Рішення № 41669068, 27.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/106/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2014 Справа № 908/4319/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Судосервіс та зварювальні технології» (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 13, кв. 36)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кисеньмонтаж» (69008, м.Запоріжжя, вул. Феодосійська, 3-а)

про стягнення 96729,70 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Судосервіс та зварювальні технології» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кисеньмонтаж» 96729,70 грн. заборгованості за договором підряду, в т.ч.: 80581,26 грн. основного боргу, 12460,18 грн. пені, 3344,13 грн. інфляції, 1495,95 грн. витрат по сплаті судового збору та 800,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 625, 867, 840, 843, 854, 1212 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобов'язання по оплаті виконаних робіт відповідачем в повному обсязі не виконані, станом на 07.08.2013 р. заборгованість за виконані за договором роботи складає 80581,26 грн. Також позивач вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбаченої договором пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.10.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3996/13, присвоєно справі номер провадження № 30/106/13, розгляд якої призначено на 27.11.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кисеньмонтаж» - відповідач у справі - у відзиві на позов проти наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі не заперечує, за винятком суми пені та витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката, та вказує, що виникнення заборгованості пов'язане з відсутністю грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства. При цьому зауважує, що зазначена заборгованість виникла у зв'язку з несвоєчасним виконанням своїх зобов'язань генеральним підрядником ІП «АЛЕСУ», який в результаті проведення антитерористичних операцій припинив оплату виконаних робіт. Вказує, що має намір сплатити заборгованість за договором, проте не має можливості сплатити її одночасно. Крім того звертає увагу на невірне визначення позивачем періоду нарахування пені та інфляції, вважає обґрунтованою суму пені в розмірі 12334,34 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 3334,53 грн. Щодо заявленої до стягнення суми 800,00 грн. витрат на послуги адвоката, вказує, що послуги надавалися ПП «Валенса», яке не є адвокатським бюро, тому суму 800,00 грн. не можна вважати оплатою адвокату. Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить позов задовольнити частково в сумі 96250,00 грн., розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців зі сплатою рівними частинами щомісячно.

Представник позивача у судове засідання призначене на 27.11.2014р. не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наданих документів.

Відповідач представника у судове засідання не направив. Надав клопотання в якому просить розгляд справи відкласти, у зв'язку з хворобою повноважного представника.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, в разі знаходження на лікарняному одного із представників, відповідач не був позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, надавши йому відповідні повноваження.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 27.11.2013 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Судосервіс та зварювальні технології" (виконавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кисеньмонтаж" (замовником, відповідачем у справі) було укладено договір підряду № 92 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати кваліфікованих зварювальників та слюсарів для виконання зварювальних робіт з додаткових, допоміжних та видаткових матеріалів замовника - під наглядом, в супроводженні та під технічним керівництвом та виробничним контролем замовника (п. 1.1 Договору).

Відповідно п. 2.1. Договору, вартість робіт за діючим контрактом розраховується на підставі середньої погодинної ставки в розмірі: 118,75 грн. за одну годину роботи зварювальника чи інженера (в тому числі 20% ПДВ 19,79 грн.) 100,00грн. за одну годину роботи кожного слюсаря (в тому числі 20% ПДВ 16,67 грн.)

Відповідно до п. 2.3. Договору, підставою для оплати виконаних робіт є підписаний сторонами акт виконаних робіт.

Оплата робіт виконується замовником по безготівковому розрахунку в національній валюті перерахуванням на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, який в свою чергу формується на підставі відомості відпрацьованого часу, яка показує сумарну кількість годин відпрацьованих виконавцем (п.2.4 Договору).

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що перед початком виконання робіт, відповідно першого протоколу погодження об'єму та вартості робіт, замовник перераховує виконавцю суму в розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) в тому числі 20% ПДВ - 3333,33 грн. (три тисячі триста тридцять три грн. 33 коп.). По закриттю суми авансу актом виконаних робіт замовник авансує подальші роботи на суму не перевищуючу суму вказану в останньому акті виконаних робіт (будь-які зміни в сумі авансування за домовленістю сторін).

Згідно із п. 4.6. Договору, замовник зобов'язується забезпечити своєчасний прийом та оплату виконаних об'ємів робіт.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки діючої в період, за який сплачується пеня, від суми не вчасно сплачених робіт.

Договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 30.06.2014р., а в частині розрахунків до повного виконання (п.7.1. Договору).

Як вказує позивач, ним, на виконання умов Договору відповідно актів виконаних робіт №1 від 09.12.2013р., №2 від 30.12.2013р., №3 від 12.02.2014р., №4 від 06.03.2014р., №5 від 17.03.2014р., №6 від 02.04.2014р. було виконано всі обумовлені договором роботи на суму 478093,77 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень.

Також позивач зазначає, що відповідач за виконані роботи за договором станом на 17.01.2014 р. розрахувався частково на загальну суму 397512,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням №646 від 20.01.2014р., платіжним дорученням №671 від 28.01.2014р., платіжним дорученням №691від 21.02.2014р., платіжним дорученням №696 від 21.02.2014р., платіжним дорученням №700 від 26.02.2014р., платіжним дорученням №771 від 01.04.2014р., платіжним дорученням №795 від 17.04.2014р., платіжним дорученням №825 від 21.05.2014р., платіжним дорученням №867 від 24.06.2014р. Сума заборгованості на час подання позову становить 80581,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки розрахунків станом на 01.10.2014 р.

17.01.2014р. позивач на адресу відповідача направив претензію №1 про погашення заборгованості, якою повідомив про наявність заборгованості за договором підряду №92 від 18.11.2013 р. яка станом на 17.01.2014р. становить 174393,76 грн. 07.08.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію №9, якою повідомив про наявність заборгованості за договором підряду №92 від 18.11.2013 р. в розмірі 80581,26грн. Зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кисеньмонтаж" 96729,70 грн. заборгованості за договором підряду, в т.ч.: 80581,26 грн. основного боргу, 12460,18 грн. пені та 3344,13 грн. інфляції, є предметом судового розгляду у даній справі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір підряду. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну та порядок оплати, строк дії договору, порядок здачі та приймання робіт, строки виконання робіт, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 837 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору підряду, які породили взаємні обов'язки: обов'язок позивача виконати всі роботи по договору у встановлені строки, а обов'язок відповідача - прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що з моменту укладення договору позивачем взяті на себе зобов'язання виконані, як вбачається з долучених до справи копій актів виконаних робіт позивачем було виконано всі обумовлені договором роботи на суму 478093,75 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень (арк. справи 15 - 20).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 2.4 Договору, що оплата робіт виконується замовником по безготівковому розрахунку в національній валюті перерахуванням на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 80581,24 грн.

Слід зазначити, що факт виконання позивачем робіт за Договором, об'єми робіт та її вартість, а також наявність боргу за виконані роботи відповідачем не оспорюється.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу заявлена обґрунтовано, проте внаслідок допущеної позивачем арифметичної помилки підлягає задоволенню частково в сумі 80581,24 грн. (різниця 0,2 грн.).

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті прийнятих за Договором робіт, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 12460,18 грн. пені та 3344,13 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки діючої в період, за який сплачується пеня, від суми не вчасно сплачених робіт.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього суми пені та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив неточності у вирахуванні пені по вказаним позивачем сумам та періодам нарахування. Сума пені за заявлений позивачем період з урахуванням строків настання у відповідача зобов'язань по оплаті підписаних ним актах (п'ять календарних днів), становить 15669,68 грн., проте, суд в силу приписів Господарського процесуального кодексу України не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому вимога про стягнення пені задовольняється в межах заявлених вимог в сумі 12460,18 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума втрат від інфляції виходячи із суми заборгованості в розмірі 80581,24 грн. складає 3334,53 грн..

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 80581,24 грн. основного боргу, 12460,18 грн. пені та 3334,53 грн. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, позивач звертається з вимогою про стягнення 800,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також у тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У відповідності до роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/609 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

На підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано до матеріалів справи копію платіжного доручення № 102 від 08.10.2014 р., згідно якого позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Валеста» 800,00 грн. за надання правової допомоги адвокатом Марковичем В.Ю. згідно угоди № 38 від 03.10.2014 р.

Доводи відповідача щодо надання позивачу юридичної допомоги приватним підприємством, а не адвокатом, судом відхиляються як необґрунтовані. До матеріалів справи позивачем надано копію посвідчення адвоката Марковича Віктора Юхимовича, тому витрати позивача на послуги адвоката суд вважає доведеними.

Враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволенні частково, то і витрати на послуги адвоката, у відповідності до ст. 49 ГПК України, підлягають частковому задоволенню у розмірі 796,80 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

26.11.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заявив клопотання про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, починаючи з місяця набрання рішенням законної сили, зі сплатою рівними частинами по 8020,84 грн. щомісячно, в останньому 8020,87 грн.

Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан, вказує, що відповідно до Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2014 р. збиток підприємства складає 803 тис. грн.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кисеньмонтаж», проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на відсутність коштів та збитковість підприємства.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надання розстрочки виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов'язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання розстрочки виконання рішення.

Будь-яких доказів в обґрунтування необхідності надання розстрочки виконання рішення, ускладнення його виконання або наявності обставин, які роблять неможливим його виконання відповідачем не надано.

Нестабільний фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед позивачем та не робить неможливим виконання рішення суду. Тому посилання заявника на важкий фінансовий стан (доказом чого відповідач надав Звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2014 року), суд не може сприймати у якості достатньої підстави для розстрочки виконання судового рішення, оскільки, як зазначено вище, нестабільний фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань за судовим рішенням. В той же час, суд повинен приймати до уваги необхідність врахування майнових інтересів обох сторін, а не лише відповідача у справі.

Також слід зазначити, що, з огляду на наявність світової фінансової кризи, всі підприємства знаходяться у рівних умовах. Відповідач, як суб'єкт господарювання, здійснює свою діяльність самостійно, ініціативно, на власний ризик, тож негативний результат його господарської діяльності сам по собі не може бути підставою для звільнення його від виконання взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги фінансовий стан обох сторін, строк існування заборгованості перед відповідачем, суд відмовляє у задоволені клопотання про наданні розстрочки виконання судового рішення

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що відповідач в подальшому не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Судосервіс та зварювальні технології» (м. Одеса) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кисеньмонтаж» (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кисеньмонтаж» (69008, м.Запоріжжя, вул. Феодосійська, 3-а; код ЄДРПОУ 01415163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Судосервіс та зварювальні технології» (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 13, кв. 36; код ЄДРПОУ 35116681) 80581 (вісімдесят тисяч п'ятсот вісімдесят одна) грн. 24 коп. основного боргу, 12460 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят) грн. 18 коп. пені, 3334 (три тисячі триста тридцять чотири) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 796 (сімсот дев'яносто шість) грн. 80 коп. витрат на послуги адвоката та 1927 (одна тисяча дев'ятсот двадцять сім) грн. 52 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 02.12.2014 р.