Рішення № 41658851, 25.11.2014, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3482/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гриценко І.Г.

при секретарі Тихолаз Т.М.

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, її адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи органу опіки та піклування Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи органу опіки та піклування Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Позивач просить винести рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у його спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити способи його участі у спілкуванні і вихованні дитини: систематичні побачення з сином щосуботи з 14 до 16 години без присутності матері в місці за його бажанням, а в день народження сина з 12.00 год. до 16.00 год. також без присутності матері в місці за його бажанням.

В позові позивач посилається на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 2011 року по 28 квітня 2014 року.

Від спільного шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На теперішній час, після розлучення він проживає окремо за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками.

Син постійно проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2.

Після розлучення відповідачка усілякими способами перешкоджає його спілкуванню з дитиною. Проявляється це в тому, що останні 4 місяці він часто телефонував до відповідачки із метою домовитися про час, коли він може спілкуватися з сином, однак на протязі цього періоду він жодного разу з вини відповідачки не зміг спілкуватися з дитиною. Відповідачка мотивує це різними необ'єктивними причинами.

Це змусило його звернутися до органу опіки і піклування. Вказаним органом було прийнято рішення 12.06.2014 року, яким встановлено, що я маю право зустрічатися з дитиною в суботу з 14 до 16 годин у присутності матері.

Однак, при його зверненні до відповідачки 14.06.2014 року разом з його мамою (бабусею дитини) щоб поспілкуватися з дитиною - їм у цьому було фактично відмовлено, було запропоновано тільки слідувати за відповідачкою та дитиною у колясці. Це його не влаштовує, він не зміг навіть побачити лице дитини та поспілкуватися з сином.

Він являється приватним підприємцем, займається громадською діяльністю. На обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває. До кримінальної відповідальності за вчинення злочинів не притягувався, характеризується позитивно. Це було підтверджено документами, наданими в опікунську раду.

Як свідомий громадянин, він розуміє свій батьківський обов'язок приймати участь у вихованні дитини, а як людина, яка має почуття, він має дуже велике бажання виховувати свою дитину, спілкуватися з нею, віддаючи своє тепло і батьківську любов.

Жодних обставин, які б давали підстави вважати, що його спілкування із дитиною спричинить шкоду сину не існує.

Створення перешкод відповідачкою його спілкуванню із сином порушує не тільки його права як батька, а в першу чергу порушує права та суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Вирішення батьками питання про виховання дитини регулюється ст. 157 СК України. Так, відповідно до норми зазначеної статті той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов'язаний приймати участь в її вихованні та має право та особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права чинити перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні.

Відповідно ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною і в її вихованні, інший із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Також відповідно до ст.ст.11,15 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Тому, за таких обставин позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

В ході розгляду справи позивачем подано уточнену позовну заяву, яка прийнята судом, згідно якої позивач просить зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у його спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити способи його участі у спілкуванні і вихованні дитини: систематичні побачення з сином щочетверга з 10:00 до 12:00 години без присутності матері в місці за його бажанням, а в день народження сина з 10.00 год. до 12.00 год. також без присутності матері в місці за його бажанням.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви та підтримав уточнені позовні вимоги, і просив їх задоволити,. Пояснив, що відповідач не надає йому можливості бачитися з їх сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, спілкуватися з ним та виховувати його. Він, як батько дитини хоче приймати участь у вихованні їх сина, спілкуватися з ним. Пояснив, що відповідач не виконує рішення Вінницької міської ради від 12.06.2014 року, яким встановлено порядок його участі у вихованні їх сина. Також пояснив, що у нього є всі належні умови для перебування у нього дитини, і він в змозі забезпечити дитину усім необхідним на період перебування дитини у нього та виховувати його належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні первісні і уточнені позовні вимоги позивача не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Суду пояснила, що вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано 28.04.2014 року. Від шлюбу з позивачем вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає біля неї та знаходиться на її утриманні. Через кілька місяців після народження сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично з липня 2013 року, вони з ОСОБА_1 прикоротили сумісне проживання і з того часу проживають окремо, подружні стосунки не підтримують. Їх син ОСОБА_4, якому ще не виповнилося два роки фактично не знає батька, так як за весь час коли вони розійшлися він з дитиною не спілкувався. Після того, як органом опіки і піклування при Вінницькій міській раді було прийняте рішення від 12.06.2014 року, яким встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні їх сина, позивач не приходив у визначений час та дні для спілкування з сином та виховання його, що вона не заперечувала. Вважає, що в задоволенні вимог позивача необхідно відмовити так як їх синові ще немає два роки, і тому передавати дитину позивачу для його участі у спілкуванні і вихованні дитини без її участі в місце за бажанням позивача неможливо, оскільки дитина ще зовсім мала і потребує особливого режиму харчування, сну, необхідно враховувати стан здоров'я дитини, що дитина позивача як батька взагалі не знає, та інше.

Представник третьої особи служби у справах дітей Вінницької міської ради - Бойко М.П. в судовому засіданні пояснила, що 12.06.2014 року виконкомом Вінницької міської ради було прийняте рішення про визначення порядку участі у вихованні малолітніх дітей, відповідно до якого встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - субота з 14:00 год. до 16:00 год. у присутності матері дитини, також було зобов'язано батьків попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, харчування, стану здоров'я та інтересів дитини. В подальшому в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій зазначила, що в зв'язку з зайнятістю по роботі, не може бути присутня в судовому засіданні, підтримує рішення органу опіки і піклування Вінницької міської ради від 12.06.2014 року про визначення порядку участі ОСОБА_1 у спілкуванні і вихованні сина, при винесенні рішення покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши докази зібрані в справі, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною 2 ст.159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його приживання, тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Судом встановлено, що 02.09.2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2014 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.10-12 - копія рішення суду). Від шлюбу позивач та відповідач мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7 - копія свідоцтва про народження).

Позивач ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_4

Малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на даний час його вік 1 рік 9 місяців, і відповідно він потребує особливого догляду матері, періодичних обстежень в лікарів та відповідного харчування, тому, враховуючи малолітній вік дитини, стан здоров'я дитини, суд вважає неможливим задоволити вимоги позивача щодо перебування з ним дитини кожного четверга без присутності матері в місці за його бажанням, оскільки це є порушення звичного режиму та життя дитини.

Згідно рішення виконкому Вінницької міської ради від 12.06.2014 року №1372 про визначення порядку участі у вихованні малолітніх дітей, встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - субота з 14:00 год. до 16:00 год. у присутності матері дитини, також було зобов'язано батьків попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, харчування, стану здоров'я та інтересів дитини (а.с.38 - витяг з рішення).

Із пояснень позивача ОСОБА_1 з даним рішенням він не згоден, так як відповідач не виконує дане рішення, чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та вихованні дитини, тому він звернувся до суду з даним позовом.

Також в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивач не спілкувався з дитиною з моменту припинення між сторонами спільного проживання з липня 2013 року.

Відповідно до пояснень позивача, за час окремого проживання відповідач відмовляла при зверненні позивача в спілкуванні з дитиною з різних підстав.

Позивач має бажання бачитися зі своєю дитино, спілкуватися з нею, приймати активну участь в її вихованні, хоче приймати участь у її розвитку та житті.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 142 СК України діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Положеннями ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Враховуючи викладене, а саме те що дитина на даний час ще не досягла дворічного віку, рішення виконкому Вінницької міської ради від 12.06.2014 року №1372 про визначення порядку участі у вихованні малолітніх дітей, яке носить рекомендаційний, а не обов'язковий характер при вирішенні спору, що позовні вимоги ставляться до повноліття дитини, враховуючи характеристики кожного із сторін, їх місце проживання і умови проживання, наявність у обох житла, з врахуванням інтересів дитини, віку дитини, стану здоров'я, права батька та матері у вихованні дитини, з метою забезпечити право дитини на належне батьківське виховання як зі сторони батька, так і зі сторони матері, щоб не здійснювалися перешкоди щодо здійснення батьками батьківських прав та виконання батьківських обов'язків відносно дитини, суд вважає за необхідне задоволити позов ОСОБА_1 частково, а саме зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачу ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні і вихованні малолітнього сина ОСОБА_4: кожної суботи з 10:00 год. до 12:00 год. в присутності матері дитини.

При постановленні рішення суд також враховує звичність малолітнього ОСОБА_4 до матері, оскільки він з кількох місяців від дня народження проживає і виховується при одній матері без батька.

В задоволенні решти позовних вимог позивача необхідно відмовити з урахуванням малолітнього віку дитини, прив'язаності його до матері та вищевикладених обставин.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати понесені позивачем по сплаті за судовий збір підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2, тому підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача 243 грн. 60 коп. понесених судових витрат по судовому збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 141, 142, 153, 157, 159 СК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 212,214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні і вихованні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1: кожної суботи з 10:00 год. до 12:00 год. в присутності матері дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп. за судовий збір.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: