Рішення № 41668523, 26.11.2014, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/7732/13-ц

Провадження №2/751/1569/14

Рішення

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Гордійка Ю. Г.

при секретарі Ващиліна Т. В.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

представника третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про встановлення факту непроживання, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, встановлення факту самовільного незаконного вселення, визнання особи такою, що не набула права користування жилим приміщенням, виселення -

В С Т А Н О В И В :

12.07.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист своїх житлових прав(т.1 а.с.3-10), який неодноразово уточнював(т.1 а.с.71-78, т.2 а.с.39-42).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.01.2013 р. було позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволено частково, зокрема: - визнано протиправними дії ОСОБА_7, ОСОБА_8 по створенню перешкод ОСОБА_1 у користуванні АДРЕСА_1; - вселено ОСОБА_1 у вказану квартиру; - виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8 разом з неповнолітніми дітьми з вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення; в задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про визнання права користування житловим приміщенням відмовлено; в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1, КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради про визнання наймачем квартири відмовлено(т.1 а.с.248-259).

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18.03.2013 р.(т.1 а.с.324-330) було апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.01.2013 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.02.2013 р.(т.2 а.с.3-5) було касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково; рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.01.2013 р. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18.03.2013 р. в частині виселення ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині судові рішення залишені без змін.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.12.2013 р. було в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про виселення без надання іншого житлового приміщення, визнання втративши право користування жилим приміщенням відмовлено повністю(т.2 а.с.232-238).

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 17.03.2014 р.(т.2 а.с.315-325) було, зокрема, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.12.2013 р. скасовано; позов задоволено: - визнано ОСОБА_7 таким, що втратив право користування в квартирі АДРЕСА_2 з 01.01.2003 р.; - виселено ОСОБА_7 та неповнолітніх ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.07.2014 р.(т.2 а.с.35-37) було касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково; рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.12.2013 р. та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 17.03.2014 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

15.10.2014 р. ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву до ОСОБА_7 про встановлення факту непроживання, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, встановлення факту самовільного незаконного вселення, визнання особи такою, що не набула права користування жилим приміщенням, виселення (т.3 а.с.100-103), мотивуючи свої вимоги наступним.

Він відповідно до ст. 47 Конституції України та ст. 64 ЖК України має законне право на користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_3. Квартира була отримана його батьком ОСОБА_11 у 1989 р. після повернення з війни в Афганістані на склад сім»ї 3-и особи - батько, дружина - його мати ОСОБА_12 і він. З 09.02.1989 р. батьки були зареєстровані у квартирі, а батько став квартиронаймачем. ІНФОРМАЦІЯ_4 р. народився він і з дня народження проживав з батьками у квартирі, ніколи не змінюючи місця проживання до серпня 2011 р. - як ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перестали впускати його до квартири. 03.04.1997 р. рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова шлюб між батьками розірвано. 14.11.1997 р. ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_7 25.06.1997 р. батько знятий з реєстрації у квартирі. 13.07.1998 р. за рішенням Новозаводського РВК № 111 від 13.07.1998 р. ОСОБА_12 стала наймачем квартири. 23.07.1998 р. ОСОБА_7 був прописаний у квартирі, але за ним як за власником зберігалось і зберігається право користування житловою площею у належній йому на праві приватної власності 1/2 частині приватизованої трикімнатної квартири АДРЕСА_4, загальна площа якої становить 88 кв.м. 03.07.2003 р. за позовом ОСОБА_7, який на той час вже не проживав у спірній квартирі, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова шлюб ОСОБА_12 і ОСОБА_13 було розірвано. Покинувши колишню дружину та її квартиру ще у 2003 р. до розірвання шлюбу, жодних претензій щодо проживання у цій квартирі не заявляв. З 2003 р. ОСОБА_13 жодного разу не з'явився у спірній квартирі, не сплачував за житлово-комунальні послуги і ніяких намірів проживати в цій квартирі не проявляв. Таким чином, добровільно залишивши спірну квартиру з початку 2003 р., забравши всі свої речі, не проводячи оплату за користування квартирою та комунальні послуги, не живучи та навіть не з'являючись у квартирі, ОСОБА_13 відповідно до ст. 71 ЖК України втратив право на користування спірною квартирою. З 2003 р. у квартирі залишились проживати він та мама. У червні 2004 р. він закінчив навчання у середній школі у м. Чернігові. У червні 2007 р. він закінчив Чернігівський професійний ліцей. У серпні 2007 р. він був зарахований до Чернігівського, який закінчив 06.04.2012 р. Місця проживання не змінював і з м. Чернігова нікуди не виїзджав. ІНФОРМАЦІЯ_5 р. йому виповнилось 16-ть років, він отримав паспорт і за паспортом був зареєстрований у квартирі 29.11.2005 р. ОСОБА_13 08.08.2005 р. зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, яка має у власності будинок у АДРЕСА_9, де була зареєстрована і знялась з реєстрації лише 28.01.2012 р. У ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 р. народилась донька ОСОБА_11. Перебуваючи з серпня 2006 р. у шлюбі з ОСОБА_14, при цьому кожен з подружжя маючи у власності житло, та діючи всупереч моральним засадам суспільства, ОСОБА_13 незаконно, оскільки фактично втратив право на користування спірною квартирою в результаті добровільного її залишення, без відома ОСОБА_12 зареєстрував у квартирі 07.12.2006 р. новонароджену доньку. Де вони у цей час проживали, невідомо, але ОСОБА_13 і його донька у квартирі до маминої смерті ніколи не з'являлись, не проживали і проживати не могли. Про реєстрацію дитини в квартирі у 2006 р. він з мамою нічого не знали і довідались лише з квитанцій на оплату за житлово-комунальні послуги, оскільки оплата нараховувалась по кількості осіб. Тим часом його мама захворіла на тяжку онкологічну хворобу. В такій ситуації вона не змогла захистити ні себе, ні його. Він був неповнолітнім, навчався і не мав можливості захищати свої житлові права самостійно. ІНФОРМАЦІЯ_7 р. у віці 41 рік мама померла від онкологічної хвороби і була похована у с. Олешня Ріпкинського р-ну. Про смерть колишньої дружини ОСОБА_13 ніхто не повідомляв. Після похорон мами у січні 2008 р. він із зрозумілих причин, не маючи змоги самому залишатись у квартирі, поїхав до бабусі в с. Олешня, де очікував поминки на 40-й день після смерті мами. Після смерті мами, коли він недовго був відсутнім у м. Чернігові, ОСОБА_7 у лютому 2008 р., зламавши двері, незаконно проник у квартиру та поставив нові двері. Перебуваючи у той час у селі, він про проникнення ОСОБА_7 у квартиру нічого не знав. Після поминок у 40 днів після смерті мами він повернувся додому з бабусею на початку березня 2008 р., побачив поміняні двері з новими замками та після розмови з сусідами був змушений їхати на роботу до ОСОБА_7, де той дав йому ключі від квартири, нічого не пояснюючи. Десь протягом тижня бабуся була у його в Чернігові, допомагала йому, а потім він з нею знову поїхали ненадовго у село. Коли бабуся була у нього, ОСОБА_13 у квартирі не з'являвся. Після смерті мами він періодично їздив у село до бабусі. Ніякої згоди на повернення та проживання ОСОБА_7 у квартирі він не давав і не хотів, щоб він жив у квартирі. На його вимогу він віддав йому гроші за вставлені двері та за унітаз, який він поставив, коли його не було. Таке самовільне, без його згоди як єдиного члена сім»і наймача, вселення у лютому 2008 р. в спірну квартиру ОСОБА_13 після того, як він був відсутнім у квартирі понад строки, встановлені ст. 71 ЖК України, фактично є його самоправними, незаконними діями та не породжує для особи, що вселилась права на користування житловим приміщенням. Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» із змінами «Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім»ї його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім»ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу». Тобто, якщо ОСОБА_13 і мав самостійне право на користування житловим приміщенням у спірній квартирі в результаті його шлюбу з мамою та проживання в ній в період шлюбу, він безумовно втратив його внаслідок добровільного залишення житла напередодні розірвання шлюбу з мамою, п'ятирічної відсутності у квартирі як у постійному місці проживання та його п'ятирічного проживання в іншому місці, де він створив сім'ю і народив дітей. Продовжуючи діяти незаконно, нехтуючи нормами моралі, не звертаючи уваги на його житлові і громадянські права, ОСОБА_7 у березні 2008 р. з метою захоплення квартири після смерті колишньої дружини нашвидкуруч по ночах завозив у квартиру диван, комп'ютер, дитячі речі. Незважаючи на його заперечення, скориставшись його молодим віком, тяжким і безпорадним моральним станом після смерті матері, ОСОБА_13 з березня 2008 р. почав періодично і незаконно проживати у квартирі, а літом 2008 р. він без його відома і без його згоди поселив у квартиру дружину ОСОБА_8 і доньку ОСОБА_11, маючи при цьому на сусідній вулиці у власності половину трикімнатної квартири. 03.10.2010 р. у ОСОБА_7 і ОСОБА_8 народилась друга дитина, яку ОСОБА_13 також незаконно, не маючи права користуватись житлом, зареєстрував у квартирі. Але, виходячи з положень ст. 71 ЖК України, вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» із змінами, ОСОБА_7, маючи у власності житло, самовільно вселившись у квартиру та вселивши дружину та дітей, разом з дітьми не набув право на постійне користування даною квартирою, незважаючи на реєстрацію дітей у даній квартирі. Оскільки ОСОБА_7 добровільно залишив квартиру з початку 2003 р. та не проживав у ній до самовільного вселення в 2008 р., яке здійснив без його згоди, його потрібно визнати таким, що втратив право користування даною квартирою з часу залишення ним квартири, тобто з 01.01.2003 р. Факти зазначені ним, що підлягають встановленню, мають юридичне значення, так як від них залежать ненабуття та втрата права ОСОБА_7 на користування квартирою. Оскільки діти ОСОБА_11 і ОСОБА_10 народились пізніше, позовні вимоги про визнання їх такими, що втратили право користування квартирою з початку 2003 р., на них не розповсюджуються. При цьому не порушуються ні права ОСОБА_7, ні неповнолітніх дітей, оскільки діти повинні проживати за місцем проживання батьків. А батьки в свою чергу зобов'язані охороняти і не порушувати житлові права дітей. Маючи у своїй власності житло, батьки мають право і повинні забезпечувати житлом своїх дітей за рахунок власного жила, а не протиправним чином - за рахунок незаконного захоплення житла державного житлового фонду, на яке самі не набули законних прав. Виселення дітей зі спірної квартири не буде породжувати їх безпритульності чи бездомності, оскільки діти забезпечені житлом у власному житлі їх батьків - у трикімнатній квартирі АДРЕСА_5 та у будинку АДРЕСА_10 Чернігівського р-ну.

Остаточно просив: - встановити факт не проживання ОСОБА_7 в АДРЕСА_6 з 01.01.2003 р. по лютий 2008 р.; - визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування спірною квартирою з 01.01.2003 р.; - встановити факт самовільного незаконного вселення ОСОБА_7 у спірну квартиру у лютому 2008 р.; - визнати ОСОБА_7 таким, що не набув право користуванням спірною квартирою після самовільного незаконного вселення у лютому 2008 р.; - виселити ОСОБА_7 разом з неповнолітніми дітьми - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з спірної квартири без надання іншого житлового приміщення(т.3 а.с.100-103).

В ході судового розгляду було уточнено: - що третьою особою є не орган опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради, а - є Новозаводська районна у м. Чернігова рада як орган опіки та піклування; - що Новозаводська районна у м. Чернігові рада як орган опіки та піклування, комунальне підприємство «Новозаводське» Чернігівської міської ради і Чернігівська міська рада є третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, а ОСОБА_15 є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав за вимогами, викладеними в уточненій позовній заяві(т.3 а.с.100-103), та допитаний як свідок показав, що мати розлучилась з батьком в 1997 р.; відповідач залишив квартиру восени 2002 р.; в 2006 р. дізнався, що в квартирі зареєстровані: він, його мати, відповідач і його донька ОСОБА_9; до 2008 р. відповідач не допомагав в оплаті квартири; він не надав згоди на вселення відповідача в 2008 р.; мати захворіла на тяжку онкологічну хворобу, про це сказала його бабуся, взнав про це після смерті матері; півроку-рік до своєї смерті мати була прикута до ліжка; він писав розписку, що отримав ключі; він отримав ключі від відповідача в березні 2008 р., а в розписці вказав, що в липні 2008 р.; розписку писав пізніше.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримав за вимогами, викладеними в уточненій позовній заяві(т.3 а.с.100-103), та пояснила, що квартира була приватизована в 2013 р.; позивач згоду на вселення відповідача в квартиру не давав; згода позивача повинна бути письмова.

Представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_3 позов не визнав повністю та пояснив, що відповідач проживав в квартирі з дати реєстрації в 1998 р.; відповідач фактично проживав в квартирі з 2003 р. по 2008 р., це підтверджується реєстрацією в квартирі; відповідач постійно проживав в квартирі до примусового виселення в 2013 р.; діти були зареєстровані в квартирі: ОСОБА_9 з 2006 р., а ОСОБА_2 з 2010 р.; фактично проживали в квартирі: ОСОБА_9 з 2008 р., а ОСОБА_2 народився і там жив; реєстрація була скасована за рішенням суду і виселені разом з матір'ю, яка не була зареєстрована в квартирі; з лютого 2008 р. по липень 2008 р. у позивача не було ключів від квартири; відповідач після пожежі поставив інші двері; позивач не проживав у квартирі з 2007 р. (місяць вказати не може) по серпень 2011 р., оскільки він сказав, що у нього неприязні стосунки з відповідачем.

Представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_4 позов не визнала повністю, підтримала пояснення представника відповідача ОСОБА_3 та пояснила, що відповідач постійно проживав в квартирі і платив за комунальні послуги; позовні вимоги не відповідають вимогам ст. 16 ЦК України; згідно ст.ст. 71,72 ЖК України особа втрачає право на проживання з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Представник третьої особи - Чернігівської міської ради - ОСОБА_5 вважає, що позов підлягає задоволенню частково - не підлягає задоволенню тільки вимога про виселення.

Представник третьої особи - КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради - ОСОБА_6 вважає, що позов підлягає задоволенню.

Свідок ОСОБА_16 показала, що проживає з 1979 р. в АДРЕСА_7; знає сім»ю ОСОБА_22 - сусіди; ОСОБА_3 не проживав в квартирі на момент смерті ОСОБА_12, приблизно більше ніж рік чи два до смерті; ОСОБА_3 повернувся в квартиру після смерті ОСОБА_17.

Свідок ОСОБА_18 показала, що проживає в м. Чернігові по АДРЕСА_11; позивача не знає, а відповідач - її сусід по будинку № 48; сусіди казали, що ОСОБА_3 одружився і переїхав з квартири в будинку № 48; ОСОБА_3 періодично з'являвся в квартирі в будинку № 48; в квартиру в будинку № 48 ОСОБА_3 повернуся приблизно рік тому назад.

Відповідач ОСОБА_7, представник позивача ОСОБА_19, представник третьої особи - Новозаводської районної у м. Чернігові ради як органу опіки та третя особа ОСОБА_15 в судове засідання не з'явились. Про час і місце судового розгляду повідомлялись в установленому законом порядку. Суд вважає за можливе вирішити справу у їх відсутність на підставі наявних у ній даних і доказів.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Спірна квартира АДРЕСА_8 належала до державного жилого фонду і знаходилась на балансі КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради, що підтверджується копією особового рахунку цієї квартири(т.1 а.с.14).

Рішенням виконавчого комітету Деснянської районної ради народних депутатів м. Чернігова від 09.01.1989 р. № 4 вказану квартиру було надано ОСОБА_11 (батьку позивача ОСОБА_1), на склад сім'ї 2 чол., як учаснику Афганістану, що підтверджується копією витягу з цього рішення(т.1 а.с.12).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.04.1997 р. шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (матерю позивача ОСОБА_1) було розірвано(т.1 а.с.15).

Рішенням Новозаводської районної ради м. Чернігова від 13.07.1998 р. № 111 дозволено відкрити особовий рахунок на спірну квартиру на ОСОБА_12, що підтверджується копією витягу з даного рішення(т.1 а.с.13).

14.11.1997 р. ОСОБА_12 уклала з ОСОБА_7 шлюб, який було розірвано рішенням суду від 03.07.2003 р.(т.1 а.с.16).

ОСОБА_11 було знято з реєстрації в квартирі 25.06.1998 р. у зв'язку із зміною місця проживання, після чого у ній залишилися проживати ОСОБА_12 з сином ОСОБА_1, а 23.07.1998 р. в цій квартирі зареєструвався ОСОБА_7(т.1 а.с.14).

До моменту реєстрації у спірній квартирі ОСОБА_7 набув право власності на 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_4, власником якої він є на даний час (про інше суду доказів не надано). Це право ОСОБА_7 зареєстровано у КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації». Дані факти підтверджуються копією свідоцтва про право власності на житло від 20.09.1994 р., що видане виконавчим комітетом Новозаводської районної ради народних депутатів м. Чернігова на підставі розпорядження від 08.09.1994 р. № 1233(т.1 а.с.200).

08.06.2006 р. ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_8, від якого вони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання яких ОСОБА_7 зареєстрував у спірній квартирі(т.1 а.с.100-102).

ІНФОРМАЦІЯ_7 р. померла ОСОБА_12(т.1 а.с.17).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 29.07.2013 р., виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, власником спірної квартири став ОСОБА_1(т.2 а.с.171).

На даний час відповідно до копії особового рахунку на спірну квартиру: особовий рахунок відритий на ОСОБА_1; в квартирі зареєстровані - з ІНФОРМАЦІЯ_4 р. ОСОБА_1, з 06.08.2013 р. ОСОБА_15 (дружина позивача ОСОБА_1 - третя особа по справі), з 29.05.2014 р. ОСОБА_21, 2013 р.н. (донька ОСОБА_1 і ОСОБА_15); в квартирі були зареєстровані - з 09.02.1989 р. по ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_12, з 09.02.1989 р. по 25.06.1998 ОСОБА_11, з 23.07.1998 р. по 02.04.2014 р. ОСОБА_7, з 07.12.2000 р. по 02.04.2014 р. ОСОБА_9, з 21.10.2010 р. по 02.04.2014 р. ОСОБА_10(т.3 а.с.179-180).

Згідно даних з реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції на даний час власником спірної квартири є ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 26.05.2014 р.(т.3 а.с.174-177).

Відповідно ч. 2-3 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки; членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство; якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 109 ЖК України, зокрема, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом; виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 р. з (наступними змінами), зокрема, коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу; якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних

причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.

Суду доведено, що: - ОСОБА_7 добровільно не проживав в кв. АДРЕСА_8 з 01.01.2003 р. по лютий 2008 р. і до лютого 2008 р. не намагався повернутись у квартиру, тому ОСОБА_7 є таким, що втратив право користування спірною квартирою з 01.01.2003 р.; - що ОСОБА_7 самовільно незаконно вселився у спірну квартиру у лютому 2008 р. (зокрема, без згоди позивача ОСОБА_1), тому ОСОБА_7 є таким, що не набув право користуванням спірною квартирою після самовільного незаконного вселення у лютому 2008 р. А також відповідно ОСОБА_7 разом з неповнолітніми дітьми - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (які були зареєстровані і вселились у спірну квартиру не як члени наймача квартири, а як члени сім»ї ОСОБА_7) підлягають виселенню з спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню, потрібно: - встановити факт не проживання ОСОБА_7 в АДРЕСА_6 з 01.01.2003 р. по лютий 2008 р.; - визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування спірною квартирою з 01.01.2003 р.; - встановити факт самовільного незаконного вселення ОСОБА_7 у спірну квартиру у лютому 2008 р.; - визнати ОСОБА_7 таким, що не набув право користуванням спірною квартирою після самовільного незаконного вселення у лютому 2008 р.; - виселити ОСОБА_7 разом з неповнолітніми дітьми - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.

В зв'язку з задоволенням позову необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати позивача в сумі 572,90 грн.((107,30+107,30+114,70+243,60) - т.1 а.с.1-2, т.2 а.с.269, т.3 а.с.99)).

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглянув позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-61, 79-88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 11, 15-16 ЦК України, ст.ст. 71-72, 109 ЖК України -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про встановлення факту непроживання, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, встановлення факту самовільного незаконного вселення, визнання особи такою, що не набула права користування жилим приміщенням, виселення - задовольнити.

Встановити факт непроживання ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_8 з 01.01.2003 року по лютий 2008 року.

Визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_8 з 01.01.2003 року.

Встановити факт самовільного незаконного вселення ОСОБА_7 у квартиру АДРЕСА_8 у лютому 2008 року.

Визнати ОСОБА_7 таким, що не набув право користуванням квартирою АДРЕСА_8 після самовільного незаконного вселення у лютому 2008 року.

Виселити ОСОБА_7 разом з неповнолітніми дітьми - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_8 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 572 грн. 90 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю. Г. Гордійко