Постанова № 41662744, 25.11.2014, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 813/5940/14

пр.№ 2-а/464/212/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2014 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Борейко С.В.

при секретарі судових засідань Калітовській А.Б.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Клапчук Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

позивач ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області від 11.08.2014 року про його примусове повернення за межі України, із забороною в'їзду на територію України терміном на три роки - до 11.08.2017 року із зобов'язанням покинути територію України до 26.08.2014 року та зобов'язати відповідача анулювати відмітки проставлені в паспорті позивача про примусове повернення і заборону в'їзду в Україну. В обґрунтування позову покликається на те, що він є громадянином Республіки Азербайджан, проживає на території України з 2000 року, протягом 12 років перебуває у фактичних шлюбних відносинах з громадянкою України ОСОБА_8, з якою 22.07.2014 року зареєстрував шлюб, має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1, а також допомагає дружині провадити підприємницьку діяльність у магазині-павільйоні на АДРЕСА_2, який побудований за його кошти. Він має постійне місце проживання, має родину, не порушує законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, його дії не суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров'я і захисту прав та законних інтересів громадян України. Крім того, зазначає, що відмітки, які наявні в паспорті громадянина Азербайджану доводять, що він 26.07.2014 року в'їхав в Україну залізничним транспортом із території Російської федерації через прикордонний пункт Долбіно, зважаючи на що висновок посадових осіб відповідача про те, що ним порушено вимоги законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства є безпідставним і помилковим.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просять позов задоволити.

Представник відповідача заперечив проти позову та пояснив, що прийняте рішення про примусове повернення позивача за межі України із забороною в'їзду на територію України прийнято відповідно до вимог чинного законодавства за допущене позивачем порушення строку перебування на території України, у зв'язку із чим заявлений позов є безпідставним. Зазначає, зокрема що за повідомленням оперативно-розшукового відділу Львівського прикордонного загону (лист №» 5/2408 від 07.08.2014 року), гр. Азербайджану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, виїхав з України в офіційному порядку 14.03.2014 року через пункт пропуску «Іловайськ-Пасажирський парк», поряд з цим вказаний громадянин перебуває у місті Львові, а у паспорті позивача наявні дата-штампи про перетин ним державного кордону України після 14.03.2014 року. Зважаючи на вказане просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється, зокрема, іноземцями та особами без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Підстави перебування іноземних громадян, що належать до держав безвізового режиму регулюються також п. 15 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону. Вказаною нормою визначено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до умов Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Азербайджан про безвізові поїздки громадян, затвердженою постановою КМУ від 24.10.2002 року громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця їх постійного проживання, можуть в'їжджати, прямувати транзитом, виїжджати та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди.

Згідно ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Відповідно до п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 01.02.2012 року № 150. Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території, зокрема, не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Вказаний строк може бути продовжено у випадках визначених п.6 цього ж Положення за заявою іноземця чи особи без громадянства.

Судом встановлено, що позивач є громадянином Азербайджану, 26.07.2014 року востаннє прибув залізничним сполученням через контрольно-пропускний пункт «Долбіно» із території Російської Федерації на територію України, про що свідчить відповідна відмітка у його закордонному паспорті. Відтак на територію України позивач в'їхав на законних підставах та відповідно до вищезазначених положень законодавства мав право на перебування на території України до 26.10.2014 року.

11.08.2014 року Головним управлінням Державної міграційної служби у Львівській області прийнято рішення про примусове повернення та заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2 терміном на три роки - до 11.08.2017 року та зобов'язано покинути територію України до 28.08.2014року, яке ґрунтується на порушені позивачем терміну перебування на території України.

Попри те, встановлено, що позивач 12.04.2014 року о 00.30 год. виїхав із залізничної станції «Баку» та прибув у м. Харків 13.04.2014 року о 18.40 год., а 14.04.2014 року о 04.08 год. відправився залізничним транспортом зі станції Київ до м. Львова, що підтверджено залізничними квитками наявними у матеріалах справи. Тобто факт перетину кордону України позивачем 13.04.2014 року є доведеним. Зазначеними доказами спростовується висновок відповідача про те, що після перетину кордону України в напрямку Російської Федерації 14.03.2014 року позивач перебуває на території України нелегально.

Зважаючи на вказані обставини, суд не бере до уваги посилання відповідача про те, позивач після виїзду з України 14.03.2014 року надалі перебуває на території України нелегально.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Разом із тим, судом встановлено, що позивач проживає на території України з 2000 року, впродовж 12 років перебуває у фактичних шлюбних відносинах з громадянкою України ОСОБА_8. Як вбачається із свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 22.07.2014 року виданого Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану між позивачем та громадянкою України ОСОБА_8 зареєстровано шлюб. Позивач має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1, а також допомагає дружині провадити підприємницьку діяльність у магазині-павільйоні на АДРЕСА_2. Вказані обставини також повністю підтверджені показаннями допитаних у судовому засіданні свідків - ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Відтак, з огляду на зазначені обставини, наявність місця проживання на території України, перебування у шлюбі з громадянкою України, відсутність даних про будь-які дії позивача, що суперечили б інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров'я і захисту прав та інтересів громадян України, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а тому позов підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач заперечуючи проти адміністративного позову не надав суду жодних пояснень щодо наданих позивачем залізничних квитків як доказів перетину кордону України 13.04.2014 року, які спростовують інформацію надану Державною прикордонною службою України та наявних у закордонному паспорті позивача відміток про перетин державного кордону України цією ж датою, а згодом 26.07.2014 року.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); та ін.

На підставі ст.ст. 4, 15, 16, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та керуючись ст.ст. ст. 7-11, 14, 69-71, 159-163 КАС України, -

постановив:

позов задоволити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 11.08.2014 року про примусове повернення за межі України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, із забороною в'їзду на територію України терміном на три роки до 11.08.2017 року та зобов'язанням покинути територію України до 26.08.2014 року.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області анулювати відмітки проставлені в паспорті ОСОБА_2 про примусове повернення і заборону в'їзду в Україну.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 5 днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м. Львова.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст.254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий