Рішення № 41663391, 02.12.2014, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 1328/4000/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Піцик О.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5- ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, з участю третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Третьої Львівської державної нотаріальної контори про встановлення факту проживання однією сім"єю та перебування у фактичних шлюбних відносинах, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та реєстраційного посвідчення, визнання права власності на одну другу частину квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом та з урахуванням уточнень (а.с. 101-103) просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, визнати за нею право власності на одну другу частину квартири як майно, набуте подружжям за час шлюбу і в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім'ї, встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у період з 01.12.1982 року по 03.08.1985 року та з 21 жовтня 2008 року по 13.03.2012 року однією сім'єю та перебування у фактичних шлюбних відносинах.

Мотивуючи позовні вимоги зазначила,що з грудня 1982 року по серпень 1985 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_7 та проживала із ним у двокімнатній кооперативній квартирі АДРЕСА_4. Пайові внески за квартиру виплачувалися ними за спільні кошти, а в подальшому і за кошти дітей позивача. Вважає, що у неї виникло право спільної сумісної власності на спірну квартиру. Також позивач зазначає, що ОСОБА_7 здійснив розпорядження квартирою АДРЕСА_4 у м. Львові без її згоди, а тому договір купівлі-продажу від 05.06.2009 року слід визнати недійсним.

В судовому засідання позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала,в судове засідання 26.11.14 р. не з"явилась, оскільки доручила представляти свої інтереси представнику ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, оскільки після розірвання шлюбу ОСОБА_7 з ОСОБА_8 разом не проживали, спільного господарства не вели, договір купівлі-продажу спірної квартири був укладений у нотаріуса правомірнотому визнавати його недійсним немає потреби.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечила.

Представник третьої особи, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечив,надавши суду письмові заперечення проти позову. Додатково пояснив, що на момент посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 в його розпорядженні була нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1, яка засвідчувала, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_7

Представник третьої особи Третьої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча третя особа належним чином повідомлялась про час та місце судового розгляду, а тому суд у відповідності до ст.169 ЦПК України, вважає, що справу слід розглядати у її відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, представників третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 був членом Житлово-будівельного кооперативу № 127 з 1977 року.

03.05.1977 року ОСОБА_7 був внесений перший пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_4

05.09.1980 року було видано ордер № 11746 на право зайняття 2-кімнатної квартири АДРЕСА_4

У 1982 році померла дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_10 (а.с. 57,58).

03.08.1985 року Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб між ОСОБА_7 та позивачкою - ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 16.11.2007 року,що вбачається з матеріалів цивільної справи Шевченківського районного суду м.Львова за № 2-1077/08, долученої та оглянутої в судовому засіданні.

03.07.1992 року Житлово-будівельним кооперативом № 127 видано ОСОБА_7 довідку, якою засвідчено, що він є членом ЖБК № 127, в якому йому належить квартира АДРЕСА_4 станом на грудень 1990 року повністю вніс пайовий внесок, сума паєнагромадження складає 6225 карбованців (а.с. 9).

06.08.1992 року ОСОБА_7 було видано реєстраційне посвідчення на квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 10 ).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.07.2008 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано, розірвання шлюбу зареєстровано в Шевченківському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 21.10.2008 року (свідоцтво Серії НОМЕР_2(а.с.12),що вбачається з матеріалів цивільної справи Шевченківського районного суду м.Львова за № 2-1077/08, долученої та оглянутої в судовому засіданні.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що з грудня 1982 року до 03.08.1985 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_7, оскільки на той час діяв Кодекс про шлюб та сім'ю, який не передбачав режиму фактичних шлюбних відносин, а будь-які правові наслідки пов'язував виключно із державною реєстрацією шлюбу. Відтак,показам свідків,які були допитані судом зі сторони позивачки по даному факту,суд не надає оцінкки та не приймає їх до уваги.

Відповідно до п. 6 ППВСУ №9 від 18.09.1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», згідно з яким пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КЗпП України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

У зв'язку із цим суд доходить висновку, що пайові внески, сплачені ОСОБА_7 за період до реєстрації шлюбу, є його особистою приватною власністю.

На а.с. 56 знаходиться квитанція № 36 від 03.05.1977 року, якою засвідчено, що на дату видачі довідки (за 8 років до вступу в шлюб з позивачкою) ОСОБА_7 вже вніс в ЖБК-127 пайові внески у розмірі 2700 карбованців (при загальному розмірі паєнагромадження 6225 карбованців).

Натомість, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивачка не подала жодного доказу, який би підтверджував внесення пайових внесків за час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 за рахунок спільних коштів подружжя.

На а.с. 55 міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 від 10.12.2008 року, адресована Шевченківському районному суду м. Львова або іншим компетентним органам, якою вона ствердила, що спірна квартира була оплачена ОСОБА_7 до реєстрації шлюбу, а тому вона є особистою приватною власністю останнього та просила закрити провадження у справі. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.12.2008 року (а.с. 54) прийнято відмову ОСОБА_1 від позову та закрито провадження у справі на підставі зазначеної нотаріально посвідченої заяви позивачки. Обставини, які стали підставою для закриття провадження були встановлені також ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30.10.2012 року (а.с. 97).

Наведені обставини дають підстави для висновку, що пайові внески в ЖБК № 127 були внесені ОСОБА_7 до моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, спірна квартира є його особистою приватною власністю, а тому відсутні підстави для визнання права власності на одну другу частки квартири за ОСОБА_1

Не підлягає задоволенню також вимога позивачки про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування у фактичних шлюбних відносинах, оскільки відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.2005 року встановленню підлягають лише ті факти, які породжують юридичні наслідки, тобто, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Оскільки на період 1982-1985 років діяв Кодекс про шлюб та сім'ю, який не передбачав режиму фактичних шлюбних відносин, а будь-які правові наслідки пов'язував виключно із державною реєстрацією шлюбу, то не може підлягати встановленню факт перебування за цей період у фактичних шлюбних відносинах позивачки і ОСОБА_7 Встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування у фактичних шлюбних відносинах у період з 2008 по 2012 рік не має відношення до предмету спору, а також знайшов своє спростування при огляді матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

05.06.2009 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 між ОСОБА_9 та ОСОБА_3. Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с.7 )

Згідно з п. 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (чинної на час укладення договору), правочин щодо розпорядження майном, що подається для нотаріального посвідчення, може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з правовстановлювального документа, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, договором дарування або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто тощо.

На момент посвідчення договору в розпорядженні нотаріуса ОСОБА_5 знаходилися реєстраційне посвідчення та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_7, а також заява на ім'я усіх компетентних органів від імені ОСОБА_1, посвідчена 10.12.2008 року цим же нотаріусом, у якій нею зазначено, що квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_7, оскільки повна виплата коштів за квартиру здійснена ним до укладення шлюбу між ними.

Із правовстановлювальних документів та нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 вбачається, що квартира АДРЕСА_4 є особистою приватною власністю одного з подружжя, а саме, ОСОБА_7 у зв'язку із чим у приватного нотаріуса ОСОБА_5 були відсутні підстави вимагати надання згоди на укладення договору від позивачки, ОСОБА_11

Відповідно, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири є укладений у відповідності до вимог чинного законодавства та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не порушує права ОСОБА_1, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Згідно з п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно не можуть бути задоволені позовні вимоги позивача щодо незнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно-квартиру АДРЕСА_4 у м. Львові, виданого 05 серпня 2009 року за номером 23497925 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на ім"я ОСОБА_3 (а.с.8) та визнання за ОСОБА_1 право власності на одну другу частину квартири АДРЕСА_4, оскільки договір купівлі-продажу спірного помешкання укладено між сторонами та зареєстровано нотаріусом правомірно,відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59,60, 61,88,169, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, з участю третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Третьої Львівської державної нотаріальної контори про встановлення факту проживання однією сім"єю та перебування у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у період з 01 грудня 1982 року по 03 серпня 1985 року та з 21 жовтня 2008 року по 13 березня 2012 року, визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 05 червня 2009 року, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1706 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно-квартиру АДРЕСА_4 у м. Львові, виданого 05 серпня 2009 року за номером 23497925 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" на ім"я ОСОБА_3, визнання за ОСОБА_1 право власності на одну другу частину квартири АДРЕСА_4 - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В. В. Свірідова