Рішення № 41656444, 02.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10089/14 Справа № 186/273/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Янжула С. А. Доповідач - Ремез В.А.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

Головуючого судді - Ремеза В.А.

Суддів - Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,

за участю секретаря - Єремейчук О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що на початку 2011р. до нього звернулась відповідач з пропозицією, щоб він позичив їй грошові кошти на придбання однокімнатної квартири у м. Першотравенську. Повіривши відповідачці про її почуття до нього, він погодився надати їй у борг грошові кошти в сумі 58 400грн. для купівлі однокімнатної квартири у м. Першотравенську, і оскільки кошти знаходились у нього на банківському рахунку, він перерахував гроші зі свого рахунку в сумі 7 300 доларів США, що складає еквівалент 58 400грн., на рахунок відповідачки.

Відповідачка купила АДРЕСА_1, та запропонувала йому зареєструватися в зазначеній квартирі, на що він погодився і його було зареєстровано за вказаною адресою. Зробила вона це для того, щоб отримувати його компенсацію за оплату комунальних послуг з шахти.

На початку 2013р. він вирішив звернутися до відповідачки з вимогою повернути запозичену в нього суму грошей, однак відповідач відмовилась повернути йому кошти, а тому позивач звернувся до суду і просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 58 400грн., 3% річних від суми боргу в сумі 1 524грн., та судові витрати по справі.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15.10.2014р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 59 924грн., судовий збір в сумі 600грн. а всього 60 524грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу за договором позики, суд першої інстанції виходив з доведеності укладання між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору позики на суму 58 400грн., та отримання за вказаним договором відповідачкою коштів.

Проте колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками з огляду на наступне.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зазначений договір, відповідно до ст.1047 ЦК України повинен бути укладеним у письмовій формі, оскільки його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позичальникові визначеної грошової суми.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі N 6-63цс13 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст.10 ЦПК України сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, установлених ЦПК.

Статтею 57 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з тим звернувшись до суду з позовом про стягнення суми боргу за договором позики, позивач не надав на підтвердження заявлених вимог доказів про укладення між сторонами такого договору та передачі за ним коштів, а тому колегія суддів вважає, що звернувшись до суду з вимогами про стягнення переданої відповідачу суми в розмірі 58 400грн., позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки договір позики між сторонами не укладався, а за наведених ним підстав він може звернутись до суду з вимогами в порядку ст. 1212 ЦК України про повернення безпідставно набутих коштів.

Оскільки судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано наведене, судове рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про відмову ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення суми боргу.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014р. скасувати.

ОСОБА_3 відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з моменту проголошення.

Судді: