Рішення № 4165691, 01.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/160

01.06.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом закритого акціонерного товариства Страховий дім «Європейський світ»

до відкритого акціонерного товариства «Родовід банк»

про стягнення 216 125,96 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Москалюк Т.В.- представник за довіреністю № 90 від 25.12.2008 року;

від відповідача: Хіцевич О.Ю. - представник за довіреністю № 63 від 06.03.2009 року.

встановив :

Закрите акціонерне товариство Страховий дім «Європейський світ» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Родовід банк»про стягнення 216 125,96 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.09.2008 року між закритим акціонерним товариством Страховий дім «Європейський світ»та відкритим акціонерним товариством «Родовід банк»укладено договір № 79.1/82-ДУ-08 строкового банківського вкладу з правом поповнення в національній валюті юридичної особи-резидента.

Відповідно до п.1.1. договору банк приймає від вкладника на строковий депозитний рахунок № 26523501000037 (надалі –рахунок) грошові кошти (надалі –вклад) в сумі 200 000,00 гривень та зобов’язується повернути вкладникові суму вкладу 28.09.2009 року і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Згідно з п. 2.1. датою надходження суми вкладу до банку є дата зарахування на рахунок грошових коштів від вкладника, що підтверджується відповідними розрахунковими документами. Датою повернення є дата переказу банком вкладу з рахунку на поточний рахунок вкладника, вказаний у розділі 6 цього договору.

Умовами вищезазначеного договору сторонами було обумовлено можливість дострокового припинення дії договору і порядок такого дострокового припинення.

Згідно з п. 2.11. договору витребування вкладником вкладу в повному обсязі або його частини до строку, вказаного в п.1.1. договору означає дострокове припинення дії цього договору. Лист про дострокове повернення вкладу в повному обсязі або його частини надається з зазначенням суми та строку дострокового списання вкладу і подається за 5 (п’ять) робочих днів до запропонованої дати повернення. Повернення вкладу здійснюється з урахуванням умов, передбачених п. 2.12. цього договору.

Згідно з п. 3.3.2. договору вкладник зобов’язується повідомити банк письмово про свій намір отримати вклад або його частину, до спливу строку, встановленого в п. 1.1. цього договору за 5 (п’ять) робочих днів до запропонованої дати дострокового витребування вкладу.

У зв’язку тим, що відповідно до вимог ст.. 31 Закону України «Про страхування»банк, у якому розміщуються страхові резерви страховика повинен мати кредитний рейтинг інвестиційного рівня ВВВ- за національною шкалою, а на час подання позовної заяви кредитний рейтинг відповідача значно знизився і становить ВВ-, позивач не має права розміщувати кошти страхових резервів в відкритому акціонерному товаристві «Родовід банк». На підставі викладеного вище позивач прийняв рішення про дострокове повернення вкладу. На виконання умов договору позивач листом № 1676/08 від 23.10.2008 року повідомив відповідача про намір витребування вкладу в сумі 200 000,00 грн. У листі-відповіді № 79.1-11б.б/23827 від 24.10.2008 року позивачеві відмовили у видачі банківського вкладу.

Всупереч умовам договору відповідач відмовив позивачеві у поверненні вкладу листом від 14.10.2008 року за вих. № 759. Свою відмову відповідач мотивував посиланням на положення постанови Правління НБУ № 319 від 11.10.2008 року.

31.10.2008 року та 01.12.2008 року позивач повторно звертався до відповідача з проханням повернути суму депозитних вкладів.

Станом на день подання позовної зави відповідач не виконав умови договору та не повернув депозитний вклад у сумі 200 000,00 грн.

П. 4.2. договору передбачено, що у разі порушення банком строку повернення вкладу та/або нарахованих процентів за ним, банк виплачує вкладнику пеню у розмірі 0,1 % процента за кожний день прострочення від суми, оплата якої прострочена. При цьому розмір пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховувалась пеня. Оскільки пеня у розмірі 0,1 % від суми заборгованості становить 21 800,00 грн. і перевищує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка становить 14 334,22 грн., позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 14 334,22 грн.

Позивачем також нараховані відповідачеві 3 % річних у сумі 1 791,94 грн.

У зв’язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 року порушено провадження у справі № 33/160 і призначено до розгляду на 13.04.2009 року.

У судовому засіданні 13.04.2009 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження по справі, а також подав заяву про продовження строку розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 01.06.2009 року.

У судове засідання 01.06.2009 року з’явилися представники сторін. Представник відповідача надав пояснення по справі, подав документи на вимогу ухвали суду та через загальний відділ діловодства подав письмове клопотання про залишення позову без розгляду.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Представник позивача підтримав свої позовну вимоги, надав пояснення по справі та просив позов задовольнити та стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 200 000,00 грн., пеню у сумі 14 334,22 грн., 3 % річних у сумі 1 791,94 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 161,26 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24.09.2008 року між закритим акціонерним товариством Страховий дім «Європейський світ»та відкритим акціонерним товариством «Родовід банк»укладено договір № 79.1/82-ДУ-08 строкового банківського вкладу з правом поповнення в національній валюті юридичної особи-резидента.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п.1.1. договору № 79.1/82-ДУ-08 від 24.09.2008 року банк приймає від вкладника на строковий депозитний рахунок № 26523501000037 (надалі –рахунок) грошові кошти (надалі –вклад) в сумі 200 000,00 гривень та зобов’язується повернути вкладникові суму вкладу 28.09.2009 року і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору датою надходження суми вкладу до банку є дата зарахування на рахунок грошових коштів від вкладника, що підтверджується відповідними розрахунковими документами. Датою повернення є дата переказу банком вкладу з рахунку на поточний рахунок вкладника, вказаний у розділі 6 цього договору.

Відповідно до п.2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідні положення також визначаються у ч.2 статті 1060 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 2.11. договору витребування вкладником вкладу в повному обсязі або його частини до строку, вказаного в п.1.1. договору означає дострокове припинення дії цього договору. Лист про дострокове повернення вкладу в повному обсязі або його частини надається з зазначенням суми та строку дострокового списання вкладу і подається за 5 (п’ять) робочих днів до запропонованої дати повернення. Повернення вкладу здійснюється з урахуванням умов, передбачених п. 2.12. цього договору.

Згідно з п. 3.3.2. договору вкладник зобов’язується повідомити банк письмово про свій намір отримати вклад або його частину, до спливу строку, встановленого в п. 1.1. цього договору за 5 (п’ять) робочих днів до запропонованої дати дострокового витребування вкладу.

На виконання умов договору позивач листом № 1676/08 від 23.10.2008 року повідомив відповідача про намір витребування вкладу в сумі 200 000,00 грн.

Всупереч умовам договору відповідач відмовив позивачеві у поверненні вкладу листом № 79.1-11б.б/23827 від 24.10.2008 року. Свою відмову відповідач мотивував посиланням на п. 2.11 договору і на положення п.2.4. постанови Правління НБУ № 319 від 11.10.2008 року.

31.10.2008 року та 01.12.2008 року позивач повторно звертався до відповідача з проханням повернути суму депозитних вкладів.

Судом встановлено, що постанова Національного банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» № 319 від 11.10.2008 року не була належним чином зареєстрована в Міністерстві Юстиції України та у зв’язку з чим не набула чинності.

Згідно статті 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 статті 2 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Статтею 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Крім того, постановою Правління Національного банку України «Про окремі питання діяльності банків»№ 413 від 04.12.2008 року вищезазначена постанова втратила чинність.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 200 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 4.2. договору передбачено, що у разі порушення банком строку повернення вкладу та/або нарахованих процентів за ним, банк виплачує вкладнику пеню у розмірі 0,1 % процента за кожний день прострочення від суми, оплата якої прострочена. При цьому розмір пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховувалась пеня.

Судом встановлено, що станом на 16.02.2009 року пеня у розмірі 0,1 % від суми заборгованості становить 21 800,00 грн. і перевищує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка становить 14 334,22 грн., а відповідно умов договору розмір пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховувалась пеня.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, пеня за прострочення повернення депозитного вкладу сумі 14 334,22 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином розмір трьох процентів річних в сумі 1 791,74 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 138 від 13.03.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві «Родовід Банк»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 16.03.2009 до 15.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 16.03.2009 року до 15.09.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов’язань за договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов’язку відповідача за договорами щодо повернення позивачу суми депозиту, пені та трьох процентів річних.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів - клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Родовід банк» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3; к/р 32008171201 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 14349442) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства Страховий дім «Європейський світ»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47; р/р 26506011000158 в ВАТ «БТА Банк», МФО 321723; код ЄДРПОУ 25285050) основну заборгованість в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., пеню у сумі 14 334 (чотирнадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 22 коп., три проценти річних у сумі 1 791 (одна тисяча сімсот дев’яносто одна) грн. 74 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 161 (дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 21 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання: 06.07.2009 року.