Ухвала суду № 41667962, 25.11.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11/791/311/14 Головуючий в 1-й інстанції: Венглєвська Н.Б.

Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач Слюсаренко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді: Слюсаренко О.В.

суддів: Шевцової В.Г., Ковальової Н.М.

за участю прокурора: Безушко Т.Г.

за участю засудженої : ОСОБА_1

за участю адвоката: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 10 липня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженка м. Генічеськ Генічеського району Херсонської області, громадянка України, з середньою спеціальною освітою , не одружена, не працює , зареєстрована у АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2, в силу ст.89 КК України не судима , засуджена за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбування покарання обраховано із 01 січня 2010 року. Запобіжний захід - тримання під вартою залишено без змін.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 31 грудня 2009 року близько 23 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 в приміщенні будинку АДРЕСА_2 під час суперечки , яка переросла у сварку між ними, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, в ході якої ОСОБА_3 схопив ніж та накинувся на неї, у відповідь ОСОБА_1 підставила руку та ніж попав їй по руці. Після чого, ОСОБА_1 схопила ОСОБА_3 за руку та вихопила у нього ніж, та усвідомлюючи противоправність та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажачи їх, умисно нанесла ОСОБА_3 удар ножем у ліву половину області грудної клітини з пошкодженням серця, яке супроводжувалось гострою крововтратою і призвело до смерті ОСОБА_3 на місці. Своїми противоправними діями ОСОБА_1 спричинила ОСОБА_3 тілесне ушкодження, яке згідно висновку судово-медичного експерта №2/Г від 18.01.2010 року відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпечності для життя і яке знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_3

Засуджена ОСОБА_1 подала апеляцію на вказаний вирок, в якій вказує на його незаконність через невідповідність висновків суду обставинам справи , істотне порушення кримінального процесуального закону, та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Просить перекваліфікувати її дії на іншу статтю кримінального закону, так як вона заподіяла смерть ОСОБА_3, обороняючись від його протиправного посягання .

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка наполягала на доводах та вимогах апеляції і просила перекваліфікувати її дії за ст. 119 КК України, пояснення захисника, який підтримав позицію засудженої, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції засудженої, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, дослідив та проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку , зважив на сукупність всіх обставин вчиненого злочину , врахував поведінку засудженої до, під час і після злочину, її взаємини з потерпілим, що передували події, характер поранень (поранення життєво важливого органу), заподіяних потерпілому, спосіб вчинення злочину, засоби і знаряддя злочину та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

З перевірених у порядку ст. 306 КПК України ( в редакції 1960 року) показань потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вбачається, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , як співмешканцями, виникали сварки, ініціатором яких була ОСОБА_1, яка зловживала спиртними напоями та проявляла агресію до ОСОБА_3, а із показань свідка ОСОБА_8, вбачається, що зі слів ОСОБА_7 йому стало відомо про те, що вона в ході сварки вихопила у ОСОБА_9 ніж , яким нанесла йому удар, від якого той помер.

Ретельно суд перевірив і обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку і письмові докази: протоколи огляду місця події від 01.01.2010 року , протокол відтворення обстановки та обставин подій від 02.01.2010 року, в ході якого ОСОБА_7 у присутності захисника розповіла про обставини події; висновок судово - медичної експертизи № 2/Г від 18.01.2010 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_3 настала в результаті одного проникаючого поранення лівої половини області грудної клітини з пошкодженням серця, яке супроводжувався гострою крововтратою; висновок додаткової судово - медичної експертизи № 1/2/Г від 15.02.2010 року, відповідно якої виникнення тілесних пошкоджень виявлених у ОСОБА_3, можливо при обставинах про які розповіла ОСОБА_7 в ході відтворення обстановки та обставин подій; висновок дактилоскопічної експертизи №1 від 14.01.2010 року, відповідно якої, слід пальця руки, вилучений в ході проведення огляду місця події залишено середнім пальцем правої руки ОСОБА_7 ; висновок судово - цитологічної експертизи № 9/ц від 29.01.2010 року; висновок судово- імунологічної експертизи № 19 від 22.01.2010 року; висновок судово - імунологічної експертизи № 20 від 29.01.2010 року; висновок медико- криміналістичної експертизи № 7 - МК від 04.02.2010 року, висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи №90 від 18.02.2010 року, висновок судово-медичної експертизи №1/Г від 04.01.2010 року.

Сама засуджена як на досудовому слідстві, так і в суді не заперечувала, що саме вона в ході сварки убила ОСОБА_3, завдавши йому один удар кухонним ножем у ліву частину грудей в область серця, проте визнала вину частково.

Сукупність наведених у вироку доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів, переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1, мотивом якої були особисті неприязні стосунки, які виникли під час сварки, завдаючи удар ножем у життєво важливий орган - серце у повній мірі усвідомлювала всю небезпеку своїх дій та діяла з прямим умислом на вбивство ОСОБА_3 і досягла бажаного результату.

Викладені у апеляції засудженої доводи вчинення дій щодо потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони, незаконність засудження суперечать обставинам справи, встановленим судом, і не ґрунтуються на вимогах закону. За встановлених судом фактичних обставин, поведінка засудженої не відповідала вимогам ст. 36 КК України щодо визначення дій, які визнаються необхідною обороною. Судом не встановлено з боку потерпілого такого суспільно небезпечного посягання, яке б потребувало негайного відвернення чи припинення шляхом завдання йому удару ножем у життєво важливий орган, тобто яке за своїм характером створювало у засудженої права на необхідну оборону, а тому дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно і підстав для їх перекваліфікації на ст.118 КК України, чи на ст. 119 КК України , як про це просила засуджена , не встановлено.

Посилання засудженої на те, що вона діяла у стані необхідної оборони, перевірялися судом і обґрунтовано визнані безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки засуджена за встановлених судом обставин справи не була позбавлена можливості здійснювати свій захист від посягань потерпілого без сторонніх предметів або уникнення самого конфлікту шляхом залишення місця події.

Засуджена в ході досудового слідства та судового розгляду неодноразово змінювала свої показання щодо обставин події, і в ході нового судового розгляду вказала на те, що вона, обороняючись від посягань потерпілого, схопила його руку своїми двома руками і шляхом викручування його руки, в якій був ніж, від себе нанесла рукою ОСОБА_3 йому удар. Проте такі показання засудженої суперечать сукупності покладених в основу вироку доказів та встановленим на їх основі фактичним обставинам справи, а тому суд правильно визнав такі показання засудженої як її намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин.

При цьому суд, крім зазначених вище доказів, обґрунтовано прийняв до уваги показання судово-медичного експерта, який в судовому засіданні пояснив, що виходячи із локалізації, характеру, вигляду колото-різаної рани ОСОБА_3 , яка являється достатньо глибокою, нанесення поранення можливо стоячи навпроти один одного, шляхом нанесення удару ножем знизу вверх. Шляхом натикання на ніж виключається, оскільки проткнути шкіру, не здійснюючи удару, не можливо. Тримання руки ОСОБА_3 з ножем за зап'ястя і викручування таким чином, щоб було нанесено ножове поранення також мало можливо, оскільки тримання руки за зап'ястя ослаблює руку і не дає можливості нанести удар.

Заява засудженої про застосування під час досудового слідства недозволених методів слідства, які не знайшли свого підтвердження( т 2 а.с.53).

Суд першої інстанції відповідно до положень ст. 374 КПК України ( 1960 року) врахував вказівки суду апеляційної інстанції викладені в ухвалах від 29.03.2011 року, 06.12.2011 року , від 15.04.2014 року, якими скасовані попередні вироки суду першої інстанції щодо ОСОБА_7, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Покарання ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винної, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності , та в силу ст. 89 КК України визнана такою, що не має судимості ,характеризується не задовільно, обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, і на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Необґрунтованими є доводи апеляції про однобічність і необ'єктивність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки в процесі досудового слідства та при судовому розгляді справи були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.

Даних про те, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування вироку, не встановлено.

Посилання засудженої в апеляції на участь у судовому розгляді після скасування вироків одного і того ж прокурора як на підставу незаконності вироку , не заслуговують на увагу, оскільки засудженою відводу прокурора не заявлялося, а участь прокурора у суді першої інстанції при повторному розгляді справи кримінальним процесуальним законом не заборонена.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України ( 1960 року), колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 10 липня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Судді: ( підписи)

копія вірна

суддя О.В. Слюсаренко