Рішення № 4166550, 14.07.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2009 р. Справа № 8/134/09

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “КОНТІ”,

(83100, м. Донецьк, бул. Шевченка, 6 “Б”;

поштова адреса: 83016, м. Донецьк, пр. Ленінський, 54)

до відповідача: Приватного підприємства “Нескучний сад”,

(54038, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 7/1, кв. 32

адреса для листування: 54020, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/6)

Суддя К.Л. Василяка

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Демченко С.В., дов. №52/11-Д від 04.06.2009р.

від відповідача: Тарасенко Є.В., дов.№26 від 01.07.2009р.

СУТЬ СПОРУ: стягнення коштів у сумі 5634607 грн. 52 коп.

У судовому засіданні 07.07.2009р. у відповідності до положень ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставку основної продукції та штрафних санкцій не визнає, мотивуючи це тим, що умовами пункту 7.12 договору сторони не встановили конкретний строк перерахування коштів за поставлену продукцію після оформлення витратної накладної. Позивач, в порушення вимог ст. 530 Цивільного кодексу України не направив жодної претензії відповідачу з вимогою здійснити оплату за поставлену продукцію. Таким чином, відсутній момент (строк) з початком якого позивач може встановлювати факт прострочення відповідача, визначати розмір заборгованості та нараховувати штрафні санкції, оскільки відсутній сам факт прострочення відповідачем оплати поставленої продукції як вид порушення договірних зобов’язань.

В доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач визнав заборгованість в сумі 927513,3 грн. за несвоєчасну оплату новорічних подарунків, поставлених згідно додаткової угоди від 15.09.2008р. та просить суд розстрочити виконання рішення на один рік.

Під час розгляду справи позивач змінював позовні вимоги в частині розміру стягнення основного боргу та штрафних санкцій, які в остаточному вигляді складають 3781024,59 грн. боргу, 6806467,8 грн. пені, 559435,74 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 367850,82 грн. збитків від інфляції.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд –

в с т а н о в и в:

01 березня 2008р. між Закритим акціонерним товариством «Виробниче об’єднання «Конті» та Приватним підприємством «Нескучний сад» було укладено договір №449/8.6.ЮР/8, за умовами якого продавець зобов'язався продавати, а дистриб'ютор купувати продукцію (кондитерські вироби) з метою подальшого розповсюдження та продажу продукції на умовах, передбачених договором.

З наданого позивачем примірнику спірного договору (п.7.12) вбачається, що відповідач зобов'язався сплачувати поставлену продукцію на підставі витратної накладної впродовж тридцяти календарних днів з моменту оформлення витратної накладної.

Пунктами 1.4.1, 16.1. договору сторони передбачили, що внесення змін та доповнень до нього здійснюється у тій же формі, як оформлений договір, тобто у письмовому вигляді, окрім випадків розірвання та припинення, щодо яких сторонами було встановлено окремий порядок.

Пунктом 13.1. договору його учасники погодили, що договір чинний один календарний рік в частині поставок, а в частині фінансових зобов'язань до фактичного виконання таких зобов'язань.

15 вересня 2008р. для поставки новорічної продукції сторони уклали та підписали додаткову угоду до договору, в якій зазначили, що поставка новорічних подарунків здійснюється продавцем до 15 січня 2009р.

Оплату за новорічні подарунки, які будуть поставлені до 20.12.2008 р., дистриб’ютор повинен був здійснювати до 20 січня 2009р. включно. Оплату за новорічні подарунки, що поставлені після 20.12.2008р., дистриб’ютор зобов'язався провести впродовж 30 календарних днів з моменту передачі новорічних подарунків.

Пунктом 4.11. договору його учасники записали, що моментом передачі товару вважається момент прийняття продукції на складі дистриб’ютора із підписом його уповноваженого представника в витратних та товарно-транспортних накладних. У цей же момент переходить право власності на продукцію.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В період з 23.12.2008р. по 12.02.2009р. позивачем було поставлено відповідачу товарів на загальну суму 3781024,59 грн.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач посилається на те, що впродовж строку дії договору відповідач неодноразово допускав порушення строків оплати за поставлену продукцію.

Строк оплати поставлених товарів передбачено пунктом 7.12 договору –30 календарних днів з моменту оформлення видаткової накладної.

Відповідач не погоджується з такою позицією позивача посилаючись на те, що строк оплати поставлених умовами договору не було встановлено і відповідно до приписів статті 530 ЦК України такий обов’язок покупця виникає після закінчення семиденного строку від дня пред’явлення вимоги.

Таких вимог до приватного підприємства з боку товариства не надходило, що на думку представника підтверджує його правову позицію.

Як доказ такого висновку відповідачем надано до суду належним чином завірену копію примірника спірного договору в якого в пункті 7.12 відсутній запис про строк оплати за поставлену продукцію.

Фактично сторонами надано до суду два примірники договору у яких пункт 7.12, що стосується строку оплати товарів, викладено в різних редакціях.

Як пояснили представники сторін, ініціатором укладання договору було товариство «Конті», яке підготовило проект договору і направлено два його примірники дистриб’ютору, та в подальшому отримало один примірник, підписаний керівництвом останнього.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачено статтею 181 Господарського кодексу України.

Приписи названої статі передбачають, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, що в даному випадку не заперечується сторонами, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір … і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист… у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті позиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем були надіслані примірники договору без встановлення строку оплати товарів, оскільки за наявності тотожності договорів з встановленим троком оплати, у відповідача не могло залишитись примірника без встановлення цієї дати.

Твердження позивача про те, що відповідач підписав договір та прийняв на себе зобов’язання щодо негайної оплати поставленого товару не відповідає обставинам справи та не підтверджено відповідними доказами і судом до уваги не приймається.

На думку суду строк оплати товарів є суттєвою умовою договору, оскільки законодавець виділив окремою статтею Цивільного кодексу України настання обов’язку здійснення платежу та, в разі порушення цього строку, наявність підстав для застосування штрафних санкцій.

Під час розгляду справи позивач не надав до суду будь-яких вимог до відповідача щодо сплати поставлених товарів. Позовна заява не може бути такою вимогою, оскільки подана у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, строк оплати поставлених відповідачу товарів, за винятком новорічної продукції, яка поставлялась згідно додаткової угоди від 15.09.2008р. на суму 2853511,29 грн. не настав, а, відповідно, у суду на дату прийняття цього рішення відсутні підстави для стягнення заборгованості та задоволення позовних вимог в цій частині позову.

Що стосується стягнення заборгованості за поставлену новорічну продукцію, то відповідно до умов додаткової угоди від 15 вересня 2008р. сторони передбачили, що поставка новорічних подарунків здійснюється продавцем до 15 січня 2009р. Оплату за подарунки, які будуть поставлені до 20.12.2008р., дистриб’ютор повинен був здійснювати до 20 січня 2009р. включно. Оплату за новорічні подарунки, що поставлені після 20.12.2008р., дистриб’ютор зобов'язався провести впродовж 30 календарних днів з моменту передачі новорічних подарунків.

З наданих позивачем документів вбачається, що ним в період дії додаткової угоди продавцем було поставлено відповідачу новорічних подарунків на загальну суму 2174266,61 грн., сплачено останнім 1196166,31грн, повернуто товарів на суму 50587,02 грн., що не оспорюється сторонами.

Таким чином, сума заборгованості за новорічні подарунки становить 927513,30 грн., які і підлягають стягненню.

Умовами договору (п.п. 11.7 –11.9) його учасники передбачили, що за несвоєчасну оплату продукції дистриб'ютор сплачує продавцю пеню в розмірах в залежності від терміну прострочення: від 1 до 10 календарних днів –0,3%, від 11 до 20 календарних днів –0,5%, більше 21 календарного дня –1%.

Заявник просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6806467,98 грн. за період з 25.12.2008р. по 10.07.2009р.

Суд не може погодитись з позицією позивача, який, посилаючись на приписи ст.ст.549, 551 Цивільного кодексу України, стверджує, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Приписами ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, який є спеціальним Законом, передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період нарахування.

Саме ці положення повинні бути застосовані до правовідносин, що виникли між сторонами у даному спорі.

Згідно з пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений товар по договору від 01.03.2008р. судом не задоволені, окрім вимог щодо стягнення боргу в частині поставки за додатковою угодою від 15.09.2008р. (новорічні подарунки) пеня нараховується, виходячи з встановленої суми боргу –927513,3 грн., за період з 21.01.2009р по 10.07.2009р., з врахуванням строків погашення боргу, та складає 102849,37 грн., які і підлягають стягненню.

Пунктом 11.10 договору його учасники погодили, що у випадку прострочення дистриб’ютором грошового зобов'язання більше ніж на 21 день від дати останнього платежу, останній сплачує суму заборгованості з сплатою 30% річних за весь час порушення грошових зобов'язань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Суд погоджується з позицією позивача про те, що в даному випадку, умовами договору мало місце погодження розміру процентів.

Однак, враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості задоволенні судом частково, розрахунок відсотків повинен бути здійснений з врахування встановленого розміру заборгованості та за період з 21.01.2009р по 10.07.2009р.

Розмір суми 30% річних розраховано судом уточнений судом з врахуванням суми боргу та строком прострочення платежу, та в загальній сумі складає 130213,44 грн.

Окрім цього, позивач також просить суд стягнути з боржника, на підставі ст.625 ЦК України збитки від інфляції в розмірі 267850,82 грн. починаючи з лютого по червень 2009 року.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову обґрунтовані діючим законодавством, але розмір цих збитків повинен бути здійснений з врахуванням встановленого судом розміру заборгованості який підлягає стягненню.

Судом здійснено розрахунок цих збитків, які становлять 50087,73 грн., і також підлягають стягненню з боржника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Нескучний сад”, (54038, м.Миколаїв, вул.Генерала Карпенка, 7/1, кв.32, адреса для листування: 54020, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/6, (п/р26002301431549 в філії «Промінвестбанку»м. Миколаєва, МФО 326438, код ЄДРНОУ 20880730) на користь Закритого акціонерного товариства “Виробничого об’єднання “КОНТІ”,(83100, м.Донецьк, бул.Шевченка, 6 “Б”; поштова адреса: 83016, м.Донецьк, пр.Ленінський, 54, (п/р26002150631571 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, код ЄДРПОУ 25112243) 927513,30 грн. боргу, 102849,37 грн. пені, 130213,44 грн. –30% річних, 50087,73 грн. збитків від інфляції, 2705,55 грн. держмита та 12,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя К.Л.Василяка