Ухвала суду № 41669260, 27.11.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/3651/2014 Головуючий у 1 інстанції: Диба О.В.

справа №756/14781/13-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарях Задорожному А.Г., Прохоровій В.С.

за участю представника позивача Гамей В.В.

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_3, на заочне рішення Оболонського районного суду м.Києва від 13 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,-

УСТАНОВИЛА:

В січні 2012 року ПАТ «Платинум Банк» звернулося до суду з позовом, вимоги за яким змінило в ході розгляду справи, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Платинум Банк» заборгованості за Договором про надання кредитної лінії №47.840.06.18.М від 23 червня 2006 року у сумі 1 602 618, 70 грн.; звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,8 кв.м, житловою площею 25,8 кв.м., яка належить на праві власності гр. ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу за Договором про надання кредитної лінії №47.840.06.18.М від 23 червня 2006 року в сумі 1 602 618,70 грн., шляхом реалізації з прилюдних торгів, зазначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1, за початковою ціною, яка буде встановлюватись на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 червня 2006 року між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_4 укладено Договір про надання кредитної лінії №47.840.06.18.М, 27 липня 2007 року укладено Додаткову угоду, якою п.1.1 первісного договору викладено в новій редакції. Згідно з умовами п.1.1 Договору позичальнику надані грошові кошти у вигляді не поновлювальної відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 46000 доларів США, строком з 23 червня 2006 року по 22 червня 2011 року. З 27 липня 2007 року по 22 червня 2011 року ліміт кредитування збільшується на 28000 доларів США до 74000 доларів США у вигляді не поновлювальної кредитної лінії з виплатою 16% відсотків річних.

28 березня 2011 року між ПАТ «Хоум Кредит Банк» (правонаступник кредитодавця) та ПАТ «Платинум Банк» укладено Договір відступлення права вимоги №20110328, згідно з яким останнє набуло право вимоги до позичальника.

Позичальник належним чином своїх зобов»язань не виконав, внаслідок чого станом на 12 січня 2012 року утворилась заборгованість на загальну суму 1 602 618 грн. 70 коп.

Відповідач ОСОБА_2 згідно із укладеним 23 червня 2006 року з ЗАТ «Агробанк» Договором поруки №47.840.06.18.М.1 та з урахуванням Додаткової угоди від 27 липня 2007 року, є поручителем за зобов»язаннями ОСОБА_4, що виникли у останнього за Договором про надання кредитної лінії №47.840.06.18.М, 27 липня 2007 року.

Окрім того, 23 червня 2006 року між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір №47.840.06.18.М з урахуванням Додаткової угоди №1 від 27 липня 2007 року, за умовами якого, в забезпечення виконання зобов»язань позичальника в іпотеку кредитодавцю передано квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 13 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено, вирішено:

стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Платинум Банк» за Договором про надання кредитної лінії №47.840.06.18.М від 23 червня 2006 року заборгованість за кредитом - 476718,37 грн., заборгованість за відсотками - 245463,19 грн., пеню - 880437,14 грн., а всього стягнути 1 602 618, 70 грн.;

звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,8 кв.м, житловою площею 25,8 кв.м, яка належить на праві власності гр. ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу за Договором про надання кредитної лінії №47.840.06.18.М від 23 червня 2006 року в розмірі заборгованості за кредитом - 476718,37 грн., заборгованості за відсотками - 245463,19 грн., пені - 880437,14 грн., а всього 1 602 618, 70 грн., шляхом її продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною, яка буде встановлюватись на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_3, подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення в частині звернення стягнення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що її зобов»язання як поручителя припинені на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки строк виконання основного зобов»язання настав 23 червня 2011 року, умова договору поруки про дію поруки до повного виконання зобов»язань не є строком, а кредитором протягом шести місяців не пред»явлено до поручителя вимоги. Разом з тим, вказує, що вимога про усунення порушення була отримана ОСОБА_2 03 січня 2012 року. Також посилається на те, що зобов»язання було змінено без згоди поручителя, підвищено відсоткову ставку до 165% річних, їй, як майновому поручителю, вимоги про усунення порушення зобов»язання та про спосіб його виконання (номери рахунків банку) не пред»являлось. Посилається на те, що 28 січня 2011 року нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки і відкрито виконавче провадження по його виконанню, проте ця обставина судом не досліджувалась. Посилається на те, що ані позичальнику, ані іпотекодавцю не пред»являлась досудова вимога про усунення порушення у виконанні зобов»язання, що виключає можливість проводити звернення стягнення на квартиру. Вказує також на відсутність доказів того, що ПАТ «Платинум Банк» є правонаступником ЗАТ «Агробанк».

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність рішення суд першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності нез»явившихся осіб на підставі ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, з»явившихся осіб, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення першої інстанції відповідає.

Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, 23 червня 2006 року між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_4 укладено Договір про надання кредитної лінії №47.840.06.18.М, 27 липня 2007 року укладено Додаткову угоду, якою п.1.1 первісного договору викладено в новій редакції. Згідно з умовами п.1.1 Договору позичальнику надані грошові кошти у вигляді не поновлювальної відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 46000 доларів США, строком з 23 червня 2006 року по 22 червня 2011 року. З 27 липня 2007 року по 22 червня 2011 року ліміт кредитування збільшується на 28000 доларів США до 74000 доларів США у вигляді не поновлювальної кредитної лінії з виплатою 16% відсотків річних.

28 березня 2011 року ПАТ «Хоум Кредит Банк» (правонаступник кредитодавця) та ПАТ «Платинум Банк» укладено Договір відступлення права вимоги №20110328, згідно з яким останнє набуло право вимоги до позичальника та поручителів. 28 березня 2011 року між цими сторонами укладено Договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами №20110328/1-Г, в тому числі і за тим, що укладений з ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 згідно із укладеним 23 червня 2006 року з ЗАТ «Агробанк» Договором поруки №47.840.06.18.М.1 та з урахуванням Додаткової угоди від 27 липня 2007 року, є поручителем за зобов»язаннями ОСОБА_4, що виникли у останнього за Договором про надання кредитної лінії №47.840.06.18.М, взявши на себе солідарну відповідальність.

23 червня 2006 року між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір №47.840.06.18.М з урахуванням Додаткової угоди №1 від 27 липня 2007 року, за умовами якого, в забезпечення виконання зобов»язань позичальника в іпотеку кредитодавцю передано квартиру АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами зобов»язання за укладеними договорами не виконуються, відтак, наявні правові підставі для стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, а також звернення стягнення на предмет іпотеки.

З такими висновками суд першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

У зв»язку із невиконанням ОСОБА_4, умов кредитного договору, утворилась заборгованість за кредитом - 476718,37 грн., заборгованість за відсотками - 245463,19 грн., пеня - 880437,14 грн., а всього 1 602 618, 70 грн.; розмір, складові заборгованості не оспорюються і не спростовуються та в цій частині рішення суду не оскаржується.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов»язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Доводи апеляційної скарги щодо припинення зобов»язань ОСОБА_2 як поручителя на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України відхиляються колегією суддів, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що банком вимог до ОСОБА_2 як до поручителя щодо настання відповідальності за укладеним нею договором поруки не пред»явлено, такі вимоги не були предметом судового розгляду, а банк, використовуючи надане йому право, пред»явив вимогу про стягнення кредитної заборгованості з боржника ОСОБА_4

Підстави для застосування правил ч.4 ст. 559 ЦК України до правовідносин, які виникли між банком та ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору іпотеки, відсутні, з огляду на наступне.

За змістом ст.583 ЦК України та ст.11 Закону України «Про заставу», заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому термін «майновий поручитель» не може ототожнюватися з порукою і не вказує на змішаність договору, оскільки предмет обох видів забезпечення є різним, що впливає обсяги відповідальності осіб, які виступили гарантом виконання зобов»язань. Окрім того, державне регулювання застави закріплено у спеціальному Законі.

Стаття 559 ЦК України є нормою, яка не регулює правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору застави (іпотеки), оскільки вона стосується правовідносин, що виникають внаслідок договору поруки.

Відповідно до ст.593 ЦК України встановлені такі підстави для припинення застави: припинення зобов»язання, забезпеченого заставою; втрата предмета застави, якщо заставодавець не змінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, відтак норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про припинення відносин майнового поручительства на підставі ст.559 ЦК України є помилковими та відхиляються колегією суддів.

Доводи апеляційної скарги в частині не виконання вимог про направлення письмової вимоги про усунення порушення є безпідставними та відхиляються колегією суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи убачається, що 27 грудня 2011 року на ім»я ОСОБА_2 направлена вимога про усунення порушень, яка останньою отримана 03 січня 2012 року, про що зазначається самою ОСОБА_2 в тексті апеляційної скарги при обґрунтуванні інших доводів (а.с. 27, 27-зворот том 1). Окрім того, аналогічні вимоги направлені на ім»я ОСОБА_6 (а.с. 28 том 1) та ОСОБА_4 (а.с. 116,117 том 1).

Доводи апеляційної скарги в частині збільшення обсягу зобов»язань є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи убачається, що при здійсненні розрахунку заборгованості використовувалась відсоткова ставка, визначена умовами кредитного договору, а саме 16 процентів річних. Зазначення у вимозі цифри «165» замість «16» є опискою, яка не потягнула за собою фактичне збільшення обсягу зобов»язань.

Доводи апеляційної скарги в частині вчинення 28 січня 2011 року нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки та відкриття виконавчого провадження по його виконанню, відхиляються колегією суддів, оскільки рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 23 грудня 2011 року визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, вчинений 28 січня 2011 року та зареєстрований в реєстрі за №326 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів того, що ПАТ «ПлатинумБанк» є правонаступником ЗАТ «Агробанк» є помилковими, оскільки відповідно до даних Договору про відступлення права вимоги №20110328-Г від 28 березня 2011 року ПАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК» відступив всі свої права ПАТ «Платинум Банк». При цьому, згідно даних Статуту ПАТ «Банк Восток» цей банк є правонаступником усіх прав та зобов»язань, коштів та майно ПАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», що згідно протоколу Загальних зборів акціонерів від 01 лютого 2011 року змінило назву, є правонаступником ВАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», що згідно протоколу Установчих зборів акціонерів №1 від 16 грудня 2008 року реорганізовано шляхом перетворення, є правонаступником усіх прав та зобов»язань, коштів та майна ЗАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», є правонаступником усіх прав та зобов»язань, коштів та майна ЗАТ «Агробанк».

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Посилання представника відповідача на застосування Закону України №1304-УІІ від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті» відхиляються колегією суддів, оскільки апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з огляду на те законодавство, яке існувало на час його ухвалення. Проте, зазначене не є перешкодою для звернення заінтересованих осіб у встановлений законом спосіб до суду першої інстанції для вирішення питання в порядку ст. 373 ЦПК України.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_3, відхилити.

Заочне рішення Оболонського районного суду м.Києва від 13 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов