Рішення № 4166473, 10.06.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2009 р.

Справа № 28/49-09-1116

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйбі Лізинг";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-ЛВ"

про стягнення 85 682, 56 гривень

За зустрічним позовом Товариств з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг»

про визнання недійсними пункти договору

Суддя Гуляк Г.І.

Представники

від позивача: Поштар Т.В. - за дорученням;

від відповідача: Старенченко В.І., Кірпельський В.В. –за дорученням.

Суть спору: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення 85 682,56 гривень з товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт –ЛВ».

6 квітня 2009 року представник відповідача надав до канцелярії суду заперечення на позовну заяву за вхідним №8156, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Того ж дня представник відповідача за вхідним №2327 надав зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсними п.п. 3.4.1-3.4.5 договору фінансового лізингу від 28.03.2008 року за №080328-69/ФЛ-Ю-Е, укладеного між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»та ТОВ «Комфорт-ЛВ».

Ухвалою суду від 7 квітня 2009 року прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник позивача в свою чергу 20.05.2009 року за вхідним №12332 надав відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого вимоги викладені в зустрічному позову не відповідають нормам чинного законодавства та на думку позивача зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Також представник позивача в судовому засіданні 10.06.2009 року надав письмові пояснення стосовно вимог та заперечень.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позов підтримує та просить суд задовольнити первісний позов у повному об’ємі, а у задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Представники відповідача в судове засідання з’явилися, вимоги позивача за первісним позовом не визнають, просять суд визнати недійсними п.п. 3.4.1-3.4.5 договору фінансового лізингу від 28.03.2008 року за №080328-69/ФЛ-Ю-Е.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив: Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ»(лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу від 28.03.2008р. № 080328-69/ФЛ-Ю-Е. За умовами договору лізингодавець передає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу, предмет, найменування, модель, ціна одиниці вказана в специфікації (додаток №2 до договору) –Авто бетонозмішувач на базі шасі КАМАЗ –6520 рік випуску –2008 рік, загальною сумою 597 000 гривень, а відповідач –лізингоотримувач зобов'язується прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором, а саме додаток №1 «Графік сплати лізингових платежів»до договору.

Між сторонами 17 жовтня 2008 року було укладено додаткову угоду, за умовами якої п. 3.3 договору викладено в новій редакції, розмір винагороди (комісії) за отримане в лізинг майно за договором, зазначений у Графіку сплати лізингових платежів, може бути збільшений відповідно до умов цього договору та законодавства України.

Також, була змінена редакція п. 3.4.1 договору, яка передбачає, що Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) за формулою наведеною у Договорі, при цьому Лізингодавець має право самостійно прийняти рішення про використання в якості курсу Кn курсу гривні до долару США, за яким ВАТ «ВіЕйБі Банк»здійснював купівлю (конвертування гривні у долари США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб, станом на робочий день, що передує даті настання кожного чергового лізингового платежу, Лізингодавець інформує Лізингоодержувача. Така інформування здійснюється шляхом зазначення розміру Кn відповідному рахунку на сплату чергових лізингових платежів або направленням Лізингоодержувачу листа рахунки або листи направляються факсом або електронною поштою або в інший спосіб за вибором Лізингодавця. Достатнім доказом належного інформування Лізингоодержувача про розмір Кn є витяг з реєстру вихідної кореспонденції або реєстру рахунків.

Свої зобов’язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується, підписаним сторонами актом прийому-передачі об’єкту лізингу від 19 травня 2008 року.

Відповідно до п. 3.1. договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів.

В свою чергу відповідач взяті зобов’язання виконав не в повному обсязі, в наслідок чого за період з січня 2009 року по лютий 2009 року, виникла заборгованість за лізинговими платежами становить 64133,11 гривень, оскільки станом на 14 січня 2009 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 17226,04 гривень, а з 13 лютого 2009 року заборгованість складає –46907,07 гривень.

Крім того, згідно п. 8.2.1. договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами, додаток № 3 до договору. Всупереч вказаній нормі відповідач з 2 кварталу 2008 року по 4 квартал 2008 року звіти в установленій формі не надавав.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих по договору зобов’язань, товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення 85 682,56 гривень з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-ЛВ".

Відповідач вимоги позивача не визнає вказуючи на те, що вимоги не відповідають умовам договору, оскільки відповідно до графіку сплати лізингових платежів чітко встановлена загальна сума лізингового платежу, яка за січень місяць становила 27714,69 гривень та за лютий місяць 2009 року - 27376,36 гривень та свої зобов’язання щодо сплати лізингових платежів відповідач виконав належним чином у повному обсязі та у строк, який передбачений умовами графіку сплати лізингових платежів, про що свідчать платіжні доручення.

Стосовно стягнення пені, 3% річних, інфляційної суми та штрафу у розмірі 1% від загальної вартості майна, представник відповідача вважає, що відповідно до ст.614 ЦК України, позивачем повинна бути доведена вина відповідача, як підстави відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання недійсними п.п. 3.4.1-3.4.5 договору фінансового лізингу від 28.03.2008 року за №080328-69/ФЛ-Ю-Е, вказуючи на те, що пункти договору не відповідають нормам чинного законодавства та предмету договору.

Пункти 3.4.1-3.4.5. договору не відповідають вимогам п.2.ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.1.ст.203 ЦК України, п.1 ст.207 ГК України, п.1.ст.638 ЦК України, п.1-3 ст.180 ГК України, а також п.п.1.1., 2.1. договору фінансового лізингу.

Згідно п.3.1. договору Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору. При цьому, як зазначає позивач за зустрічним позовом, лізингові платежі включали в себе: платежі по відшкодуванню (компенсації) частині вартості майна та винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування відповідно до п.п.3.4.1.-3.4.5. договору. Пунктом 3.4.1 –3.4.5 договору передбачено, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору) з наступним корегуванням на зміну курсу до долару США (крім авансового лізингового платежу). При цьому сторони погодили, що вказаний курс гривні до долару США визначається за даними Банківської установи, оформленими нею відповідною довідкою.

Також позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду на те, що згідно акту приймання-передачі майна сторонами була узгоджена вартість майна, яка не передбачала умов щодо зміни сторонами вартості предмету лізингу шляхом коригування курсу гривні до долару США. Оплата Лізингоодержувачем лізингових платежів відповідно до Графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США не відповідає п.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», який до суттєвих умов договору фінансового лізингу відносить розмір лізингових платежів. Так, у разі сплати Лізингоодержувачем станом на 14.03.2009р. лізингових платежів відповідно до Графіку сплати та за формулою, яка встановлена у п.3.4.1 Договору з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США, розмір лізингового платежу ніяк не може становити узгоджений сторонами договору розмір лізингового платежу у 26972,55 гривень та як наслідок, загальна вартість майна ніяк не може становити загальну суму у 597 000 гривень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у задоволені зустрічного позову слід відмовити з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Договір це узгоджена воля сторін, який згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1. договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів, додаток № 1 та пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору.

Як встановлено матеріалами відповідач лізингові платежі вносив не в повному обсязі, у січні місяці 2009 року за відповідач обліковується заборгованість в сумі 17226,04 гривень, а лютому місяці 2009 року заборгованість вже склала 46907,07 гривень, тому суд вважає доведеною суму основної заборгованості в розмірі 64 133,11 гривень.

Згідно п. 8.2.1. договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами, додаток № 3 до договору. Всупереч вказаній нормі відповідач з 2 кварталу 2008 року по 4 квартал 2008 року звіти в установленій формі не надавалися, тому позивачем нараховано штраф в сумі 17 910 гривень, тобто за перший квартал 1% - 5970 гривень, за другий квартал 1% –5970 гривень та за третій 1% в сумі 5970 гривень.

Відповідно до п. 11.2.3. договору за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. договору, порушення умов пункту 14.7 договору лізингоотримувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 1 % загальної вартості майна на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

Згідно пунктів 11.2., 11.2.1 Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх зобов’язань з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки.

У відповідності до ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Судом перевірено наданий розрахунок пені та доходить висновку, що сума пені нарахована вірно та складає 1 479,71 гривень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином сума 3% річних складає 184,91 гривень та інфляційні в сумі 1974,83 гривень, нараховані відповідно до вимог законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Між тим, відповідачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування внесення лізингових платежів, наданні копії платіжних доручень суд до уваги не приймає, оскільки відсутні відмітки банку щодо перерахування коштів та ці факти заперечуються позивачем в судовому засіданні.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а ст.. 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»підлягають задоволенню повністю, так як є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються доданими до позову документами.

Вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню, оскільки статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки при укладанні останнього сторони узгодили всі істотні умови договору.

Тобто посилання позивача за зустрічним позовом щодо зміни вартості майна лізингу, не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору передбачається корегування винагорода (комісія) Лізингодавця за отримане в лізинг майно, що відповідає вимогам ст. 6, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг». Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом. інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані із виконанням договору лізингу.

Коригування лізингових платежів не призводить до збільшення загальної вартості майна, тому вся сума коригування лізингового платежу відноситься на винагороду лізингодавця. Дане коригування виходить із вимог пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»а саме, при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Таким чином та відповідно до вказаних норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суми коштів, на які збільшується лізинговий платіж в результаті зміни валютного курсу, мають бути враховані в сумі винагороди лізингодавця та не впливають на суму заборгованості за предмет лізингу. Вказані кошти включаються до складу валового доходу лізингової компанії та, відповідно, до складу валових витрат лізингоодержувача в період нарахування такої винагороди. А згідно ст..632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його укладанню допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Порядок коригування лізингових платежів, встановлений саме ; п.п.3.4.1-3.4.5 договору, що відповідає вимогам 632, 638 ЦК України.

Відповідно до ст..638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 189 ГК України передбачає, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Згідно ст.. 524 ЦК України передбачено, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті та відповідно до п. ст.. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Аналізуючи норми чинного законодавства суд у задоволені зустрічного позову відмовляє.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесі.

Керуючись ст. ст. 44, 49 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ»/65031 місто Одеса, вул..Промислова,33, код ЄДРПОУ 19204231, р/р 26002303426007 в ТОВ КБ «СоцКомБанк»м. Одеса/ на користь товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» /04119 місто Київ, вул..Дегтярівська,21-г, р/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ «ВіЕйБі Банк» м. Київа, МФО 321637/ заборгованість по лізинговим платежам в сумі 64 133 ( шістдесят чотири тисячі сто тридцять три) гривни 11 копійок, пеню в сумі 1479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев’ять) гривень 71 копійка, 3% річних в розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) гривни 91 копійка, інфляційні в сумі 1974 (одна тисяча дев’ятсот сімдесят чотири) гривни 83 копійки, штраф в сумі 17910 (сімнадцять тисяч дев’ятсот десять) гривень, витрати по сплаті державного мита в сумі 856 ( вісімсот п’ятдесят шість) гривень 84 копійки та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) гривень.

3.У задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10- денного строку з дня його прийняття.

Накази видати в порядку ст..116 ГПК України.

Рішення підписане 15 червня 2009 року.

Суддя Гуляк Г.І.