачем, за господарсько-правовими операціями з такими контрагентами, однак у частині випадків відповіді на запити податкового органа не надійшли, в частині випадків контрагенти позивача мотивовано відмовили Державній податковій інспекції у наданні запитуваної інформації, в іншій та переважній частині випадків відповідачем запити до контрагентів в ході проведення перевірки не надсилались, або надсилались вже після проведення перевірки.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У даному випадку податковим органом не доведено невиконання господарських операцій на користь позивача, а отже не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б у взаємозв'язку з приписами Податкового кодексу України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.

Також, судова колегія зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують реальність господарських операцій.

За висновками перевіряючих такі документи не були визнані недійсними.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 у справі № 2а-1670/7415/12 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 у справі № 2а-1670/7415/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Н.Г. Пилипчук О.І. Степашко