Рішення № 41668549, 27.11.2014, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/11157/14

Провадження №2/751/1966/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд м. Чернігова

в складі: головуючого-судді Гордійка Ю.Г.

при секретарі Ващиліна Т.В.

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Агат» про стягнення середнього заробітку, компенсації та моральної шкоди -

В С Т А Н О В И В :

16.10.2014 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Агат» про стягнення середнього заробітку, компенсації та моральної шкоди(а.с.1-3), мотивуючи вимоги наступним.

З 23.02.2012 р. по 20.03.2012 р. він працював керівником ПАТ «Агат», проте при звільненні з вини відповідача з ним не був проведений повний розрахунок. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.04.2014 р. з відповідача на його користь було стягнуто заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 1954,79 грн. Фактичний розрахунок з ним був проведений 16.07.2014 р., а тому згідно ст. 117 КЗпП України відповідач має виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за 577 робочих днів у розмірі 32525,49 грн. Відповідно до норм трудового законодавства має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що становить 30,66 грн. У зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати йому спричинено моральної шкоди, яка виявилась у душевних стражданнях, приниженні його честі і гідності. Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 32525,49 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 30,66 грн. і моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

В ході розгляду справи було залучено до участі в ній в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ВДВС Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила, що позивач був прийнятий на роботу 23.02.2012 р., а звільнений 20.03.2012 р. - він відпрацював в цей період тільки в лютому 2012 р. лише 4 дні; середній заробіток у розмірі 32525,49 грн. пов'язаний з невиплатою заборгованості по заробітній платі в розмірі 255,48 грн. за лютий 2012 р.; 1954,79 грн. - це сума заборгованості по заробітній платі за різні періоди роботи позивача у відповідача.

Позивач, представники відповідача і третьої особи у судове засідання не з'явились. Про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому законом порядку. Представник третьої особи надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, рішення поклав на розсуд суду. Суд вважає за можливе справу розглянути у їх відсутності на підставі наявних у справі даних та доказів і відповідно до ст. 224 ЦПК України постановити заочне рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступник підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу № 38 від 22.02.2012 р. ОСОБА_2 призначено з 23.02.2012 р. виконуючим обов'язки голови правління ВАТ «Агат», наказом № 40 від 19.03.2012 р. ОСОБА_2 звільнено з 20.03.2012 р. з цієї посади за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України)(а.с.4-5).

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.04.2014 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Агат» (який є правонаступником ВАТ «Агат») було стягнуто з ПАТ «Агат» на користь ОСОБА_2, зокрема, заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, в сумі 1954,79 грн. за різні періоди роботи позивача у відповідача. Зокрема, за період роботи з 23.02.2012 р. по 20.03.2012 р. заборгованість по заробітній платі склала тільки 255,48 грн. за лютий 2012 р.(а.с.24-25). При цьому представник позивача ОСОБА_1 вказала суду, що позивач відпрацював в лютому 2012 р. лише 4 дні.

Згідно довідки ВДВС Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області від 16.10.2014 р. № 6482/03-431 та копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2014 р. виконавче провадження було відкрито за заявою ОСОБА_2 12.06.2014 р.; строк для добровільного виконання боржником встановлено до 18.06.2014 р.; зазначене рішення суду було виконано шляхом перерахування грошових коштів, списаних з арештованого рахунку ПАТ «Агат», на особовий рахунок позивача у банківській установі; 14.08.2014 р. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»(а.с.13,23).

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень, даних у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини.

Таким чином, передбачений ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а наявність рішення суду, яким підтверджується факт порушення строків проведення розрахунку з працівником, не звільняє його від виконання цього обов'язку.

Само по собі ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, при його невиконанні, не звільняє роботодавця від відповідальності згідно зі ст. 117 КЗпП України. Таке роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.02.2012 р. № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Суд приймає до уваги доводи позивача щодо виплати йому у повному обсязі заборгованості по заробітній платі лише 16.07.2014 р. і приходить до висновку, що відповідач порушив право позивача щодо строків розрахунку при звільненні, що передбачено ст. 116 КЗпП України, тому відповідно до ст. 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме: за період з 21.03.2012 р. (день наступний за днем звільнення позивача) по 18.06.2014 р. включно (день закінчення строку, призначеного державним виконавцем для добровільного виконання відповідачем згаданого судового рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі), оскільки списання коштів здійснювалося державним виконавцем з вже арештованого рахунку відповідача.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує, що заборгованість по заробітній платі склала тільки 255,48 грн. за відпрацьовані в лютому 2012 р. лише 4 дні; вказаний позивачем період часу затримки розрахунку при звільненні та заявлений ним розмір зазначеної компенсації; розмір заборгованої заробітної плати позивачу та його середній заробіток у співвідношенні із заявленим розміром компенсації і їх співмірність; інші обставини даної справи, зумовлені значимістю для позивача наявної заборгованості по заробітній платі, оскільки останній звернувся до суду з відповідним позовом лише через кілька років після її виникнення, і приходить до висновку, що його розмір має складати 3100 грн. (обов'язкові платежі з даної суми не утримано).

Крім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтями 1-2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи); компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Враховуючи те, що судом задовольняються позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по червень 2014 р. включно, тому компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати складає 30,66 грн. згідно розрахунку позивача.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що порушення відповідачем законних прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати спричинило моральну шкоду, яка виразилась в необхідності докладати додаткових зусиль в організації свого життя, з даного приводу позивач зазнав душевних переживань, він змушений був звертатись до суду за захистом свого права.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує тривалість невиплати заробітної плати, і виходячи із норм ст. 237-1 КЗпП України, засад розумності та виваженості, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: у розмірі 400 грн.

Враховуючи викладене, підлягають стягненню з ПАТ «Агат» на користь ОСОБА_2 середній заробіток в розмірі 3100 грн., компенсація в розмірі 30,66 грн. та моральна шкода в розмірі 400 грн.

Крім того, з ПАТ «Агат» необхідно стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 487,20 грн. відповідно до розміру задоволених вимог (243,60 - за вимоги майнового характеру і 243,60 - за вимогу немайнового характеру), від сплати якого позивач звільнений.

Керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-61, 79-88, 213, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 116-117, 237-1 КЗпП України -

Вирішив :

Позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Агат» про стягнення середнього заробітку, компенсації та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Агат» на користь ОСОБА_2 середній заробіток в розмірі 3100 грн., компенсацію в розмірі 30 грн. 66 коп. та моральну шкоду в розмірі 400 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Агат» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.Г. Гордійко